WEB-ресурс научно-практических конференций

Горячка О.О.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ КРЕАТИВНИМИ КОЛЕКТИВАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ НА ЗАСАДАХ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПІДХОДУ

Виконані дослідження дають змогу під інноваційним креативним колективом (ІКК) розглядати сукупність осіб, що об’єднались з метою розроблення пропозицій, механізмів, заходів щодо інноваційного розвитку підприємства, а також вирішення проблем його функціонування. Ефективне функціонування ІКК забезпечується на засадах цілеспрямованого управління, незалежно від того, за допомогою яких методів ці ІКК були створені (формальних чи неформальних). Найбільш обґрунтованим підходом до управління ІКК є процесно-структурований , який ґрунтується на виокремленні низки етапів та їхній структуризації. Процесно-структурований підхід до менеджменту ґрунтується на органічному поєднанні процесного , системного, ситуаційного, динамічного та інших підходів, створюючи комплексну модель сучасного управління. Таким чином, управління ІКК в межах процесно-структурованого підходу до менеджменту включатиме певні етапи: виконання функцій менеджменту, створення методів менеджменту, трансформування методів менеджменту в управлінські рішення, забезпечення впливу керуючої системи на керовану на засадах механізмів керівництва.

Першим етапом процесу менеджменту є виконання функцій менеджменту в межах реалізації функціонального підходу. За цим етапом управління інноваційними креативними колективами на підприємстві розглядається як конкретна функція менеджменту, яка реалізується на засадах п’яти загальних функцій менеджменту у логічній послідовності шляхом планування, організування, мотивування, контролювання та регулювання діяльності ІКК. Розглянемо більш ґрунтовно характеристику кожної стадії виконання функцій менеджменту.

Планування діяльності ІКК здійснюється зазвичай у тактичній перспективі з огляду на переважання комітетної форми утворення таких груп. При плануванні визначаються цілі ІКК, завдання, окреслюються проблеми, які повинні вирішуватись членами ІКК, можуть встановлюватись конкретні параметри та показники діяльності. Самі ІКК своєю чергою можуть бути наділені повноваженнями щодо розроблення стратегій розвитку підприємства та формування проектів перетворень на підприємстві.

Організування роботи ІКК передбачає розподіл повноважень та відповідальності між членами ІКК, забезпечення їхньої взаємодії із іншими підрозділами підприємства. Особливості організування роботи ІКК суттєво залежать від формату утворення ІКК. Зокрема, при комітетній формі роботи працівники отримують певні додаткові повноваження, які вони виконують у робочий або позаробочий час паралельно із виконанням основних функцій. Якщо ІКК фігурує у формі спеціалізованого підрозділу, то його працівники наділяються особливими повноваженнями, підпорядковуються безпосередньо керівнику підприємства, що унеможливлює тиск на них з боку інших функціональних підрозділів. Якщо ІКК створене за рахунок зовнішніх експертів, то перед ними лише встановлюються завдання, які потребують вирішення, а розподіл функцій і повноважень в межах експертної групи здійснюється експертами самостійно.

Мотивування членів ІКК полягає у розробленні форм та методів стимулювання учасників ІКК до виконання встановлених завдань. Як і при організуванні, мотивування набуває певних особливостей залежно від форми утворення ІКК. Зокрема, членам ІКК у формі постійно діючих та тимчасових комітетів зазвичай встановлюються доплати за додатковий обсяг роботи чи розширення зони діяльності. Якщо тимчасові комітети утворюються неформальним методом для вирішення певної виробничої проблеми, то їх можуть заохочувати, використовуючи лише моральне стимулювання. Для працівників спеціалізованих підрозділів встановлюється відповідна форма оплати праці (як правило, почасово-преміальна), доплати, надбавки, премії тощо. Із зовнішніми агентськими групами підприємство працює на договірних засадах, оплачуючи вартість послуг згідно контракту.

Контролювання роботи ІКК передбачає перевірку виконання встановлених завдань перед ІКК. Контролюючі функції залежно від формату утворення ІКК можуть виконувати керівник підприємства, керівник спеціалізованого підрозділу, керівники комітетів, неформальні лідери. Стосовно діяльності ІКК пріоритетним є використання завершальної форми контролю, яка передбачає оцінювання результатів роботи, порівняння їх із стандартами та критеріями. Це закономірно, адже для ІКК характерний такий формат роботи, за яким встановлюються завдання та надається повна свобода дій у їх вирішенні, а контролюються лише результати діяльності.

Регулювання діяльності ІКК полягає у використанні коригуючих заходів, усуненні недоліків, відхилень та проблем у діяльності ІКК. Регулювання може стосуватись будь-якого із попередніх етапів технології менеджменту: планування (якщо існує необхідність у коригуванні цілей і завдань ІКК), організуванні (за потреби перерозподілу повноважень, зміни формату утворення, зміни складу учасників ІКК), мотивуванні (за необхідності перегляду форм і методів стимулювання учасників ІКК для активізування їхньої діяльності), контролюванні (якщо результати контролю викликають сумніви щодо їх адекватності, достовірності та повноти).

ІКК як і будь-який колектив потребує цільового управління для забезпечення ефективного досягнення встановлених перед ним цілей. Управління ІКК як конкретний вид управлінської діяльності повинно реалізовуватись шляхом послідовного виконання невід’ємних загальних функцій менеджменту. Варто зазначити, що ця управлінська діяльність повинна завершитись конкретним результатом – методами менеджменту, тобто способами та прийомами впливу на членів ІКК. Методи менеджменту зазвичай фігурують у документальній формі, але можуть мати вигляд усних вказівок. Документальні методи менеджменту потребують правового узаконення, ухвалення, затвердження, реєстрування, після чого вони перетворюються в управлінські рішення і набувають реальної сили впливу на підлеглих з метою досягнення встановлених цілей.