WEB-ресурс научно-практических конференций

К.т.н . Судакова О.І., Судакова Д.А.

ДВНЗ «Національний гірничий університет», м. Дніпропетровськ, Україна

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПОЗИЦІЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ УМОВ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА

Вдосконалення механізмів управління безпекою розвитку повинне бути засновано на наявності реального управління безпекою в цілому. Розробка основних напрямів такого вдосконалення повинна включати:

– законодавчу регламентацію інтеграції управління безпекою з функціями основної діяльності на всіх рівнях та гілках владних структур і адміністративного управління;

– зміцнення єдиноначальності по ієрархічній вертикалі;

– законодавче і нормативне закріплення за першими особами певних ступенів свободи при виборі адекватних реакцій на конкретні загрози і лиха;

– інформатизацію управління безпекою, яка забезпечує на владних вертикалях безперервний об'єктивний аналіз безпеки на підвідомчих об'єктах і територіях, а для перших осіб – інформаційну підтримку управлінських рішень;

– державну підтримку і контроль за процесами і результатами забезпечення економічної безпеки суб'єктів господарювання.

Становлення механізму забезпечення безпеки розвитку на мікрорівні , разом з організаційними проблемами формування відповідної системи, передбачає постійне і адекватне змінам середовища забезпечення безпеки стійкого розвитку підприємства; функціонування його фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних ресурсів.

Основу практичних дій по забезпеченню безпеки складає розвиток відповідних наукових підходів, який, в першу чергу, повинен здійснюватися по таких напрямах, як розробка єдиної наукової термінології; дослідження проблем інформатизації управління безпекою; розробка управлінських технологій, альтернативних ризик-технологіям, що забезпечують попередження ризиків і небезпеки; формування організаційно-економічного механізму управління економічною безпекою розвитку підприємства.

Ринкові відносини вносять істотний елемент невизначеності і ризику в діяльність організації і її керівництва. Якісний рівень менеджменту, високий професіоналізм персоналу, а також можливий збіг обставин в процесі розробки і ухвалення управлінських рішень визначальним чином впливають на наслідки ризику в діяльності організації. Не піднімаючи питання про конкретний вид ризику і його класифікаційної приналежності, доцільно звернути увагу на те, що з ризиком пов'язані як прогресивний напрям розвитку, так і регресивний, здатний привести до розвитку важких кризових ситуацій для організації, які загрожують її безпеці і подальшій діяльності.

В цих умовах виключно важливе значення набуває достовірність і повнота інформації про чинники внутрішнього і зовнішнього середовища, що роблять істотний вплив на життєдіяльність організації. Чим вище рівень достовірності і повноти інформації, тим менше ступінь невизначеності і ризику, тим більше безпека організації як системи.

Безпека – це характеристика, збудована на взаємостосунках системи і середовища. Але загрози можуть таїтися і в самому факті існування системи як носія цілісності і порядку, розпад якої може мати непередбачувані наслідки. Це, в першу чергу, відноситься до підприємств, що працюють в умовах підвищеного ризику і нестабільної економіки.

Основні джерела дії на системну безпеку підприємства, що працює в таких умовах, такі:

– спонтанність природних процесів і явищ, стихійні лиха, прояви яких роблять негативний вплив на результати господарської діяльності і є джерелом непередбачених витрат;

– випадковість як суть вірогідності багатьох соціально-економічних і технологічних процесів, прояв якої пов'язаний з багатоваріантністю матеріальних відносин, в які вступають суб'єкти господарської діяльності. Вона призводить до того, що в схожих умовах одна і та ж подія може відбуватися і відбувається по-різному, тобто має місце елемент випадковості. Це і зумовлює неможливість однозначного передбачення настання певного результату (помітний і не завжди передбачений вплив на результати господарської діяльності надають також різного роду аварії, в тому числі і техногенного характеру, причому вірогідність останніх зростає);

– наявність протиборчих тенденцій, зіткнення суперечливих інтересів. Прояв цього джерела загрози безпеки вельми багатоманітний, починаючи від воєн і міжнаціональних конфліктів до конкуренції і неспівпадання інтересів.

На процес відтворення невизначеності і загрози безпеки діє і характер вірогідності науково-технічного прогресу, який є не здійснюваним без загрози безпеки унаслідок віддаленості результатів і віддачі в часі.

Процес ухвалення рішень припускає наявність достатньо повної і достовірної інформації, різнорідність, недостатня повнота, асиметричність якої, є джерелом загрози системної безпеки підприємства, що працює в умовах ризику, в нестабільній економіці.

У зв'язку з цим постає питання про правильну організацію обліку чинників, наявність яких веде до нестабільності і загрози безпеці підприємства, без чого неможливе нормальне функціонування організаційної ієрархічної системи, яка вимагає високої кваліфікації осіб, покликаних здійснювати на підприємстві міжсистемні інформаційні зв'язки і зв'язки із зовнішнім світом.

Активні механізми забезпечення безпеки характеризуються наявністю комплексу дієвих заходів її підтримки на необхідному рівні ступеня захисту. Обов'язковою умовою дієвості таких механізмів є постійний контроль стану системи підприємства і зовнішнього, по відношенню до нього, середовища. Найдієвішим кроком, з погляду підтримки високого рівня економічної безпеки підприємства, уявляється розробка і створення відповідних організаційних механізмів, що дозволяють ефективно протистояти загрозам.

Список використаних джерел:

1. Чиновники ограничат развитие сетей [ Електронний ресурс ] . – Режим доступу: http://www.lenta.ru/news/2009/07/17