WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Кравчук Н.Я.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

НОВА РЕКОНСТРУКЦІЯ ДЕРЖАВИ В КОНТЕКСТІ «ПРОВАЛІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ»

Глобальний розвиток кінця ХХ початку ХХІ століття поклав початок новому етапу в розвитку держави, як суспільного інституту, що переживає період політичної трансформації і економічної адаптації до нових умов. Під дією глобалізаційних процесів змінюються традиційні функції і роль держави в сучасній системі міжнародних відносин. Нові процеси вкрай неоднозначно відбиваються на державному суверенітеті (в т.ч. в економічній сфері), майбу­тнє якого стало предметом широкого наукового дискурсу.

Якщо не вдаватися в подробиці (маємо на увазі особливості держав­но­го регулювання в окремих країнах), то надалі предметом обговорення є теза про те, що в умовах глобальної кон­куренції еко­номічні функції націо­нальних держав суттєво змінюються, що знаходить свій прояв не лише в пе­регляді концептуальних основ теорії державного регулю­вання економіки, але й у тран­сформації напрямів, форм і методів такого регулювання (див. рис. 1).

Впродовж останнього півстоліття (з 70-х рр. ХХ ст., що в часі збіглися з етапом глобалізації) спостерігаємо два паралельних і, разом з тим, діалек­ти­чно взаємопов’язаних процеси: з одного боку, обмежен­ня регулю­ючих функ­цій держави, а з іншого – поступове посилення і усклад­нення форм дер­жав­ного втручання в економіку і в соціальні процеси. У пер­шому випадку йдеть­ся про те, що сучасна економіка під впливом транснаціо­наліза­ції бізнесу, зро­стаючої ролі світових фінансових ринків і наднаціональ­них інститутів регу­лювання, виходить за межі держави і стає глобальною. У її ви­мірах докорін­них змін зазнав взаємозв’язок між терито­рі­ально обмеже­ни­ми державами і гло­бальними ринками. Обмеженість сучас­них економічних пог­лядів на регу­люючу роль держави полягає в тому, що вона (регулююча роль) залишається все ще локально-державною, тоді як насправді міждержав­на си­стема ви­клю­ч­ного територіального регулювання і контролю поступаєть­ся місцем реа­ліям, в умовах яких географічні кор­дони національних держав роз­миваються логікою регіональних і глобальних рин­ків.

І саме в цьому кон­тексті прихильники еконо­мічного детермінізму асо­ці­юють цей процес із де­монтажем державних інсти­туцій і, загалом, із «само­ліквідацією» держави як такої. В основному більшість із них (Бертран Баді, Ульріх Бек, Збігнєв Бжезинський, Річард О’Браєн, Емма­нуїл Валерстайн, Чарльз Кіндлбергер, Кеничі Омає, Сюзан Стрендж та ін.) вважають, що пану­вання ТНК і потужних банків, безкон­трольний рух фінансового капіталу доз­воляють говорити про зникнення державного суверенітету, який дедалі оче­видніше трансформується у «віртуальну реальність», про неспроможність держави ефективно впливати на економічний і соціальний розвиток.

Загалом визнаючи те, що роль національної держави суттєво змінюєть­ся під впливом глобалізаційних процесів, маємо бути досить виваженими під час оцінки вищезазначених узагальнень. Очевидно, що висновки про деваль­вацію ролі держави в епоху глобалізації, хоча й базуються на певних реаль­них процесах і тенденціях, все ж передчасні і надто категоричні. Насправді все не так однозначно і безумовно. Враховуючи реальну втрату державою під впливом глобалізації окремих її класичних функцій, важливо не залишати поза увагою й інший процес – поступове посилення і ускладнення форм державного втручання в економіку і в соціальні процеси.

Сучасна світова економічна криза довела, що діюча інституційна мо­дель глобального регулювання валютно-фінансової сфери (йдеться про МВФ, « G 7» і «G20») виявилася неефективною. Схоже, що й призупинилася тривала тенденція до лі­бералізації ринків. «Провали ринку» підсилені «провалами глобалізації» стають аргументами не просто на захист державного регулю­вання ринкової економіки, але й зумовлюють посилення його ролі в умовах глобалізації. Настав новий період активізації втручання держави в економіку (в тому числі відбу­вається реверс до «повзу­чого» про­текціонізму). Все це стає пере­конливим аргументом на користь зростаючої ролі держави як регу ­ лятора національної і міжнародної економі­ки. Це визнають нині як теорети ­ ки, так і провідні аналітики [1 – 7].

Разом з тим в кон­тексті глобальної фіскальної кризи постало питання про остаточне відмирання інституту «соціаль­ної» держави, її неспроможність виконувати взяті на себе зобов’язання, а з іншого боку актуалізувалися зак­лики до рекон­струкції держави як «соціально відповідального» інституту за «провали рин­ку» і «провали глобалізації». «Фі­нансова криза продемонстру­вала, що ні громадянам, ні великим корпора­ціям нема на кого розраховувати, крім свого уряду. Безпре­це­де­нт­на хвиля на­ціоналізації банків довела, що світ неминуче рухається в бік державного капі­талізму. Щось схоже цивілізація уже пережила в кінці ХІХ – на початку ХХ століття…» [4, с. 62].

Відтак не лише теорія, а й реальна економічна практи­ка засвідчують зроста­ючу девальвацію виключно ринкових механізмів рівно­ваги, про що підтверджує перебіг сучасної глобальної кризи і, зокрема спри­чинена нею безпрецедентна за своїми обсягами масштабність втрат сві­тової економіки. «Ринок, – зазначає з цього приводу Анатолій Гальчинський, – стає надто обтяжливим для суспільства, непомірно дорогим» [2, с. 142].

По завершенні першого десятиліття ХХІ століття світ знову стоїть на порозі нового витка зростаючої ролі держави. Але ця роль пов’язана з «гли­бокою реконструкцією функцій держави, що відбувається у зв’язку із супе­речливим процесом становлення постіндустріального, глобального за своєю суттю суспільства» [2, с. 471]. Очевидно, що тепер фор­мат дискусії зміститься з тан­дему: «ринок – держава» чи в оновленому варі­анті «глобалізація – держа­ва» на діалектичну тріаду «людина – держава – глобальне суспільство». І це то­му, що ринок сам по собі не здатен боротися з «провалами глобалізації». «Вирішення макропроблем, що зачіпають усіх без винятку, вимагає обмежен­ня індивідуальної свободи. І в цьому сенсі людство рухатиметься в минуле, відділяючись від ліберальної мрії абсолютної свободи» [4, с. 62]. Разом з тим, йдеть­ся не лише про стабілізацію ситуації на біржах, чи попередження нового витка кризи, але й про більш масштабні за своєю сутнісною природою про­блеми, як наприклад, нелегаль­на імміграція чи глобальне потепління. Зрозуміло, що все це відбивається на специфіці економічних функцій сучас­ної держави. Так, зокрема, в науковій літературі останнім часом приверта­єть­ся увага до послаблення її економічних функцій та «витіснення» держави у сферу суто гуманітарних відносин. Ці процеси насправді активно розвива­ються, але во­ни жодною мірою не є виявом «ерозії держави» і девальвації її суспільної значимості. Навпаки держава дедалі біль­ше стає «виразницею загальнонаціо­нальних інтересів», але в її діяльності пріоритетного значення набувають не стільки макроекономічні, а насампе­ред соціально-економічні функції: інвес­тиції в соціальну інфраструктуру, політика ефективної зайня­тості, підтримка незахищених верств населення та ін. Саме на основі реаліза­ції цих функцій заро­джується нині і розвиватиметься в май­бутньому соціаль­но відповідальна держава [2, с. 473].

Резюмуючи, занотуємо ключову тезу – «змінюючи свої функції, держа­ва ще тривалий час залишатиметься базовою конструкцією нової глобальної архітектури» [2, с. 479]. Насправді, щоб відбулася реальна девальвація держави, щоб вона позбулася не лише частини політичного, але й економічного суве­ре­ніте­ту, мають зникнути не лише основні її функції, що визначають суве­ренність держави як особливого суб’єкта соціально-економічної системи, але й основ­ні інструменти проведення її макроекономічної політики, що спираю­ться на бюджет і центральний банк. Разом з тим важливо враховувати й те, що в механізмах втручання держави в економіку під впливом глобалізації ба­гато що змінюється. Залишаючись де-юре суверенною, національна держа­ва де-факто зму­шена при­стосовувати свою внутрішню політику до мінливих ви­мог часу і глобальних міжсистемних трансформацій.

Список використаних джерел:

1. Altman R . Globalization in Retreat : Further Geopolitical Consequences of the Finan ­ cial Crisis [Електронний ресурс] / R . Alt ­ man // Foreign Affairs . – 2009. – July / August . – Ре­жим доступу: http :// www . foreignaffairs.com/articles /65153/ roger - c - altman / globalization - inretreat

2. Гальчинський А.С. Економічна методологія. Логіка оновлення: курс лек­цій / А.С. Галь­чин­ський. – К.: АДЕФ-Україна, 2010. – 572 с.

3. Доклад Стиглица о реформе международной валютно-финансовой системы: уро­ки глобального кри­зиса / Доклад Комиссии финансовых экспертов ООН / пер. с англ. Ю.М.Юмашева. – М.: Международные отношения, 2010. – 324 с.

4. Крисоватий А. Інституційна трансформація теорії податкової політики соціально-ринкової держави / А. Крисоватий // Світ фінансів. – 2010. – Вип. 1. – С. 62-73.

5. Купер Дж. Приода финансовых кризисов: Центральные банки, кредитные пузыри и заблуждения эффективного рынка / Дж. Купер; пер. с англ. Г.Панков. – СПб.: BtstBusinessBooks, 2010. – 210 c .

6. Сорос Дж. Новая парадигма финансовых рынков / Дж. Сорос; пер с англ. К. Вагнера. – М.: Манн, Иванов и Фербер, 2008 . – 192 с.

7. Стиглиц Дж. Крутое пике: Америка и новый экономический порядок после гло­бального кризиса / Дж. Стиглиц; пер. с англ. В.Лопатка. – М.: Эксмо, 2011. – 512 с.