WEB-ресурс научно-практических конференций

Хомич Г.М.

Дніпропетровській національний університет імені Олеся Гончара, Україна

ФРАНЧАЙЗИНГ У СИСТЕМІ ГОТЕЛЬНОГО БІЗНЕСУ

Франчайзинг – це передача дозволу на право використання зареєстрованої торговельної марки, що придбавається на певних умовах, які обумовлюються в договорі з власником франшизи .

Франшиза (від англ. Franchise – право голосу) – це право продавати послуги від імені певного готелю на основі укладеної ліцензійної угоди.

Отже, франчайзинг – це ліцензійна угода, метод ведення продажів, при якому окремому франчайзі-підприємству (готелю) надається право надавати послуги під управлінням моделі маркетингу, що розроблена готелем-франчайзером . Франчайзер дозволяє франчайзі використовувати свою торговельну марку, назву і рекламу [ 1 ] . Головна відмінність франчайзинга від інших контрактних систем полягає в тому, що він звичайно заснований або на унікальній пропозиції, або на методах ведення бізнесу, або на торговельній марці, патенті або авторському праві. Угода між франшизодавачем і франшизоотримувачем передбачає:

– використання франшизоотримувачем торговельної марки франшизодавача ;

– застосування франшизоотримувачем технологій і стандартів обслуговування франшизодавача ;

– застосування методів, систем управління, систем звітності;

– використання методів підбору і підготовки персоналу, розроблених франшизодавачем , включаючи стажування і навчальні програми для персоналу;

– включення франшизоотримувача до загальної системи реклами і маркетингу франшизодавача .

За отримані права франчайзі вносить початкову плату, ліцензійний платіж – «роялті», плату за маркетингові послуги і за використання централізованої системи бронювання номерів. На даний час франчайзингові угоди одержали широке поширення в готельній індустрії. У США франчайзингові відносини в тій або іншій формі охоплюють до 90% ринку готельних послуг. Найбільшими готельними ланцюгами є Holiday Inn , Marriott , Choice International та ін. Однак слід зазначити, що в Європі стратегія франчайзинга не є провідною і багато готелів зберігають свій незалежний статус, хоча іноді незалежним готелям набагато складніше вирішити проблему завантаження, навчання персоналу тощо. Великі американські готельні корпорації ведуть агресивну франчайзингову політику, особливо на нових готельних ринках, до яких відноситься і Україна [ 2 ] .

Франчайзингова практика на українському ринку готельних послуг в цілому має позитивний досвід, оскільки вона сприяє підвищенню конкурентоспроможності готелів, дозволяє істотно скоротити витрати на їхнє управління і забезпечує доступ до унікальних послуг. Початкова плата та сплата «роялті» залежать від популярності торговельної марки франчайзера . Наприклад, корпорації « Хілтон » і « Маріотт » широко відомі в усьому світі, вони мають дуже міцні ринкові позиції, велику цінність мають їхні торговельні марки, і це неможливо не брати до уваги при виборі стратегії управління готелем. Як показує практика готельного бізнесу, навіть найсучасніший і добре технічно обладнаний готель не буде успішно функціонувати без ефективної системи управління. Загалом, у світі немає жодного готелю, який працював би сам по собі, незважаючи на його розміри та призначення.

Усі готелі в тому чи іншому ступені об’єднані у ретельно збалансовані системи, що мають єдину технічну політику, єдині критерії вдосконалення технологій надання послуг, єдину політику в області надання послуг, навчання, методології продажів і взаємодії з провідними готельними ланцюгами.

Основною принциповою розбіжністю між звичайним контрактом на управління і контрактом на франчайзинг є те, що готель, дотримуючись стандартів готелю-франшизодавача , управляється самостійно. При цьому дотримання єдиних технологій і єдиних правил ведення готельного бізнесу обов’язково. Готельний ланцюг, що дозволив користуватися своєю торговельною маркою, стежить за дотриманням корпоративних правил і у випадку порушення вправі відкликати свою торговельну марку. Франчайзинг передбачає не лише інспектування, але і консультаційні послуги в усіх напрямках, у тому числі і корпоративний тренінг для вищого і середнього персоналу готелю щодо впровадження технічних, технологічних нововведень і корпоративних програм [ 3 ] .

Список використаних джерел:

1. Байлик С.И. Гостиничное хозяйство. Проблемы, перспективы, сертификация / С.И. Байлик . – К.: ВИРА-Р, Альтерпрес , 2001. – 208 с.

2. Мунін Г.Б. Методичні підходи до оцінки рентабельності господарської діяльності у готельному бізнесі / Г.Б. Мунін // Механізм регулювання економіки, економіка природокористування, економіка підприємства та організація виробництва. – 2002. – №3–4.

3. Волков Ю.Ф. Технология гостиничного обслуживания / Ю.Ф. Волков. – М.: Феникс , 2003. – 386 с.