WEB-ресурс научно-практических конференций

Алтухова Н.В.

Європейський університет, м. Київ, Україна

СТРАТЕГІЯ ІННОВАЦІЙНОГО ВИРОБНИЧОГО КЛАСТЕРУ

Метою стратегії виробничого кластеру є, з одного боку, максимальна реалізація його потенціалу найкращим чином. А з іншого боку – забезпечення стійкості кластера.

Об'єктом стратегії є група підприємств та інших інституцій, що входять в кластер.

Предметом стратегії є процеси, що відбуваються в кластері:

· створення та розвиток організаційної структури кластера;

· визначення та розвиток інноваційної складової в діяльності кластеру на різних рівнях – технічному, технологічному та організаційно-економічному;

· виробництво продукту (послуги);

· логістичні операції;

· маркетингові заходи;

· інформаційний обмін – як всередині кластерної структури, так і з зовнішнім середовищем кластера;

· комерційна та соціальна взаємодія з зовнішнім середовищем;

· використання і розвиток людських ресурсів, у тому числі інноваційних – освіти, знань, кваліфікації, ініціативи.

Виходячи з цього, ще на етапі створення виробничого кластеру необхідно визначити стратегію розвитку кластеру у таких напрямках:

1.Вибір структури кластера – важливо правильно виділити зі всієї безлічі реальних і потенційних учасників проектів безліч підприємств та організацій, що мають найбільш високий інноваційний потенціал і найбільш щільні науково-виробничі зв'язки, що сприяють скороченню часу реалізації повного інноваційного циклу і прискорюють процес дифузії інновацій [1].

2. Підготовка внутріщньокластерної стратегії контактів і створення нового типу корпоративної структури, схеми інформаційного та документального обміну між учасниками кластера. Формування і розвиток в учасників кластера навичок спільного вирішення задач, прийняття групового рішення.

3. Розробка структури управлінського механізму, адекватного підготовленої стратегії кластерної структури.

4. Вибір типів технологій та інновацій, які реалізуються промисловим кластером. На цьому етапі розглядаються інновації у всіх аспектах функціонування кластера – технічні (використання нових машин і механізмів, видів транспорту), технологічні – нові способи обробки матеріалів, нові концепції створення кінцевого продукту, інновації в галузі логістичних схем, а також організаційно-економічні – в області організації праці та її матеріального стимулювання. Дуже важливо продумати стратегічні заходи в області накопичення і використання знань, підвищення кваліфікації персоналу. Необхідно передбачити максимальне використання ініціативи та зацікавленості працівників, які направлені на підвищення інноваційної спрямованості функціонування кластера.

5. Вибір фінансової стратегії, напрямку та інтенсивності грошових потоків.

6. Аналіз методів залучення інвестицій. Визначення джерел – банківські кредити, інвестиції держави або зацікавлених юридичних осіб, залучення коштів бізнес-ангелів.

7. Вибір поведінки на ринках придбання виробничих запасів. На цьому етапі необхідно визначити – які саме постачальники та підрядники будуть включатися до складу кластера, а яких оптимально використовувати із зовнішнього середовища.

8. Вибір поведінки на ринках збуту та розробка маркетингової стратегії, спрямованої як на стимулювання збуту, так і на залучення інвестицій; вибір бренду та іміджу кластера.

9. Розробка стратегії реалізації соціальної відповідальності кластера – як щодо власного трудового колективу, так і щодо зовнішнього соціуму – різних груп населення, навколишнього природного середовища.

10. Підготовка стратегії взаємовідносин із зовнішнім середовищем кластера – місцевими органами влади (необхідність створення середовища найбільшого сприяння для діяльності кластеру, лобіювання його інтересів), з іншими кластерами і фірмами, в тому числі з тими, що конкурують.

Змісти цих напрямків стратегії тісно пов'язані між собою – неможливо розробити грамотну фінансову стратегію, не визначившись з джерелами фінансування. Інноваційна стратегія залежить від організаційної структури, типу внутрішньокластерних контактів та, особливо, від організації інформаційного обміну як всередині кластера, так і з зовнішнім середовищем. Налагодити взаємовигідні контакти із зовнішнім оточенням неможливо без усвідомлення соціальної місії інноваційного кластеру та вибудовування розумних і грамотних відносин з конкурентами.

Тому необхідна постійна координація цілей різних напрямів стратегії і відсутність протиріч.

При аналізі та порівнянні різних варіантів стратегії кластера перевагу слід віддавати варіантам, які підтримують стійкість кластера [2], але, в той же час не будуть гальмувати розвиток виробничого кластеру.

Найбільш життєздатною стратегією буде та, яка максимально враховує інтереси всіх суб'єктів кластера та його середовища – виробничого ядра кластера, допоміжних виробництв, трудового колективу, постачальників, освітніх та наукових установ, місцевих органів влади, населення регіону, інвесторів. Врівноваженість інтересів перелічених груп гарантує успішність стратегії на довгостроковий період.

Оскільки у виробничому кластері немає жорстких ієрархічних зв'язків , вертикальна структура стратегічного планування « зверху вниз » неможлива. Тому стратегічний план кластера – це синтез декількох планів, створених кожним з учасників. Потім ці плани координуються органом , який складається з представників кожного учасника , та синтезуються в загальний стратегічний план кластера. Очевидно , що в окремі плани учасників у процесі координації будуть внесені корегування. Ступінь і характер цих коригувань враховуються і затверджуються на « нижніх» рівнях, і вже в такому вигляді приймаються учасниками до виконання.

В рамках стратегічного плану розробляється конкретний список тактичних заходів. Д ля визначення черговості їх виконання можна використовувати наочну методику розробки послідовності дій та їх пріоритетність (рис. 1).

Рис. 1. Методика визначення послідовності тактичних заходів у рамках стратегії

На етапі функціонування діючого кластера стратегія повинна постійно переглядатися і коригуватися в залежності від вимог поточного моменту. Це дозволить уникнути помилок та похибок у діяльності кластеру, а також дасть можливість своєчасно реагувати на в иклики економічної ситуації, яка постійно змінюється в країні і в світі.

Список використаних джерел:

1. Малхасьян С.С. Стратегии формирования инновационных экономических кластеров в нефтегазовом комплексе России : автореф. дис. на соискание научн . степени канд. зконом . наук : спец. 08.00.05 « Экономика и управление народным хозяйством » / С.С. Милхасьян . – Краснодар, 2009. – 18 с.

2. Клейнер Г.Б. Синтез стратегии кластера на основе системно-интеграционной теории [Електронний ресурс] / Г.Б. Клейнер , Р.М. Качалов, Н.Б. Нагрудная // Отраслевые рынки . – 2008. – № 5-6 (18) ( Сентябрь-Декабрь ). – Режим доступу: http://www.virtass.ru/jshow.php?id=71