WEB-ресурс научно-практических конференций

Д.е.н. Прядко В.В., Григоренко В.О.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, м.Чернівці,Україна

НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ СУЧАСНОЇ ПАРАДИГМИ НАВЧАННЯ СТУДЕНТІВ-ЕКОНОМІСТІВ

В країнах де домінуючим є індустріальний лад економічної системи, типовою є ситуація при якій власники ресурсів отримують панівне місце на ринку. Тобто чим більше у вас ресурсів ти більшу долю ринку ви можете отримати. З зміною індустріального ладу і змінилась система конкуренції на ринку, причому ринок освітніх послуг не є виключенням. В постіндустріальних країнах головним виробничим ресурсом є знання, інтелект, інноваційно-інформаційні технології. А джерелом економічного зростання стає ефективне використання знань, продукування інноваційних ідей та вміння реалізовувати ці ідеї.

Виходячи з цього варто звернути увагу на зміну парадигми сучасного навчання студентів-економістів яку ми отримали в пережиток від радянського навчання на більш сучасні, технологічно досконаліші форми навчання студентів-економістів.

Сьогодні в Україні все більше впровадяться реформування галузей народного господарства і система вищої освіти в Україні не є виключенням. І абсолютно зрозуміло, що процес реформування системи вищої освіти в Україні ніяк не міг пройти повз науковців. Досить плідно в цьому напрямі працювали М.Г. Вієвська, М.Б. Євтух, Л.В. Губерський, Т.М. Боголіб, А.В. Семенова, Н.Г. Агапова та деякі інші дослідники. В їхніх працях висвітлено основні тенденції та перспективи розвитку вищої освіти в Україні в умовах побудови нової економічної системи, розроблено рекомендації щодо гуманізації та гуманітаризації освітньої сфери, звернуто увагу на необхідність підвищення якості підготовки фахівців тощо.

Проте більшість дослідження стосувались необхідності реформувати певні елементи вищої освіти, зміни застарілих підходів в сучасній освіті, активному залученню передових світових методик викладання, але ніхто з дослідників не вивчав питання докорінної зміни всієї системи вищої економічної освіти в Україні.

Основою компетентності студента, як майбутнього фахівця, має стати його здатність ефективно застосовувати отримані знання у своїй професійній діяльності та суспільному житті. Проте в цей же час виявляється, що в сучасних умовах функціонування ринкового середовища є недостатньо набути здатності ефективно використовувати отримані знання – необхідно навчитися продукувати нові знання. І саме це повинно бути головним завданням при підготовці сучасних фахівців-економістів.

Але, коли ми говоримо про використання новітніх методів навчання сучасного студента, потрібно першочергово визначити спроможність викладацького складу продукувати таких фахівців. Викладацький склад є основним та найбільш цінним активом навчального закладу, від його якості та ефективності роботи в першу чергу залежить успіх освітньої діяльності та розвиток системи економічної освіти загалом. Тому проблема розвитку викладацького складу виходить сьогодні у ряд головних у галузі освіти взагалі.

Історія свідчить, що будь-які інноваційні впровадження чи то в виробництво, сферу послуги чи то в освіту завжди натикаються на щільну критику численної кількості опонентів. Зрозуміло, що це є об’єктивним відображенням діалектичних процесів, протистояння прогресивних сил та прихильників застарілих підходів. Проте розуміння необхідності впровадження змін в освітній процес з метою випуску висококваліфікованих фахівців, які відповідатимуть вимогам сучасності і будуть конкурентними не тільки на вітчизняному, але і на міжнародному ринку праці, є головним аргументом в боротьбі з консервативними методами навчання студентів.

Сучасний світ дає колосальну кількість інформації. І з кожним днем зменшуються затрати часу на пошук цієї інформації. Але, все це лишень створює ілюзію знань та розуміння суті. Студент, який бажає збагнути щось нове, починає поглиблюватись в вивчення та дослідження теми – читати книги, спілкуватись з викладачами, експертами, науковцями, дослідниками. Книги і люди – дають значно більше аніж десятихвилинний відеоролик в Інтернеті. В цьому полягає головне завдання будь-якого навчального закладу.

Проте підходи до навчання студентів, варто змінити. Світова практика реформування вищої освіти свідчить про масову тенденцію переходу від використання екстенсивних методів та форм навчання до інтенсивних. Використання в процесі навчання ділових ігор, кейс-методів, практик-тренінгів, диспутів та віртуального моделювання процесів сприяє не лише покращеному теоретичному сприйняттю, але формує у студента початкові практичні навики та вміння, які в подальшому підкріплюються та вдосконалюються підчас проходження практики на базових установах.

Освіта – це процес перманентний. Він починається, але не закінчується – ніколи і на жодному рівні. Якщо впровадити цю істину в систему навчання студентів-економістів, на виході ми отримуємо фахівців вищого ґатунку, в рівні професійності яких ніхто не матиме сумнівів.

Для узагальнення та формування вектору удосконалення сучасної вищої економічної освіти варто використати дослідження американця Стівена Коуві, який сформував модель та складові ефективного професіонала[7]. Ефективного професіонала визначають його професійні звички, які знаходяться на перетині трьох речей (рис.1).

Опираючись на дослідження Стівена Коуві, студент в процесі навчання повинен задати собі ряд запитань:

- знання (відповідь на запитання “Що робити?” і “Чому це робити?”);

- навички (“Як це робити?”) ;

- бажання (“Чи хочу я це робити?”).

Створення умов при яких студент має змогу отримати відповіді на ці та інші питання є запорукою побудови нової економічної системи, нової економіки знань. В якій університет відіграватиме роль модератора інноваційних ідей, та буде центром продукування нових знань в галузях народного господарства. Хороша освіта надає відповіді. Відмінна освіта – вчить задавати собі правильні питання.

Отже, необхідність зміни сучасної системи вищої економічної освіти, є не примхою, а є об’єктивною вимогою сучасності. Світова практика показує, що нові технології можуть позитивно впливати на економічний розвиток країни, не залежно від сучасного її стану, про це свідчать досвід Індії, Китаю, Бразилії, Ірландії, які за допомогою діючих ефективних систем навчання студентів змогли досягти значних успіхів. З цієї позиції успіх України залежить від її спроможності якомога швидше адаптувати сучасну систему навчання до вимог світового ринку праці.

Список використаних джерел:

1. Агапова Н.Г. Парадигмальный подход в образовании : причины формирования , задачи , перспективы / Н.Г. Агапова // Человек в мире культуры : общество и образование . Материалы Третьего международного философско-культурологического симпозиума . – Рязань: Банкирский дом , 2007. – С.5-13.

2. Боголіб Т.М. Ринкова модель ВНЗ: монографія. / Т.М. Боголіб . – К.: Міленіум, 2007. –264 с.

3. Вієвська М. Г. Компетентнісний підхід – як засіб розвитку сучасної економічної освіти / М. Г. Вієвська // Педагогіка вищої та середньої школи: зб. наук. праць; гол ред. проф. В. К. Буряк. – Кривий Ріг: КДПУ, 2007. – С. 219–228.

4. Євтух М. Б. Індивідуальний підхід у формуванні професійної компетентності майбутніх економістів: монографія / М. Б. Євтух , Л. М. Дибкова . – Х.: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна , 2007. – 144 с.

5. Семенова А.В. Парадигмальне моделювання у професійній підготовці майбутніх учителів: монографія / А.В. Семенова. – О.: Юридична література, 2009. – 504 с.

6. Priorities and Strategies for Education : A World Bank Review . – Washington , 1995.

7. Stephen Covey , The Seven Habits of Highly Effective People , Simon & Schuster , 1992, page 48.