WEB-ресурс научно-практических конференций

Пенкаль Ю.Ю., Доценко І.О.
Хмельницький національний університет, Україна

ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА АНАЛІЗ СТРАХОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ

Становлення страхового ринку в Україні, подальший його успішний розвиток залежатиме від розширення переліку страхових послуг, підвищення їхньої конкурентоспроможності, розширення інфраструктури, удосконалення порядку оподаткування страхової діяльності, підвищення вимог до порядку створення діяльності страхових організацій, подальшої інтеграції України у міжнародні структури, а також створення оптимальної структури співвідношення між обов’язковим і добровільним страхуванням, залучення страхового ринку до вирішення найважливіших питань соціального страхування.

Важливий внесок для розуміння особливостей функціонування страхового ринку України внесли вітчизняні вчені: Александрова М.М., Базилевич В.Д., Внукова Н.М., Горбач Л.М., Заруба О.Д., Осадець С.С., Терещенко О.О. та інші. Проблеми функціонування та розвитку страхового ринку висвітлено і в закордонних наукових працях наступних вчених: Брігхем Є.Ф., Гінзбург А.І., Зайцева М.А., Ковальова В.В., Рейтман Л., Сухова В.А., Федорова Т.А., Хемптон Д.Д., Шахова А.К., Юлдашева Р.Т.

Важливим елементом, ядром страхового ринку є страхова компанія — організація, яка згідно з отриманою ліцензією бере на себе зобов'язання за певну плату відшкодувати завданий страховим випадком збиток або виплатити страхову суму страхувальникові або іншим особам, вказаним у договорі.

Саме на рівні страхової компанії повинні відбуватися процеси формування й використання страхових фондів та страхових резервів, зароджуються одні та з'являються інші економічні відносини, переплітаються особисті, групові та колективні інтереси страховиків і страхувальників. Страхова компанія діє на страховому ринку як самостійна, економічна одиниця, якій притаманні техніко-організаційна єдність та економічна відособленість. Завдяки цьому вона має можливість самостійно укладати договори зі страхувальниками та реальне право взаємодіяти з посередниками та іншими суб'єктами на страховій арені.

В той же час аналіз ситуації на страховому ринку показує, що не завжди витримуються страховими компанія умови виконання своїх безпосередніх функцій по страхуванню. Частина страхових компанії сприймають страхову діяльність як засіб отримання прибутків, в зв’язку з чим страхові виплати носять мізерний характер.

В даний час за кількістю діючих на страховому ринку страхових компаній складаються специфічні умови, які впливають на відносини страховиків і страхувальників, рівень і методи державного регулювання, способи надання страхових послуг, організаційні особливості страхових компаній тощо, в результаті ряд страхових організацій під будь яким приводом вишукують можливості відмови у відшкодуванні збитків, що утримують страхувальники в результаті настання страхових випадків. До речі така тенденція має місце в цілому по страховому ринку України, що наносить серйозні збитки іміджу страхування взагалі. Нажаль мають місце факти створення компанії для здійснення окремих операцій, в зв’язку з чим вони впродовж року більше не працюють, ніж працюють.

Наприклад, за даними Держфінпослуг України, у 2011 р. кількість зареєстровані страхових компаній, складає 446, в тому числі ті, які займались страхуванням життя 65. На 1 січня 2010 р. в Україні було зареєстровано 456 страхових компаній. У 2011 р. їх кількість, порівняно з 2010 p., знизилась на 10 одиниць. Співвідношення страховиків і брокерів в Україні складає 5:1, тоді як, наприклад, у США — 1:10, тобто на кожну страхову компанію припадає принаймні 10 брокерських, що її обслуговують або працюють із нею. Не створено в Україні й достатньої кількості спеціальних агентських контор. Агентські послуги, як правило, надаються окремими юридичними особами, які в них зацікавлені, а також через філіальну систему страхових організацій. Слабкий розвиток брокерської системи може свідчити про закритий характер переважної більшості страхових компаній, які не потребують брокерської мережі, оскільки працюють із заздалегідь визначеним колом клієнтів.

Розвиток інституту актуаріїв не достатній, що свідчить про слабкість сектора страхування життя та неготовність страхової інфраструктури до впровадження пенсійного та медичного страхування. Фактично відсутній зовнішній спеціалізований аудит страхових організацій. Взагалі немає в Україні агентств із визначення рейтингів страхових компаній та інших структур страхового ринку, що є, по-перше, свідченням недостатнього рівня розвитку страховиків та низького рівня вимогливості до них з боку державних наглядових органів; по-друге — одним із чинників непрозорості страхового ринку, недостатньої інформованості громадян про стан і діяльність страхових компаній. Число зайнятих на страховому ринку, за оцінкою Ліги страхових організацій України, складає близько 38-45 тис. осіб. Офіційна статистика України подає частку зайнятих загалом у галузі «фінансування, кредитування, страхування», що не дає можливості з'ясувати динаміку розвитку страхового ринку за показником зростання (зменшення) числа зайнятих на ньому.

Кількісний аналіз страхових компаній в Україні, говорять про те, що їх кількість на сьогоднішній день є занадто достатньою. Однак, проблема в реалізації їх страхувальних програм існує до сьогоднішнього дня. По-перше, види і типи новостворених та діючих компаній, говорять про прозорість системи їх функціонування. Достатньо сказати, що практично більше 60% всіх страхових компаній, створені у вигляді закритих акціонерних товариств і здійснюють свою діяльність в інтересах своїх засновників, що не сприяє розвитку страхового ринку.

В результаті чого, ми маємо найнижчі показники розвитку страхування на душу населення, за 2010 рік цей показники склав 1,2% ВВП.

У 2010 році на страховому ринку спостерігалися деякі якісні зміни, але це ще не свідчить про поступове очищення його від "схемних", які проводились реальним сектором економіки за посередництвом квазістрахування з метою уникнення оподаткування. За допомогою таких операцій підприємствам надали право переводити значну частку коштів на витрати у вигляді страхування зменшуючи податок на прибуток. У свою чергу, отримані страховиками кошти у вигляді страхових премій обкладались податком за ставкою лише 3%. Основна частка таких операцій проводилась через укладання договорів страхування фінансових ризиків з подальшим їх переведенням за кордон у вигляді перестрахування. Економічна заінтересованість суб’єктів господарювання внаслідок нерівних ставок оподаткування (23% в реальному секторі економіки та 3% у страховиків) впродовж багатьох років зумовила фактичну наявність двох ринків страхування-класичного та "схемного".

Для страхового ринку України він є традиційно низьким порівняно з країнами розвиненої ринкової економіки. Якщо у попередні роки початку 2000-х відбулося помітне його зниження, то в 2010 році досягнуто деяке збільшення цього показника, що не можна назвати позитивним зрушенням в бік захисту інтересів страхувальників.

Висновки. Таким чином страховий ринок України не відображає достатньо інтереси страхувальників і не створює відповідних умов для розвитку підприємництва та соціального захисту населення.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про страхування» [ Eлектронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=85%2F96-%E2%F0

2. Інтернет-журнал про страхування Форіншурер [ Eлектронний ресурс]. – Режим доступу: http://forinsurer.com