WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Бєлікова Н.В.

Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, м.Харків, Україна

ТЕОРЕТИЧНЕ ПІДҐРУНТЯ СИСТЕМНИХ РЕФОРМ

Нет ничего опаснее, чем пытаться

преодолеть пропасть в два прыжка

Д. Л. Джордж

Протягом тривалого періоду часу Україна переживає період свого становлення як самостійної держави. Руйнування командно-адміністративної системи, перехід до ринкових механізмів, виникнення першого українського бізнесу, трансформація суспільних інститутів, та, кінець кінцем, світосприйняття більшості населення країни, – всі ці події, втиснуті в останні двадцять років, можна коротко назвати словом «реформи».

Як бачимо, реформування економіки України, було процесом напруженим та болісним, що пояснюється двома причинами:

- по-перше, реформи були глибокими та достатньо стрімкими;

- по-друге, їх ефективність залишалась на дуже низькому рівні.

Підтвердженням глибини та стрімкості реформ слугує загальновідомий факт застосування методів шокової терапії та славнозвісного «вашингтонського консенсусу»; на користь другої причини свідчить комплекс проблем соціально-економічного розвитку України та її регіонів, які протягом всього періоду реформування тільки поглиблювалися. До таких проблем можна віднести загострення асиметрії економічного розвитку, зокрема формування низки проблемних (або периферійних) регіонів, які значно відстають не тільки від центру, але й від середніх для країни показників; погіршення якості життя населення та відповідне зростання соціальної напруги; практично повну відсутність точок зростання, які могли б стати осередками економічного пожвавлення.

В цих умовах в 2010 р. в Україні почався новий виток системних реформ, який ознаменувався прийняттям Програми економічних реформ України на 2010-2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» [1] . Цей документ визначає основні етапи проведення реформ, стратегічні завдання реформування, а також показники моніторингу реформ, що є безперечно позитивним моментом, бо дозволить своєчасно коректувати не тільки алгоритми здійснення заходів з реформування, але й змінювати оперативні завдання. Даний документ представляє собою «практичний план» реформування економіки та позбавлений певного науково-методологічного обґрунтування.

Проте проведення реформ в Україні передбачає застосування вагомого теоретичного підґрунтя та системного бачення їх здійснення. Для цього доцільно проаналізувати деякі з існуючих теорій реформ, надбання яких допоможуть розробити ідеологію та концепцію реформування економіки України (рис. 1).

Рис. 1. Основні теорії та концепції, надбання яких можуть бути застосованим

в процесі реформування економіки України

Всі ці теорії зробили значний внесок в розвиток сучасного економічного мислення, проте доцільно розглянути одну з них докладніше. Теорія «центр-периферія» може бути використана під час наукового обґрунтування проведення реформи адміністративно-територіального устрою регіонів України з метою стимулювання їх соціально-економічного розвитку.

Зародження теорії «центр-периферія» відбулося на початку 30-х рр. ХІХ ст., коли німецькими вченими В. Крісталлером й А. Льошом були проведені дослідження особливостей географічного розташування населених пунктів й територіального розвитку країн, й розроблено теорію центрального міста. Як приклад досліджувався випадок, коли просторова організація адміністративно-територіальної одиниці (наприклад, району) включає міста, поселення та села. В подальшому модель «центр-периферія» набула класичного вигляду в роботі Дж. Фрідмана [3].

У цій моделі невеликий по території центр, який об'єднує найбільш передові технологічні і соціальні досягнення, протиставляється величезної периферії – сукупності віддалених і слаборозвинених територій із сповільненою модернізацією, яка є джерелом ресурсів і споживачем інновацій. Виділяють також напівпериферійні райони, які займають проміжне становище, – колишні центральні з застарілої технологічної базою, або близько розташовані до центру периферійні райони, які більш ефективно взаємодіють з центром. Модель «центр-периферія» застосовується на різних рівнях: глобальному, регіональному, локальному.

Дослідження, проведені в рамках науково-дослідних робіт Науково-дослідного центру індустріальних проблем розвитку НАН України, свідчать про доцільність застосування теорії центр-периферія під час розробки проекту модернізації адміністративно-територіального устрою Харківської області. Такий проект передбачає створення точок соціально-економічного зростання в напівпериферійних та периферійних районах – Ізюмському, Куп’янському, Лозівському , Первомайському та Чугуївському, в першу чергу, за рахунок впровадження комплексних інвестиційних проектів.

Список використаних джерел:

1. Програма економічних реформ України на 2010-2014 рр. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MUS14838.html

2. Павловський М. Помилки реформ. Чи можливо їх виправити? /М.Павловський // Віче. – 1997. – № 1. – С. 62-63.

3. John Friedmann Regional Development Policy: A Case Study of Venezuela . – MIT Press, 1966. – 279 p.