WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Нікішина О.В.

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, м. Одеса

СТРАТЕГ І Я РОЗВИТКУ ДЕРЖАВНОГО РИНКУ ЗЕРНА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІ В

В умовах розгортання світової продовольчої кризи та посилення глобалізаційних процесів особливої актуальної набуває завдання реформування стратегії розвитку внутрішнього зернового ринку як основи вітчизняного АПК у відповідності до ключових соціально-економічних пріоритетів національної аграрної політики. Вектори впливу деяких зовнішніх погроз на відтворювальні процеси складових секторів ринку зернових культур наведено в табл. 1.

Таблиця 1. Вплив зовнішніх погроз на розвиток зернового ринку України

Практика свідчить, що сировинна орієнтація українського агроекспорту поступово призводить до моновиробництва експортноорієнтованих культур, імпорту сировини для переробних підприємств або готової продукції, знижуючи їх конкурентоспроможність та посилюючи імпортозалежність держави (табл. 1). З іншого боку, домінування іноземних ТНК серед експортерів українського зерна породжує незбалансовані співвідношення між внутрішніми, експортними та світовими цінами культур, генеруючи втрати аграріїв, переробних підприємств та держави за відсутності дієвого механізму узгодження економічних інтересів суб’єктів ринку. Негативний вплив перших двох погроз на відтворювальні процеси ринку покликана нейтралізувати державна підтримка аграрного сектору, однак її неефективність, породжена недосконалістю та невірним вибором регуляторних заходів в умовах СОТ, формує ще одну погрозу для стабільного розвитку зернового ринку країни.

На думку автора, сучасна стратегія його розвитку повинна відображати ключові пріоритети національної аграрної політики та орієнтуватися, передусім, на активізацію відтворювальної функції ринку зерна та продуктів його переробки як необхідної умови подолання деструктивного впливу зовнішніх погроз [1]. Реалізації стратегічних орієнтирів сприятиме низка регуляторних та управлінських заходів, головні з яких узагальнено в табл. 2.

Таблиця 2. Головні напрями стратегії розвитку державного ринку зерна

^* ДПЗКУ – Державна продовольча зернова корпорація України

Стимулювання виробництва доданої вартості товару передбачає відродження внутрішнього попиту на зерно шляхом системної реалізації протекціоністських заходів щодо підтримки зернопереробних підприємств, механізмів фінансового та ресурсного забезпечення виробників культур, що імпортуються, зокрема, пшениці твердих сортів для потреб українських хлібопекарських та макаронних підприємств (див. табл. 2). Переорієнтація агроекспорту з сировини на готову продукцію обумовлює необхідність стимулювання трейдерів до експорту продуктів зернопереробки, а також активізацію діяльності ДПЗК на внутрішньому та зовнішньому ринках для забезпечення справедливих цін на екологічне чисте українське зерно та продукти його переробки. Зокрема, участь Державної продовольчої зернової корпорації у програмах товарних кредитів із відстрочкою перших виплат по кредиту до півроку при строках його дії залежно від виду товару протягом 1,5-3 роки дозволить з’явитися на внутрішньому ринку оптовому покупцю, дії якого сприятимуть зростанню цін зернових, та примусить ТНК також сплачувати реальну вартість зерна [2] .

Для підтримки рівноваги цінових балансів ринку, поряд із підвищенням мінімальних інтервенційних цін зерна, велике значення має розбудова інфраструктури ринку, спрямована на розвиток біржової й інших форм оптової торгівлі з прозорими механізмами ціноутворення та об’єктивним визначенням якості продукції (табл. 2). Для підвищення ефективності реформованого механізму державного регулювання зернового ринку доцільно обґрунтувати методичні засади квотування (експортного, внутрішнього) та ліцензування, організувати системний моніторинг і контроль за обсягами і ціновими співвідношеннями експорту/імпорту зернових культур, що сприятиме формуванню прозорої, адекватної у виборі регуляторів державної політики. Загалом запропонована стратегія розвитку зернового ринку України в умовах глобалізаційних викликів орієнтована на формування внутрішніх продовольчих ринків із повним відтворювальним циклом, що є необхідною умовою економічної, продовольчої і політичної незалежності держави.

Список використаних джерел:

1. Нікішина О.В. Пріоритети державного регулювання зернового ринку Ук раїни / О.В.Нікішина // Економічні інновації : зб. наук. пр.– О.: ІПРЕЕД НАН України, 20 11 . – Вип. 43. – С. 198-210.

2. Саблук П.Т. Аграрний сектор в умовах членства України у СОТ: здобутки і перспективи / П.Т. Саблук // Економіка АПК. – 2011. – № 3. – С. 3–8.