WEB-ресурс научно-практических конференций

Стоян К.С.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНОГО ТУРИЗМУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ

В умовах глобального розвитку трансформаційні перетворення в системі державного регулювання є необхідною умовою підвищення соціального, економічного, політичного рівнів розвитку держави. Виходячи з того, що глобалізація є процесом взаємодії країн практично у всіх галузях виробничої та невиробничої сфери, виникає взаємозалежність країн на глобальному рівні.

На думку японського вченого К. Омае, глобалізаційний розвиток призводить до неминучого розмивання економічних кордонів під впливом чотирьох факторів, а саме: «Інвестиції», «Індустрія», «Інформаційні технології» та «Індивідуальне споживання» [2]. Тому вдосконалення шляхом трансформації нормативно-правової та організаційної бази державного регулювання надає можливість вирішення виникаючих проблем в ході складних міжнародних відносин.

Не виключенням є державне регулювання в туристичній галузі, яка через міжнародну співпрацю країн впливає на їх соціально-економічний, політичний, культурний, екологічний розвиток. Для ефективного розвитку туризму в світі створюються міжнародні організації, представлені об’єднанням державних та національних неурядових організацій.

Розглядаючи розвиток міжнародного туризму в Україні, перш за все, слід визначити інтеграційний напрямок її зовнішньої політики.

В рамках глобального простору Україна ідентифікує себе з європейським простором, що визначається основними напрямами зовнішньої політики держави. Європейський Союз представляє собою потужне об’єднання держав, завдяки яким вдається зміцнювати та стабілізувати демократію та безпеку в Європі, посилювати економічне зростання та торговий економічний потенціал в межах ЄС.

Враховуючи потенціал і значущість туристичної галузі для соціально-економічного зростання (з економічної точки зору, доцільно розглядати саме міжнародний туризм) Європейською Комісією запропоновано Туристичну стратегію в рамках Лісабонського договору, яка направлена на міжнародну співпрацю в галузі туризму [6].

Щодо співпраці України з ЄС, на сьогодні ми маємо чітко окреслені питання, вирішення яких сприятиме укладанню Угоди про асоціацію, а з часом, можливо, і наданню Україні статусу повноправного члена ЄС. До реалізації поставлених цілей, Україна та ЄС співпрацюють згідно Європейської політики сусідства.

Розвиток міжнародного туристичного співробітництва сприяє прискоренню євроінтеграційних процесів, формуванню сталого міжнародного туризму, просуванню національного туристичного продукту на світовий ринок.

Співробітництво України та ЄС здійснюється в рамках Робочої групи Центральноєвропейської ініціативи в галузі туризму. З 2005 року Україна є членом Європейської туристичної комісії, що підтримує проекти розвитку туризму як на території України, так і інших європейських держав з метою створення об’єднаного конкурентоспроможного туристичного продукту на світовому ринку [5].

У 2010 році розпочато роботу над двома транскордонними проектами в Яремчі – «Розвиток транскордонного туризму ті мережі в Івано-Франківську та Марамуреші (Румунія)» та «Велокраїна». В результаті першого проекту організовано Центр Екотуризму, а метою другого є розвиток мережі пішохідних та веломаршрутів регіону [6]. З боку ЄС реалізуються проекти інфраструктурного оновлення у АР Крим в рамках стратегії соціально-економічного розвитку Криму до 2020 року.

Єдина Європейська політика в галузі туризму є необхідною умовою підтримки конкурентноздатності в цій галузі, що складно забезпечити локальними ініціативами окремих держав.

Існує ряд проблем, які потребують вирішення на державному рівні для подальшої плідної співпраці Україна – ЄС. Насамперед, удосконалення інституційної структури управління туризмом на державному рівні.

Починаючи з 1993 року в Україні спостерігаються постійні інституційні зміни та зміни в моделі державного управління в галузі туризму. З 2010 року затверджено Державне агентство України з туризму та курортів при Міністерстві інфраструктури. З метою додаткового визначення ролі туристичної галузі в економіці України, доречним було б віднесення Державного агентства України з туризму та курортів до компетенції Міністерства економіки (як приклад, у Німеччині, Франції, Австрії та інших туристично-розвинених європейських державах) або як самостійну інституційну одиницю при уряді держави.

Наступним кроком є удосконалення нормативно-законодавчої бази та вживання дієвих заходів щодо спрощення формальностей, пов’язаних з в’їздом в Україну. Постановами Кабінету Міністрів проведені зміни щодо запровадження у міжнародних аеропортах «Бориспіль», «Сімферополь», «Одеса», «Донецьк» і морському порту «Одеса» оформлення короткотермінових дозволів терміном до 14 діб для в‘їзду в Україну громадянам країн-членів Європейського Союзу, а також, Канади, США, Турецької Республіки, Швейцарської Конфедерації та Японії, які прямують з метою туризму [5].

Особливої уваги потребує вдосконалення законодавства щодо відповідності європейським стандартам об’єктів з надання послуг проживання та харчування іноземних туристів. Для забезпечення належного обслуговування іноземних туристів з приводу проведення Євро-2012, Верховною Радою прийнято проект закону «Про обов'язкове встановлення категорій об'єктам туристичної інфраструктури» (№7293). Законопроекти, в склад яких входять пропозиції щодо ліквідації системи стандартизації, не є дієвим в умовах євроінтеграції, спираючись на їх головні завдання: направленість на досягнення оптимального ступеня порядку в туристичній сфері, встановлення спеціальних вимог до продукту або послуги, в тому числі якості, кількості, упаковки, маркування, результатом яких має бути підвищення ступеня відповідності продукції та послуг їх функціональному призначенню, усунення бар'єрів в торгівлі та сприяння науково-технічному співробітництву [7].

Не менш важливим є створення центру обробки статистичної інформації в галузі туризму. В умовах інституційних трансформацій в туристичні галузі України не має єдиного інформаційного статистичного центру, який би відображав сучасний стан показників розвитку даної галузі, що є першим бар’єром для визначення проблем розвитку міжнародного туризму та шляхів їх вирішення.

Список використаних джерел:

1. Галасюк С.С. Стандартизація, сертифікація туристичних послуг та ліцензування туристичної діяльності: навч . посіб . / С.С. Галасюк . – О.: Астропринт , 2011. – 208 с.

2. Парфіненко А. Національна держава і міжнародний туризм у вимірах глобалізації: вступ до курсу «Туристичне країнознавство» / А. Парфіненко . – Х.: Бурун-книга, 2009. – 128 с.

3. Європейська інтеграція України: поточна ситуація, завдання та пріоритети державної політики: мат. засідання «круглого столу» / за ред. О.В. Снігир . – К.: НІСД, 2010. – 64 с.

4. Фонтан П. Європа у 12 уроках [ Електронний ресурс ] / П. Фонтан. – Режим доступу: http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/documents/virtual_library/12_lessons_uk.pdf

5. Інформація про діяльність щодо реалізації державної туристичної політики у сфері міжнародних відносин [Електронний ресурс] / Офіційний веб-портал Київської міської влади. – Режим доступу: http://www.kmv.gov.ua/divinfo.asp?Id=200477

6. Новини співпраці з ЄС / Бюлетень представництва Європейської Комісії в Україні № 30 від 5 червня 2009 року [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/documents/eucooperationnews/30_eucooperationnews_uk.pdf

7. Проект закону «Про внесення змін до Закону України «Про туризм» щодо обов’язковості встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури» / Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/ webproc4_1?pf3511=39236