WEB-ресурс научно-практических конференций

Фрич А.О.

Буковинський державний фінансово-економічний університет, м. Чернівці, Україна

АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВАМИ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Сучасний етап розвитку сфери послуг, в тому числі підприємств житлово-комунального господарства характеризуються кризовими процесами і ставить перед населенням і керівником підприємства складні завдання організаційного розвитку. У сфері надання житлово-комунальних послуг в Україну задіяно кілька тисяч підприємств і організацій від галузі, у розпорядженні яких знаходиться майже 25% основних фондів країни і працює близько 5% працездатного населення України. Переважна більшість підприємств житлово-комунального господарства – це підприємства, що функціонують декілька десятків років, і рівень зносу їх основних фондів у середньому по Україні становить близько 40%, а в окремих регіонах – близько 60%. Рівень надійності інженерних комунікацій в десятки разів нижче, ніж у європейських державах, це призводить до системного виходу з ладу комунікацій, що створює незручності та проблеми населенню.

Питанням реформування роботи підприємств житлово-комунального господарства в Україні досліджувало багато вітчизняних науковців таких як: З.В. Герасимчук, Н.О. Гура, Т.М. Качала, Ю.І. Мімік, С.М. Мельник, В.П. Полуянов, Н.В. Хвищун, Т.П. Юр’єва та інших. Проте більшість науковців у своїх працях досліджували стан та напрямки реформування житлово-комунальної сфери загалом, не приділяючи достатньої уваги реформуванню підприємств цієї галузі.

Досвід країн з ринковими відносинами показує, що житлово-комунальне господарство і житлова політика існує як частина ринкової системи. Ринок житлово-комунальних послуг точно так само, як і всі ринки, перебувають під впливом механізму попиту та пропозиції, на спроби адміністративного впливу на цей ринок шляхом регулювання плати за житлово-комунальні послуги відповідає зниженням кількості житла, що здається в найм, а також його якості. Тому державі доводиться постійно шукати компромісні підходи, які підтримували б активність ринку, його ємність і в той же час дозволяли врахувати різні інтереси і можливості різних соціальних груп населення. Ці методи включають індексування житлово-комунальних платежів відповідно до зростання цін на споживчий кошик, обмежують можливість підвищення цін на житлово-комунальні послуги, зафіксовані в договорі між власником та орендарем житла, але в той же час допускають підвищення ціни на нове або незайняте житло.

Однією з головних причин кризової ситуації в житлово-комунальному господарстві є недосконалість законодавства яке забезпечує функціонування житлово-комунального господарства. До 2002 року галузь житлово-комунального господарства мала тільки два базових закони – Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» і «Про об’єднання співвласників багатоквартирних будинків». Тобто через недостатність законодавства про ЖКГ, реформування галузі в той період часу взагалі не піднімалось на порядок денний. Подолання даної проблеми ЖКГ можливе лише на основі формування дієвого законодавчого підґрунтя. Зокрема, йдеться про прийняття та запровадження таких Законів, як Закон «Про основні принципи державної житлової політики», «Про здійснення державного контролю в сфері ЖКГ», «Про посилення відповідальності за правопорушення в сфері ЖКГ» тощо. Без їх впровадження прийнята Програма реформування ЖКГ має лише декларативний характер і без відповідної законодавчої основи не здатна подолати сьогоднішні проблеми [ 4 ].

Структурно-екологічною проблемою ЖКГ залишається нагромадження сміття у фонді міст і селищ, яке переробляється на сміттєспалювальних заводах та знешкоджується на міських звалищах. Сьогодні в Україні функціонує чотири таких заводи та 656 міських звалищ, але більшість з них не відповідають вимогам екології й охорони навколишнього середовища. Так, більше ніж на 70% звалищ міського сміття відсутні засоби захисту підземних стічних вод та атмосферного повітря.

Реформа відносин у ЖКГ часто зводиться тільки до реформи пропорцій оплати послуг. Мова весь час ведеться про необхідність переходу на 100-відсоткова покриття населенням вартості послуг ЖКГ. Попри значні зусилля уряду, зростання частки населення в оплаті цього рахунка відбувається дуже повільно, а обсяг бюджетних витрат на фінансування ЖКГ ніяк не вдається ні істотно знизити, ні профінансувати повністю. Головна причина — надвисокі витрати на ЖКГ, які динамічно зростають, на сумному фоні повільного зростання реальних доходів населення і перерозподілу зібраних податків на користь центру, що обмежує доходи місцевих бюджетів [3] .

Неефективність всіх попередніх спроб реформування житлово-комунального господарства призвели до критичного стану основних фондів підприємств житлово-комунального господарства. Недосконала тарифна полі тика зумовила хронічну і постійно зростаючу збитковість підприємств. Недосконалість системи управління житлом та підприємствами житлово-комунального господарства, а також системи регулювання природних монополій призвела до того, що підприємства галузі неспроможні ефективно працювати в ринкових умовах і надавати споживачам послуги належної якості.

Забезпечення сталого функціонування, подальшого розвитку підприємств галузі вимагає, прийняття ефективних організаційних рішень, вміння адаптуватися до мінливої ?? ситуації.

Стратегічні завдання реформування житлово-комунального господарства вимагає узгоджених дій усіх рівнів системи управління, починаючи від найменшого підприємства до галузі в цілому.

Однією з найважливіших стратегічних завдань є створення такого економічного механізму, який здатний пов'язати економічні інтереси структури (житлово-комунального господарства) підприємств-споживачів, населення та системи заходів з оздоровлення галузі.

Ефективне управління діяльністю житлово-комунальних підприємств буде залежати від розмежування та впорядкування функції різних рівнів виконавчої влади, підприємств виробників і постачальників, а також споживачів житлово-комунальних послуг, створенні виробничої та інвестиційної програм, формуванні та встановленні тарифів, як засобу фінансового забезпечення цих програм, запровадження моніторингу діяльності підприємств, що дасть можливість органам місцевого самоврядування реалізувати свої повноваження із забезпечення населення якісними житлово-комунальними послугами.

Однією з умов успішного реформування галузі є залучення громадськості до процесу встановлення тарифів на послуги ЖКГ шляхом проведення громадських слухань, робота яких повинна мати визначену періодичність. До проведення громадських слухань мають бути залучені три сторони: фахівці, які будуть представляти інтереси громадськості, представники житлово-комунальних підприємств і представники місцевих органів влади [ 4 ].

Отже, для ліквідації кризового стану галузі необхідна кардинальна реформа ЖКГ. Сфера комунального господарства несе величезне соціальне навантаження, тому ринкові перетворення в ній треба проводити системно, послідовно, враховуючи всі можливі соціальні й економічні фактори: платоспроможний попит споживачів, витрати підприємств-виробників, можливості бюджетів, узгоджуючи ці чинники з рівнем забезпечення та якості (стандарту) житлово-комунальних послуг.

Список використаних джерел:

1. Герасимчук З.В. Реформування недержавного сектора житлово-комунального господарства в регіоні / З.В. Герасимчук, Н.В. Хвищун. – Луцьк: Надстир’я , 2007. – 244 с.

2. Гура Н.О. Облік у житлово-комунальному господарстві: теорія і практика / Н.О. Гура . – К.:Знання, 2006. – 351 с.

3. Запатріна І.В. Реформування ЖКГ в контексті забезпечення національної безпеки України / І.В. Запатріна // Стратегічна панорама. – 2007. – № 1. – С. 82–90.

4. Кириченко І. ЖКГ і криза: платити доведеться нам. платити доведеться нам [Електронний ресурс] / І.Кириленко // Дзеркало тижня. – № 43. – 2009. – 7-13 листоп . – Режим доступу: http://www.dt.ua/1000/1550/67646

5. Мізік Ю . І . Моделі оцінки значимості загроз кризових загострень на підприємствах житлово - комунального комплексу / Ю . І . Мізік // Економіка : проблеми теорії та практики : зб . наук . праць . – Вип . 256: в 10 т . Т . V ІІІ . – Дніпропетровськ : ДНУ , 2009. – С . 1864 – 1870.

6. Мизик Ю . И . Процедуры экспертного анализа в выборе доминантных угроз возникновения и обострения кризисных ситуаций на коммунальных предприя­тиях г . Харькова / Ю . И . Мизик // БИЗНЕСИНФОРМ : науч . инф . журнал. – 2010. – № 1. – С .30-34.

7. Мельник С.М. Социально-экономические проблемы информатизации общества / С.М. Мель ­ ник . – Сумы : Университетская книга, 2009. – 430 с.