WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Білоцерківець В.В., к.е.н. Завгородня О.О.

Національна металургійна академія України, м. Дніпропетровськ

СВІТОВА ФІНАНСОВА КРИЗА ЯК ФОРМА ПРОЯВУ ГЛИБИННИХ СУПЕРЕЧНОСТЕЙ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІКИ ПОЧАТКУ ХХІ- ГО СТОРІЧЧЯ

Руйнівне цунамі економічної кризи прокотилося теренами міжнародної економіки, яскраво демонструючи високий ступінь взаємозалежності між її окремими суб’єктами, синхронізацію національних і глобальних економічних процесів та виявляючи слабкі місця наявної моделі глобалізації. Однак недарма у мудрих китайців ієрогліф, що означає кризу, має не тільки значення «небезпека»; його друге тлумачення – «шлях до нових можливостей». Сучасний стан речей – це привід критично проаналізувати глибинні причини наявних негараздів і, враховуючи допущені помилки, продовжити впевнено рухатися в спільне економічне майбутнє.

Глибинними причинами світової фінансово-економічної кризи є:

· завершення п’ятого Кондрат'євського циклу, розпочатого у 1980–их рр. з відкриттів в галузі мікроелектроніки, комп’ютерних технологій, мобільного зв’язку та Інтернету. Ринок цих проривних технологій близький до насичення. Ефект масштабів майже вичерпано, що гарантовано передвіщає зміну технологічних укладів через кризове творчо-інноваційне переупорядкування системи глобальних продуктивних сил та адекватних їм техніко-економічних, соціально-економічних і організаційно-економічних відносин;

· конфлікт цивілізаційних цінностей та реалізованих на практиці змістовно альтернативних моделей глобального економічного світобачення;

· порушення фундаторних відтворювальних пропорцій: втрата в розвинутих країнах зв’язку між зростанням реальної ефективності виробництва, доходами і споживанням, з одного боку, а з іншого, – між споживанням і нагромадженням. Починаючи з другої половини ХХ-го ст., кожне наступне покоління заощаджує все меншу частку доходів, тоді як споживання і попит зростають випереджальними темпами за рахунок майже необмеженого кредитного буму та доходів майбутніх періодів (політика гедонізму);

· вичерпання енергетичної, мінерально-ресурсної бази індустріального розвитку, зумовлене екстенсивним споживанням;

· територіальне дистанціювання центрів споживання і реального виробництва (продуктивної зайнятості), що ускладнює збалансованість попиту і пропозиції на світових товарно-ресурсних ринках;

· посилення нерівномірності розподілу глобалізаційної ренти між країнами ("центр ® напівпериферія ® периферія") й поглиблення асиметрії у соціальній структурі міжнародної економіки, загострення суперечностей між національними економічними інтересами окремих країн;

· диспропорції в світовому товарно-грошовому обігу, спровоковані надлишком незабезпеченого готівкового долару та його неконтрольовано непередбаченими переміщеннями за межами історичної батьківщини;

· обмежені можливості провідних товаровиробників сучасного світу впливати на універсальну валюту міжнародних торгових розрахунків – долар США;

· вихід недоліків та провалів ринку (недовиробництво суспільних благ і послуг, негативні зовнішні ефекти, тенденції до концентрації економічної влади (монополізація) тощо) за межі державних кордонів, їх поширення у планетарному масштабі в умовах відсутності дієвої системи глобального регулювання та ефективних механізмів міжнародної координації тощо.

Особливу увагу слід звернути на стрижневу негативну тенденцію віртуалізації світового фінансового ринку. Вона проявляє себе через стрімке абсолютне та відносне збільшення маси фіктивно-спекулятивного капіталу , не забезпеченого товарною масою чи золотовалютними резервами, що вільно мігрує світом і стає одним із найважливіших факторів внутрішньої циклічності національних економік. До прискореного надування «фінансових бульбашок» призвели:

· невідповідність між балансовою і ринковою вартістю провідних корпорацій, що поглиблюється у міру збільшення їх нематеріальних "невидимих" активів, ринкова ціна яких визначається експертно з огляду на переважно оптимістичні очікування щодо доходів майбутніх періодів;

· трансформація наприкінці ХХ ст. найбільш розвинутих країн у центри споживання, яке підживлювалося за рахунок незабезпечених ризикових кредитів. З метою убезпечення позичених коштів шляхом страхування й перестрахування кредитних ризиків створюється потужний ринковий позабіржовий сегмент похідних цінних паперів (деривативів), який в подальшому починає відносно автономно й надрентабельно функціонувати ;

· порушення об’єктивного механізму ринкової селекції неконкурентоспроможних неліквідних фінансових активів (акцій, облігацій). Спостерігається масове "штучне" зростання ринкової вартості й рівня надійності "проблемних" цінних паперів завдяки додаванню до них страхових гарантій у формі кредитно-дефолтних свопів;

· відсутність суспільного надзору за позабіржовими операціями із вторинними цінними паперами, насамперед, вимог щодо обов’язкових нормативів їх резервування;

· відокремлення управління від власності. Це призводить до ігнорування найманими топ-менеджерами стратегічних інтересів власників, масштабних фінансових маніпуляцій (афер) з метою підвищення будь-якою ціною показників ринкової капіталізації активів та появи глобальної корпоративної корупції, що протидіє будь-яким спробам посилити державний чи наддержавний контроль за фінансовими операціями.

За оцінками фахівців, відповідні суперечності й диспропорції нагромаджувалися в підвалинах міжнародної економіки щонайменш протягом останніх п'ятнадцяти років. Краплею-каталізатором, що примусила їх вибухнути, стала іпотечна криза на ринку житла США. Саме вона ініціювала обвал фінансових пірамід вторинних цінних паперів, боргову кризу, хвилю банкрутств фінансово-кредитних установ спочатку в США, а потім, за «ефектом доміно», і в інших країнах світу.