WEB-ресурс научно-практических конференций

Краснікова Н.О.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара,Україна

КАТЕГОРИЗАЦІЯ ЗОВНІШНІХ ЕКОНОМІЧН ИХ ФАКТОР ІВ ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧН ОЇ БЕЗПЕК И ДЕРЖАВИ

Країни світу, що займають певне місце у світогосподарських зв’язках та запроваджують економіку відкритого типу, відчувають потребу у формуванні системи економічної безпеки держави у відповідності з вимогами врахування зовнішньоекономічних чинників, що безпосередньо впливають на перспективи розвитку країни та її економічне зростання. Чим більш адекватне часу значення відіграє для країни зовнішньоекономічний чинник, чим більш залученою у світові організації та процеси є країна, тим розгалуженішою є система зовнішніх факторів та загроз економічної безпеки. Взагалі, на наш погляд, усі фактори зовнішнього впливу на національну економіку можна поділити на економічні, політичні (включаючи військові) та адміністративні.

Зовнішні фактори – це такі явища і процеси, які імплементуються в країну ззовні (імпорт, прямі іноземні інвестиції). Власне це явища, що перешкоджають розвитку національної економіки і на які країна не має прямого впливу (бар’єри по відношенню до експорту, створені іншими державами).

На базі політичних чинників формується імідж країни у полі відносин країн-партнерів у регіоні та у світі, що створює стимули для здійснення економічної діяльності суб’єктами інших держав усередині країни, або залучення національних факторів у світогосподарські зв’язки. Політичний імідж взагалі створює відповідний інвестиційний та торговельний клімат в країні, обмежує середовище для діяльності національної економіки та дії суто економічних факторів. Наприклад, відсутність політичних взаємин з певною країною створює перешкоди і для розвитку економічних відносин з нею, наявність політичних непорозумінь обмежує можливості обох сторін в отриманні економічних вигід від обміну товарами та ресурсами в більшій мірі, ніж будь-які економічні перешкоди. Навпаки, розвиток та поглиблення політичної взаємодії між країнами розширює і економічні можливості для їх співпраці, через створення якісно нових та збільшення кількості існуючих напрямків.

Адміністративні фактори стосуються перш за все умов перетину кордону країни з метою здійснення зовнішньоекономічної діяльності, тобто охоплюють зокрема митні умови та правила. Їх специфіка сама по собі може створювати перешкоди для розвитку зовнішньоекономічної діяльності і вимагає, в силу цього, уніфікації митних правил та процедур, до яких залучаються ті країни, що зацікавлені в створенні митного регулювання, генеруючого зовнішньоекономічну діяльність й одночасно гальмуючого негативні чинники, протидія яким знаходиться саме в адміністративній сфері. Так, наприклад, низька ефективність митного регулювання стимулює розвиток контрабанди, яка сприяє розвитку тіньової економіки і знижує рівень внутрішньоекономічної безпеки держави.

Ми вважаємо, що економічні фактори, в свою чергу, можна поділити на 4 групи:

- зовнішні фактори, що безпосередньо (активно) впливають на національну економіку. До них належать: імпорт, іноземні інвестиції, міграція трудових ресурсів в країну та ін. Імпорт споживчих товарів, з одного боку, через пряму конкуренцію з відповідними вітчизняними товарами прямо впливає на національне виробництво, а з іншого, через розширення вибору, покращує становище споживачів. Імпорт факторів виробництва, що не належить до критичної групи, аналогічним чином впливає на їх виробників на національних теренах та на виробників готової продукції з використання відповідної сировини. Фактори виробництва, що не виробляються в країні зовсім, або виробляються в недостатній кількості та одночасно створюють можливість для розвитку національного господарства, складають критичну групу, імпорт яких позитивно впливає на національне виробництво та споживання;

- зовнішні фактори опосередкованого впливу. Такі фактори полягають у додаткових стимулах та можливостях для розвитку національної економіки через здатність використання власних конкурентних переваг на зовнішніх ринках. Держава не може прямо впливати на фактори опосередкованого впливу через свої інструменти, а тільки через систему політичних домовленостей та переговорів. До таких факторів належать будь-які обмеження економічної діяльності суб’єктів країни на території іншої держави. Торкаючись торговельного аспекту, до факторів опосередкованого впливу необхідно віднести тарифні та нетарифні обмеження, що встановлюють по відношенню до країни-експортера, а також застосування дискримінаційних режимів у торгівлі;

- зовнішні фактори середовищного характеру. Виходячи з того, що економічна діяльність національної економіки на сучасному етапі відбувається у тісній взаємодії з правилами функціонування світових ринків та світової торгівлі, необхідно приділяти увагу зовнішньому середовищу. Зміст цих дій полягає насамперед у залученості країни до світових організацій та підпорядкованості її правилам, що створюють та підтримують такі організації;

- зовнішні фактори регіонального характеру. Сучасний етап розвитку світогосподарських зв’язків характеризується такими двома основними тенденціями як глобалізація та регіоналізація економіки. Глобалізація як явище сприяє розвитку всіх форм взаємодій між державами, обумовлює створення загальносвітових правил ведення економічної діяльності. Регіоналізація , в свою чергу, спрямована на створення більш тісних та взаємовигідних відносин між сусідніми країнами, що об’єднуються у певні регіональні об’єднання. Для національної економіки, що входить до певного об’єднання, регіоналізація має позитивний вплив, через збільшення можливостей для будь-якого обміну між державами відповідного блоку. Для національної економіки, що має економічні відносини з державами, які об’єднані між собою, регіоналізм пов’язується з відчутним негативним впливом. Джерелом такого впливу є ефект переключення зовнішньоекономічних потоків із зовнішніх по відношенню до об’єднання економік на внутрішні в межах об’єднання, завдяки створенню більш сприятливих умов між країнами, що інтегруються.

Всі ці чотири групи зовнішніх економічних факторів одночасно впливають на економічну безпеку держави та інтереси, формують загрози для неї, у відповідності зі стратегією розвитку національної економіки. Основними інструментами впливу на зовнішні економічні фактори є тарифні та нетарифні заходи, що їх запроваджує держава. В них відображається відношення до активних зовнішніх факторів. Саме вони характеризують покращення у факторах зовнішнього впливу, формуються під впливом середовищних та регіональних зовнішніх факторів. Саме комплексне врахування впливу держави на зовнішні фактори в системі індикаторів зовнішньоекономічної безпеки, на нашу думку, може дозволити державі покращувати умови для сталого розвитку власної економіки.

Необхідно відзначити, що в будь-якій із систем показників, створених різними науковцями, з використанням тих чи інших принципів групування індикаторів, вагоме місце посідають показники впливу на національну економіку зовнішніх факторів, які власне й формують зовнішньоекономічну безпеку. Ми вважаємо, що всю сукупність індикаторів, які використовують для визначення дії на економіку зовнішніх факторів, можна поділити на декілька груп:

- показники, що характеризують стан зовнішньої торгівлі;

- показники, що відображають стан боргових зобов’язань країни;

- інші показники, до яких належать: частка іноземних інвестицій у ВВП; резервні активи в тижнях імпорту; валютний курс національної грошової одиниці відносно долара та євро.

Взагалі, в сучасних дослідженнях стосовно економічної безпеки в цілому та зовнішньоекономічної безпеки зокрема недостатньо уваги приділяється важливій сфері, що дієво впливає на її стан, а саме сфері митного регулювання. Але в жодному з досліджень в системі індикаторів економічної безпеки не визначено показників регулювання імпортних та експортних потоків.