WEB-ресурс научно-практических конференций

К.с.-г.н . Пришляк В.М., к.е.н . Підвальна О.Г., Пришляк Н.В.

Вінницький національний аграрний університет, Україна

МЕНЕДЖМЕНТ ВИРОБНИЦТВА РІДКИХ БІОПАЛИВ У СВІТІ

Світове споживання сирої нафти у 2010 році зросло у порівнянні з 2009 роком на 1,05 млн. барелів на день, і склало, в середньому, 85,51 млн. барелів (11,714 млн. тонн) в день – про це повідомляє у своїй щомісячній доповіді ОПЕК (Організація країн-експортерів нафти). У 2011 році цей показник збільшиться ще на 1,05 млн. і досягне 86,56 млн. барелів на день. Найбільшим споживачем нафти у світі є США, їх споживання у 2009 році склало 18,771 млн. барелів на день. Вичерпність викопних видів палива, шкідливість викидів СО ₂ в атмосферу та, як наслідок, поступове глобальне потепління призводять до пошуку альтернативних джерел енергії.

Менеджмент ефективності виробництва і споживання біомас та біопалива – це наука, що займається моніторингом ринку біопалива та вивченням економічної ефективності впровадження нетрадиційних видів палива, що виробляється з біологічно чистої відновлюваної сировини (біомаси , рослинних олій, тваринних жирів та відходів с/г виробництва ).

Менеджмент виробництва рідких біопалив охоплює теоретичні та практичні знання та вміння з управління різними видами біопалива з метою підвищення ефективності його виробництва та споживання у світі та в АПК України.

Метою даної роботи є вивчення ситуації на світовому ринку рідких біопалив та пошук шляхів забезпечення масового виробництва та споживання біопалив в Україні.

Дослідженнями виробництва біопалив та менеджментом споживання біомас і біопалива займалися такі провідні науковці як Г.М. Калетнік, Я.Б. Блюм, М.Д. Мельничук, С.Т. Олійнічук, В.Г. Семенов та інші. Подальшого, глибшого обґрунтування потребує дослідження шляхів налагодження виробництва біопалив в Україні, здешевлення процесу переробки біомас та біопалива, налагодження нормативно-правового забезпечення виробництва біопалив в Україні.

Використання біопалив у якості моторних палив знижує емісію практично всіх шкідливих речовин, а саме: викидів вуглекислого газу, твердих часток, оксидів вуглецю, оксидів азоту та сажі. При цьому виділяється та сама кількість вуглекислого газу, що була спожита із атмосфери рослинами, які є похідною сировиною для виробництва біопалив.

З огляду на це у світі значно зростає використання відновлювальних джерел енергії, частка яких в світових обсягах енергоспоживання нині становить 14%. Країни Європейського Союзу, відповідно до прийнятих директив, планують до 2020р. збільшити часку відновлювальних джерел енергії до 20%. Системні дослідження, виконані під егідою ООН, показують, що частка відновлювальних джерел у світовому балансі споживання паливно-енергетичних ресурсів у 2050 році може досягти 50 відсотків.

Органічні сполуки кисню – спирти та ефіри, одержані з біомаси, широко застосовуються в чистому вигляді або як компоненти сумішей з традиційним паливом для спалювання у двигунах внутрішнього згоряння та рідкопаливних котлах. Нині у світі в промислових масштабах реалізовано виробництво двох видів рідкого палива: біоетанолу з теплотворною здатністю 26,9-27,2 МДж/кг та дизельного біопалива з теплотворною здатністю 37,5 МДж/кг [1, с. 319].

Для біоетанолу та сумішевих палив на його основі використовуються літеро-цифрові позначення: Е-5, Е-10, Е-85. Е – від англійського ethanol (етанол), а цифри – це відсотковий (в об ’ ємних частинах) вміст етанолу у паливі.

Суміші Е5, Е7, Е10 з низьким вмістом етанолу (5, 7, 10 масових часток спирту відповідно) отримали назву « газохоли » (англ. gasohol = gasoline + alcohol).

У країнах Західної Європи, США та Бразилії реалізуються палива з вмістом біоетанолу 70-95% під маркою Е-85 – Е-95. Таким паливом можуть заправляти лише спеціально пристосовані автомобілі. Транспорт з такими двигунами отримав назву FFV ( Fuel Flexible Vehicle – повністю гнучкий транспортний засіб), оскільки він здатен використовувати паливо з будь-яким вмістом біоетанолу.

Екологічно чистим замінником дизельного палива є біодизель. Згідно зі стандартами більшості країн світу до біологічного дизельного палива належать естери (ефіри) жирних кислот, які одержують із рослинної олії (ріпакової, пальмової, соняшникової, кукурудзяної, арахісової тощо) і тваринних жирів.

Сьогодні у світі нараховується 574 заводи з виробництва біоетанолу, що виробляють 102,430 млрд. л біоетанолу та 466 заводів з виробництва біодизелю, що виробляють 80,276 млрд. л біодизелю [2].

Згідно даних Організації економічного співробітництва та розвитку ( OECD ) і Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН ( FAO ) виробництво біоетанолу у порівннянні з 2010 роком зросте у 1,5 рази і у 2020 році становитиме 155 млрд. л, а виробництво біодизелю зросте у 2 рази і становитиме 43 млрд. л [3].

Ринок нафтопродуктів України характеризується стрімким зростанням цін на основні види пального, невизначеністю їх подальшої динаміки та дій урядових структур із стабілізації ситуації.

В Україні, на сьогодні, одним з найбільш перспективних відновлювальних джерел енергії для заміщення традиційних палив є біомаса, вироблена в аграрному секторі економіки.

Аграрний сектор традиційно відіграє важливу роль в економіці народногосподарського комплексу України. Наявні ґрунтово-кліматичні умови, природо-ресурсний потенціал та трудові ресурси держави дозволяють створити ефективне та конкурентоспроможне на міжнародному рівні сільськогосподарське виробництво.

Сьогодні ми експортуємо велику кількість сільськогосподарських культур за кордон, які в подальшому країни-імпортери використовують не задля продовольчого забезпечення, а для виробництва біопалив. Проте, для України економічно ефективнішим буде будівництво заводів з виробництва біоетанолу , біодизелю та біогазу на території нашої держави.

Маючи річний обсяг ресурсів біомаси біля 120 млн. тонн, Україна має можливість не лише гарантувати продовольчу безпеку, а й за рахунок підвищення продуктивності аграрного виробництва та його переорієнтації з експорту сировини на внутрішню переробку, сприяти ефективному вирішенню проблем енергозабезпечення в короткі терміни.

До основних переваг виробництва і застосування біопалива в Україні можна віднести створення нових робочих місць і джерел фінансових ресурсів у сільській місцевості, захист навколишнього середовища, надійність і доступність постачання, економію коштів на закупівлю енергоносіїв, економічне зростання країни в цілому і вітчизняного сільського господарства зокрема. Налагодження виробництва та споживання біопалив в Україні потребує наявності таких факторів: нормативно-правового забезпечення виробництва, фінансової підтримки з боку держави, будівництва чи переобладнання існуючих заводів для виробництва біопалив, кваліфікованих робочих кадрів.

Таким чином, дослідження світового ринку біоетанолу та біодизелю свідчить про наявні тенденції стабільного функціонування та збільшення обсягів виробництва та споживання біопалив. Наявний потенціал здатен забезпечети виробництво та споживання біопалив в Україні і перетворити її з експортера сільськогосподарської продукції у виробника біоенергії.

Список використаних джерел:

1. Біологічні ресурси і технології виробництва біопалива / Я.Б. Блюм, Г.Г. Гелетуха, І.П. Григорюк та ін. – К.: Аграр Медіа Груп, 2010. – 408 с.

2. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.worldbioplants.com

3. Електронний ресурс. – Режим доступу: http://www.agri-outlook.org/"