Д.е.н. Ушкаренко Ю.В.

Херсонський національний технічний університет, Україна

ПРОБЛЕМИ РИНКОВОЇ АДАПТАЦІЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ВИРОБНИЧИХ КООПЕРАТИВІВ

Перехід до ринкових умов господарювання викликав необхідність адаптації сільськогосподарських підприємств, у т. ч. і сільськогосподар­ських виробничих кооперативів (СВК), до ринку, а саме забезпечення зайнятості членів трудового колективу, збереження матеріальних, земельних ресурсів і технологій, утримання виробництва в працездатному стані, економічно окупне ведення господарства. Відсутність потрібної системи економічних інститутів і відповідного ринкового середовища, теоретична необґрунтованість ринкових реформ актуалізує розробку та функціонування адаптивних механізмів господарювання. Щоб з'ясувати здатність сільськогосподарських виробничих кооперативів у Південному регіоні України адаптуватися до ринкових умов господарювання, було проведено дослі­дження конкурентних позицій на зовнішніх ринках і внутрішньо­галузевому ринку.

Виробничі кооперативи, не мають своєї позиції на зовнішніх ринках. Експортом і імпортом сільськогосподарської продукції займаються переважно посередницькі комерційні структури без участі й урахування інтересів виробників продукції. Кошти, які одержуються від продажу сільськогосподарської продукції на зовнішніх ринках, не повертаються в галузь і не працюють на її розвиток. Вихід на зовнішні ринки безпосередньо сільськогосподарських підприє­мств слід пов'язувати зі створенням великих інтегрованих у межах АПК корпоративних об'єднань або з організацією великих обслу­говуючих кооперативів, здатних протистояти посередницьким структурам на внутрішньому ринку та транснаціональним компаніям на зовнішньому ринку.

Аналіз конкурентних позицій сільськогосподарських товаровироб­ників на внутрішньому ринку проводився з використанням моделі М. Портера [3, с. 428]. Згідно з цією моделлю, конкуренція на ринку є результатом дії п'яти конкурентних сил. Стосовно аграрного ринку цими конкурентними силами є суперництво між конкуруючими виробниками однієї галузі: потенціал входу на галузевий ринок нових продавців; суперництво продавців товарів-замінників; ринкової сили постачальників економічних ресурсів (праці, землі, капіталу) і ринкової сили постачальників матеріально-технічних ресурсів і послуг; ринкової сили споживачів продукції.

Основними суб'єктами попиту на галузевому ринку є посередницькі комерційні структури; переробні підприємства та підприємства харчової промисловості; роздрібна торгівля. Роздрібна торгівля і населення для сільськогосподарських підприємств ще не стали важливими каналами збуту . Посередницькі комерційні структури, не маючи в межах окремих територій конкурентів, володіючи значною часткою ринкового попиту та маючи великий вибір серед конкуруючих між собою продавців певної продукції, диктують рівень цін.

На ринках ресурсів і послуг сільськогосподарські підприємства виступають у ролі покупців. Основними ресурсами є праця, земля, капітал, матеріально-технічні ресурси, науково-технічна інформація, сервісні та інші послуги. На ринку праці та землі СВК й інші сільськогоспо­дарські підприємства виступають у ролі монополістів, і тому заробітна плата найнижча серед усіх галузей економіки, орендна плата за землю також неринкова й низька. Все це не стимулює високоефективне використання ресурсів і призводить до відтоку ресурсів із сільськогосподарської галузі.

Слабкі позиції сільськогосподарських товаровиробників на ринках фінансів та інвестиційних ресурсів для СВК послаблюються ще й неможливістю без згоди членів кооперативу заставити майно, що ще більше знижує їх інвестиційну привабливість. На ринках матеріально-технічних ресурсів промислові й інші підприємства, що виробляють ці ресурси, продають їх сільськогосподарським товаровиробникам за монопольно високими цінами завдяки своєму монопольному або олігополістичному положенню.

Отже, через надзвичайно несприятливі умови конкуренції як на ринках продуктів, так і на ринках ресурсів склався диспаритет цін між виробничими ресурсами та продукцією сільського господарства. Це призво­дить до зниження ефективності сільськогосподарського виробництва, немож­ливість забезпечити конкурентоспроможність, відтворювальне вироб­ництво, соціальний захист працівників, соціальний розвиток сільських територій. Результати проведеного анкетного обстеження зовнішнього середовища кооперативів Південного регіону України наведені в табл. 1.

Таблиця 1. Оцінка керівниками та спеціалістами СВК Південного регіону України зовнішнього середовища їхніх підприємств

* Джерело: власні дослідження

На запитання "Чи задовольняє Вас рівень регіональної аграрної політики з боку місцевих органів влади та органів самоврядування?" тільки 11% відповідей містили "так", 46% – "частково", всі інші стверджують, що органи управління не впливають на стан справ; 43% респондентів вважають, що виробничі кооперативи відповідають вимогам ринку й потребам адаптації до нього, інші вважають, що потрібно проводити реструктуризацію підприємства. На питання "Чи є план адаптації підприємства до існуючого і очікуваного стану аграрного ринку?" 28% респондентів відповіли ствердно, 28% – негативно, а 44% залишили питання без відповіді.

Таким чином, проблема підвищення адаптаційних можливостей сільськогоспо­дар­ських виробничих кооперативів має комплексний характер і надзвичайно складна. Її вирішення передбачає необхідність реалізації різноманітних заходів, серед яких: прискорення ринкового реформування аграрної сфери; здійснення системних організаційно-структурних перетворень;

розвиток інфраструктури агропродовольчого ринку; удосконалення міжгалузевих зв'язків, розвиток міжгосподарської кооперації й агропромислової інтеграції; розвиток зовнішньоекономічної діяльності сільськогосподарських підприємств.

Список використаних джерел:

1. Авраамова Е. Адаптация промышленных предприятий к рыночным условиям / Е.Авраамова, И. Гурков // Вопросы экономики. – 1997. – №11. – С. 145-149.

2. Іваненко Н.Т. До методологічних аспектів оцінки діяльності підприємств аграрного сектору України / Н.Т. Іваненко, М.Й. Хорунжий // Економіка АПК. – 2005. – № 3. – С.42-50.

3. Томпсон А. Экономика фирмы: учеб.-метод. изд. / Томпсон А., Д. Формби. – М.: Бином, 1998. – С. 428.