WEB-ресурс научно-практических конференций

Д.е.н. Кіщак І.Т.

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського, Україна

ІННОВАЦІЙНО-ІНВЕСТИЦІЙНІ ПРІОРИТЕТИ ЕКОНОМІКО-БЕЗПЕЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Практична реалізація проголошеного в Україні курсу інноваційного розвитку економіки потребує вирішення проблеми забезпечення новими технологіями, структурного і технічного оновлення виробничого апарату, що ґрунтується на змістовному та кардинальному вкладі науки і значних капіталовкладеннях для досягнення підвищення ефективності виробництва. Економічна безпека підприємства та підвищення ефективності суспільного виробництва розглядаються, як наслідок інвестиційної активності конкретного функціонуючого суб’єкта, так і їх в комплексі, що в економіко-виробничому сенсі визначає привабливість регіону.

За питомою вагою Миколаївська область, як адміністративно-територіальна одиниця, в країні за територією займає 4,1 %; кількістю населення – 2,6 %, по валовому регіональному продукту 2,0-2,2 %; продукції промисловості – 2,1%, валової продукції сільського господарства – 3,5 %, інвестицій в основний капітал – 2,6 %. Питома вага валової доданої вартості промисловості в загальному обсязі валової доданої вартості на протязі 2000-2008 років має тенденцію до зменшення (з 33,4 % у 2000 р. до 25, 7 % у 2008 р.) при одночасному нарощуванні обсягів реалізованої продукції з 3,1 млрд.грн (2000 р.) до 16,9 млрд.грн (у фактичних цінах).

Відповідно до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) загальна кількість суб’єктів економіко-виробничої сфери (за всіма видами народногосподарської діяльності) у 2009 році склала 39,2 тис.од ., що на 13,1 тис.од більше 2001 року (49,6 %). Із загальної кількості юридичних осіб всіх організаційно-правових форм господарювання в 5 містах області зосереджено 27,4 тис.од , в сільських районах – 11,8 тис.од . Перебуваючи у динамічному розвиткові об’єктам господарювання властиві процеси створення нових та ліквідації існуючих, так в 2009 році було створено 1423 нових та ліквідовано 757 існуючих підприємств [4].

За видами економічної діяльності суб’єкти ЄДРПОУ на 01 січня 2010 року розподілялися, %: торгівля – 28,7; сільське господарство, мисливство, лісове господарство, рибальство, рибництво – 15,8; фінансова діяльність, операції з нерухомим майном – 13,1; послуги, діяльність у сфері культури та спорту – 11,8; державне управління, освіта, охорона здоров’я – 9,7; будівництво, діяльність транспорту та зв’язку – 9,6; промисловість – 9,5; інші – 1,8. Загальний обсяг реалізованої промислової продукції суб’єктами господарювання в 2009 році за видами діяльності розподілився таким чином, %: виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 25,7; машинобудування – 23,8; виробництво та розподілення електроенергії, газу та води – 23,3; металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів – 18,4; легка промисловість – 2,6; виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції – 2,9.

На протязі 2000–2009 років кількість інноваційно-активних підприємств у промисловій галузі по області складала 66–63 од. (в тому числі в 2004–2007 роках: 44–26). В 2009 році інноваційну діяльність здійснювало 63 підприємств, що практично дорівнювало показнику 2000 – 2002 років: 65-66 од.

Кількість промислових підприємств, що впроваджували інновації скоротилася з 48 од. (2000 р.) до 35 од. (2009 р.), а питома вага інноваційно-активних промислових підприємств до їх загальної кількості з 31,4 % (2000 р.) до 13,3 % (2009 р.).

Загальний обсяг інноваційних витрат у промисловості за всіма напрямами діяльності у 2000 році складав 103,1 млн.грн .; на протязі 2001 – 2008 років мав тенденцію до зростання і в 2009 році досяг 426,3 млн.грн . Джерелами фінансування інноваційної діяльності у 2009 році були власні кошти підприємств – 418,1 млн.грн .; кошти місцевих бюджетів – 5,5 та кошти державного бюджету – 2,7 млн.грн . Обсяг реалізованої інноваційної продукції у 2000 році склав 96, 4 млн.грн і зріс до 514,1 млн.грн у 2009 році, що відповідно становило 3,5 та 3,1 % до загального обсягу реалізованої промислової продукції. Із загального обсягу реалізованої інноваційної продукції в 2000 році експортовано цієї продукції на суму 23,3 млн.грн , в 2009 році – 353,6 млн.грн , що відповідно склало 24,1 та 68,8%.

Не зважаючи на скорочення кількості промислових підприємств, що впроваджували інновації, при певній стабільності інноваційно-активних, тенденція реалізації інноваційної продукції характеризується зростанням, як в цілому, так і на експорт за рахунок збільшення залучення власних коштів. Для Миколаївської області, як в цілому і по Україні, є характерними особливості інвестиційної політики, що визначаються ситуацією, яка склалася в інвестиційному комплексі та інвестиційній діяльності: – надзвичайно низькі темпи оновлення виробничих фондів: основним фондам промисловості, транспорту та будівництва властиве 80% зношення; – деформована структура економіки у з переважанням частки сировинно-спрямованих галузей, її витратний характер; – зниження попиту промислового сектора на інноваційні продукти, інтенсивний розвиток виробництва нижчих технологічних укладів;

– зниження питомої ваги амортизаційних відрахувань у структурі витрат на фінансування технічного розвитку підприємств; – питома вага нагромаджень населення становить близько 10,6 % доходів; – дефіцит оборотних коштів підприємств умовах інфляції [5, с. 33-46].

Узагальнені дані у сфері інвестиційної діяльності засвідчили, що інвестиції у придбання або виготовлення власними силами для власного використання матеріальних та нематеріальних активів на протязі 2002-2009 років по області зросли з 1,2 млрд.грн до 4,9 млрд.грн (в фактичних цінах); в тому числі у матеріальні активи до 4,7 млрд.грн ; нематеріальні активи – до 153,5 млн.грн . За джерелами фінансування капітальні інвестиції у 2009 році розподілились таким чином, %: власні кошти підприємств – 83,6; кредити банків та інших позичок – 6,1; кошти державного бюджету – 4,1; кошти місцевих бюджетів – 4,0; кошти іноземних інвесторів – 0,8; інші джерела фінансування – 1,4. Із загальної суми інвестицій в основний капітал за джерелами фінансування 4,0 млрд.грн левова доля припадає на власні кошти підприємств – 3,3 млрд.грн (83,3%); кошти державного та місцевого бюджетів – 6,3 %; кредити банків – 6,3; інші джерела фінансування – 4,1 %. Структура інвестицій в основний капітал за видами економічної діяльності в 2009 році сформувалась таким чином, %: промисловість – 40,8; транспорт і зв’язок – 27,5; оптова і роздрібна торгівля – 10,2; сільське господарство, мисливство та лісове господарство – 7,7; будівництво – 1,2; інші види діяльності – 12,6.

Результати практичних досліджень окремих підприємств з інноваційно-інвестиційної діяльності підкреслюють, що на їх інноваційну політику та регіону впливають такі фактори: стан основних виробничих фондів і ефективність їх використання; ступінь розвитку форм власності і рівень ефективності управління; тип відтворення; рівень науково-технічного прогресу; структура суспільного виробництва і напрями щодо її зміни; горизонт певних переваг та горизонт загроз зі сторін зовнішнього та внутрішніх ринків. Останнє обумовлене тим, що на любий господарюючий об’єкт впливає ряд чинників, який робить його більш уразливим і є дестабілізуючим фактором економічної безпеки підприємства.

Під економічною безпекою підприємства розуміють стан його стійкої діяльності при якому реалізується визначена програма дій, яка забезпечує одержання прибутку і захист від зовнішніх і внутрішніх дестабілізуючих факторів [2, с. 44-46; 3].

Забезпечення економічної безпеки підприємства потребує оптимального управління з врахуванням дестабілізуючих факторів. Під оптимальним управлінням розуміється таке управління, яке спільно з накладеними на систему обмеженнями забезпечує екстремальне значення критерію ефективності (максимального чи мінімального в залежності від конкретного вибору цільової функції). Досягнення економічної безпеки з найбільшою ефективністю потребує нейтралізації зовнішніх і внутрішніх збурливих факторів, що може бути досягнуте за рахунок застосування моделювання.

Метою моделювання в економіці є визначення нового значення про об’єкти дослідження, комплексний аналіз економічної системи в цілому і в окремих підсистемах. Економіко-математична модель, що має оптимізаційний характер, складається з цільової функції (значення якої мінімізується або максимізується); системи рівнянь (визначають залежність між всіма змінними в задачі); набору обмежень (визначає межі значень змінних в задачі) [1]. В загальному вигляді економіко-математична модель виглядає таким чином:

, (1)

при таких обмеженнях:

, (2)

де – цільова функція;

коефіцієнти при змінних в цільовій функції;

змінні задачі;

– праві частини обмежень;

коефіцієнти при змінних в обмеженнях;

мінімально можливі значення змінних;

максимально можливі значення змінних.

Запропонована економіко-математична модель, що має оптимізаційний характер, враховує ряд параметрів економічної безпеки підприємства, яка є визначальною у досягненні темпів економічного зростання за рахунок реалізації інноваційно-інвестиційної діяльності підприємств, регіону, держави.

Результати дослідження засвідчили, що інноваційно-інвестиційний напрям економічно безпечної діяльності підприємств має формувати та визначати економічний потенціал і потужність регіону, його стабільність та перспективи розвитку. Інноваційна модель розвитку економіки регіону та в цілому держави, яка у світі визначається на рівні 40% інноваційності , потребує формування та цілеспрямованої реалізації відповідної інноваційної політики, яка б в концептуальному плані враховувала і реалізовувала принципи вільної конкуренції, виокремлення першочергових пріоритетних галузей техніко-технологічного розвитку, державне забезпечення стимулювання прогресивних проектів. Запровадження визначених інноваційно-інвестиційних пріоритетів розвитку підприємств на засадах їх економічної безпеки покликане на реалізацію стратегічних цілей перспективного розвитку регіонів та держави в цілому.

Список використаних джерел:

1. Бочарников В.П. Fuzzy - технологии: Математические основы. Практи ка моделировани я в економике / В.П. Бочарников . – СПб.: ” Наука “ РАН, 2001. – 328 с .

2. Кіщак І.Т. Складові економіко-безпечної діяльності підприємств в механізмі реалізації стратегічних проектів / І.Т. Кіщак // Фінансові та соціально-політичні проекти модернізації суспільства в умовах відновлення економічного зростання. Матер . V Міжнародн . наук-практ . конф . – Ірпінь. Національний університет ДПС України, 2011. – С. 44-46.

3. Козаченко Г.В. Економічна небезпека підприємства: сутність та механізм забезпечення: монографія / Г.В. Козаченко, В.П. Пономарьов, О.М. Ляшенко.– К.; Лібра , 2003. – 280 с.

4. Статистичний щорічник Миколаївської області за 2009 рік // Головне управління статистики у Миколаївській області. – Миколаїв, 2010. – 636 с.

5. Цихан Т.В. О концепции технологических укладов и приоритетах инновационного развития Украины / Т.В. Цихан // Теория и практика управления . – 2005. – №1. – С. 33-46.