WEB-ресурс научно-практических конференций

Кифяк В.І.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

СУТНІСТЬ ІНСТИТУЦІЙНОГО МЕХАНІЗМУ РОЗВИТКУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Для створення необхідних умов для розвитку аграрних підприємств потрібно здійснити поетапні інституційні трансформації найважливіших інститутів аграрних відносин з урахуванням всіх особливостей функціонування аграрних підприємств.

Регулювання аграрного бізнесу має спиратися, насамперед, на інституціональний підхід через створення адекватного механізму розвитку господарюючих суб’єктів . Останній можна визначити як сукупність способів регулювання, підтримки та стимулювання аграрного бізнесу, об’єднаних спільною метою, принципами, методами, спрямованих на реалізацію функціональної ролі цього важливого сектора економіки.

Будь-який механізм з технічної точки зору (з грецької – машина) – це система тіл, призначена для перетворення руху одного або декількох тіл в необхідні рухи інших твердих [1]. З економічного погляду, це послідовність станів, процесів, що визначають собою яку-небудь дію, явище [2].

З позиції управління, механізм є сукупністю засобів дії або комплексом важелів, використовуваних в управлінні; це сукупність мотивів діяльної активності персоналу, які визначають як саму можливість, так і ефективність управління, від яких залежить сприйняття дії [3, с. 290]. Інтерпретуючи визначення, можемо розглядати інституційний механізм розвитку підприємств як систему інститутів і організацій, пов’язаних між собою, які здійснюють вплив на розвиток аграрних підприємств.

Аналіз зарубіжних та вітчизняних здобутків теоретико-методологічних засад механізмів управління, інституційного механізму зокрема, показує, що під інституційним механізмом зазвичай розуміється сукупність взаємозв’язків між формальними та неформальними інституціями, а також організаціями, які сприяють реалізації принципів розвитку підприємств, забезпечують узгодження та коригування інтересів різних суспільних груп, координацію сумісної діяльності всіх підприємств на шляху досягнення задекларованих цілей розвитку всього аграрного сектору. Головне призначення інституцій проявляється у зменшенні невизначеності шляхом встановлення постійної структури людської взаємодії; передбаченні системи механізмів, що забезпечують виконання всієї сукупності рамкових обмежень, пануючих правил, настанов тощо [4].

Звідси визначимо, що інституційний механізм – це сукупність інституційних важелів, стимулів і заходів, спрямованих на забезпечення ефективного розвитку аграрних підприємств, який ґрунтується на поєднанні чинників мікро- та макроекономічного середовища з урахуванням елементів як державного, так і ринкового регулювання.

Необхідні інституції розвитку аграрних підприємств формуються у процесі суспільної еволюції. Взаємозв’язки, що розвиваються між ними, стають підґрунтям виникнення відповідних аграрних відносин. Тому вплив інституційного механізму на показники розвитку аграрного підприємства розкриває інституційне середовище. Тобто інституційний механізм є способом впливу на формування відповідного інституційного середовища з метою створення сприятливих умов для розвитку підприємств. «Інституційне середовище — це правила гри, що визначають контекст, в якому відбувається економічна діяльність» [5, с. 38] і «це основні політичні, соціальні та правові норми, які є базою для виробництва, обміну і споживання» [6, с. 5]. Інституційна система, в свою чергу, являє собою структуровану сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих інституцій та організацій. Ядром інституційної системи є інституційна матриця, яку більшість науковців визначають як сукупність базових інституцій, в той час, як інституційна система включає як базові (інституційну матрицю), так і похідні елементи інституційного механізму. Сукупність умов розвитку підприємств, породжених функціонуванням інституційної системи визначає інституційне середовище. Інституційний механізм створює енергію для запуску цієї структури та змушує всі елементи функціонувати в певному напрямку.

Інституційний механізм розвитку підприємств характеризується своєчасністю розпізнання зовнішніх і генерації внутрішніх інституцій розвитку підприємства, а також їхньою цілеспрямованою реалізацією у практичну діяльність, розповсюдженням на окремі сфери діяльності для досягнення пріоритетів розвитку, а також створенням середовища для їх ефективної адаптації.

Своєчасність і якість інституційних нововведень дозволяє скеровувати лібералізацію і підприємницьку свободу в організоване річище, уникати анархії та поляризації у володінні, розпорядженні ресурсами і привласненні результатів комбінованої праці. Інституціоналізація виступає необхідною передумовою економічного консенсусу, якого дотримуються добровільно і/або примусово учасники ринку [7, с. 112].

Отже, інституційний механізм – це система інституцій у взаємозв’язку і взаємодії та форм і методів їх реалізації. Тобто, це шляхи впливу на процес інституалізації, який за визначенням Ю. Лопатинського , характеризується як процес становлення та функціонування мережі суспільних інституцій, функціями яких є структурування взаємовідносин між економічними суб’єктами, узгодження їхніх інтересів, а також обмеження, що формують мотиваційні та поведінкові механізми [8, с. 36]. Визначення норм поведінки суб’єктів господарювання і спрямування їх до певних пріоритетів за допомогою інституційних важелів робить інституційний механізм незамінним у процесі розвитку аграрних підприємств.

Функціонування інституційного механізму призводить до інституціоналізації середовища через інституційні зміни. Так, інституційна зміна є реакцією умов забезпечення функціонування суб’єктів господарювання на процес вдосконалення чи появу нових правил, норм взаємодії агентів ринку між собою. Важливим для характеристики інституційних змін, які реально відбуваються, є їх поділ на спонтанні та цілеспрямовані.

Якщо вакуум інституцій ринкової економіки заповнювався стихійно виникаючими інституціями саморегулювання – спонтанними, то формуються неефективні стійкі інституції, які Ю.Чернецький пропонує називати «антисоціальними інституціями», а В. Полтерович – «інституційними пастками». Прикладом цього є корупція, бартер, неплатежі, ухиляння від податків тощо, які справедливо можна вважати серйозною небезпекою за умов інтеграції України в світовий простір [9]. Це бар’єри інституційного середовища, які формують неефективні умови розвитку господарюючих суб’єктів.

Налагодження ефективного інституційного механізму має призвести до нівелювання спонтанних змін і збільшити частку цілеспрямованих ринково-орієнтованих змін.

Якщо інституційна структура вибудовується, спираючись на базові інституції, поступово нарощуючи та ускладнюючи свою архітектоніку і модифікуючи саму основу, то маємо справу з інституційною еволюцією, яка є можливою лише в межах інституційної еластичності і визначається ступенем можливої зміни однієї інституції внаслідок впливу зміни іншої. Порушення меж інституційної еластичності окремих підсистем призводить до інституційних зламів, а системи загалом – до інституційної катастрофи [10, с.95]. Саме тому застосування системного підходу для формування інституційного механізму є необхідною умовою успішного здійснення інституціоналізації економічних процесів.

Для розуміння структури інституційного механізму важливо розмежувати поняття інституційної архітектоніки та інституційного механізму. Так, інституційна архітектоніка розуміється як глибинна інституційна структура, будівельне мистецтво і загальний естетичний план побудови інституцій [10,с.94], а інституційний механізм – це методологія впливу не тільки на формування інституцій, їх взаємозв’язків, а й забезпечення їх функціонування і трансформації. Тобто інституційний механізм є ширшою категорією, ніж архітектоніка і включає такі фази:

1. Формування окремих інституцій.

2. Побудова інституційної матриці (структура базових інституцій у взаємозв’язках і взаємодії).

3. Формування інституційного середовища.

4. Інституційне забезпечення функціонування аграрного сектору, тобто підключення механізму примусу. Проте слід вказати на специфічність механізму примусу, зважаючи на характерні ознаки інституціоналізму, що полягає в тому, що інституції створюють середовище, яке прямо чи опосередковано впливає на поведінку економічних агентів (до компетенції четвертої фази також належить адаптація).

5. Підготовка інституцій чи інституційного середовища в цілому до трансформації – інституційна динаміка.

Наближаючись максимально до прикладної характеристики розвитку підприємств, слід вказати, що інституційний механізм у кожен момент часу функціонує на рівні всіх п’яти фаз, тож, він буде, навіть в оптимальному випадку, лише наближений до ідеального стану, оскільки п’ята фаза передбачає перехід до стану на рівень вищого. Звідси випливає, що мета інституційного механізму – створення ефективного інституційного середовища розвитку аграрних підприємств, при мінімізації негативних впливів інституційних конфліктів та інституційних пасток, які виникають при переході господарської системи з одного стану в інший.

Стійке відтворення всіх п’яти фаз дає підстави говорити про панування стаціонарного перехідного стану господарювання аграрних підприємств.

У результаті виконання вказаних фаз, має бути забезпечено створення, оновлення і розвиток аграрних інституцій, отримання відповідних економічних і фінансових результатів, поліпшення умов розвитку аграрних підприємств. Аналіз діючого нині механізму розвитку аграрних підприємств показує, що він не повною мірою відповідає сучасним потребам розвитку економічних відносин в аграрному секторі.

На основі викладеного, можна охарактеризувати інституційний механізм розвитку підприємств в аграрній системі як послідовність певних етапів, а також сукупність методів і способів, за допомогою яких господарюючий суб’єкт досягає поставлених цілей.

Список використаних джерел:

1. Справочник – энциклопедия [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.navoprosotveta.net/14/14_3023.htm

2. Краткий экономический словарь / под ред. А.Н. Азрилиян . – М.: Ин ститут нов ой экономики, 2001. – 1088 с .

3. Менеджмент персоналу / [ В.М. Данюк , В.М.Петюх, С.О. Цимбалюк та ін. ] ; [за заг . ред. В.М. Данюка , В.М. Петюха ] . — К.: КНЕУ, 2004. — 398с.

4. Приходченко Л.Л. Інституціональний механізм підвищення системи органів публічної влади [Електронний ресурс] / Л.Л. Приходченко // Актуальні проблеми державного управління. – 2009. – №2(36). – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc _ Gum / Apdu /2009_2/index.html

5. Уильямсон О. Экономические институты капитализма. Фирмы, рынки, отношенческая контрактация / О. Уильямсон. – СПб. : Лениздат , 1996. – 702 с .

6. Уильямсон О. Частная собственность и рынок капитала / О. Уильямсон // ЭКО. – 1993. – № 5. – С. 4–11.

7. Корнєєв В. Інституційна архітектоніка і механізми економічного розвитку / В. Корнєєв // Економічна теорія. – 2005. – № 1. – С. 94-116.

8. Лопатинський Ю.М. Трансформація аграрного сектору: інституціональні засади / Ю.М. Лопатинський . – Чернівці: Рута, 2006. – 344 с.

9. Шовкун І.А. Передумови інноваційного розвитку економіки з позицій інститу­ціональ­ного підходу / І. А. Шовкун // Економічна теорія. – 2004. – № 4. – С. 22-38.

10. Гриценко А. Інституційна архітектоніка і механізми економічного розвитку / А. Гриценко // Економічна теорія. – 2005. – № 1. – С.94-116.