WEB-ресурс научно-практических конференций

Обухова О.М., Малярова С.В.

Інститут підприємництва «Стратегія», м. Жовті Води, Україна

БАНКІВСЬКЕ КРЕДИТУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

На сьогодні банківська система є одним з найбільш стійких сегментів національної економіки. Поступово вона стає найважливішим інструментом мобілізації та перерозподілу внутрішніх фінансових ресурсів, складовою частиною інвестиційного процесу. Саме тому виникає об’єктивна необхідність передумов для активного залучення банківських інвестицій.

Відповідно до державної Програми розвитку інвестиційної діяльності на 2011 рік головним чинником фінансового забезпечення інвестиційного процесу в Україні має стати банківське кредитування. Тому потреба у банківських інвестиційних операціях і послугах буде з кожним роком зростати.

Банківські інвестиції – це інвестиції, що опосередковують процес використання тимчасово вільних коштів у вигляді кредитування капіталовкладень у реальні активи безпосередньо для обслуговування процесу відтворення. Ці відносини характеризуються рухом вартості (позичкового капіталу) від кредитора до позичальника та в протилежному напрямку. Вони характеризуються пропозицією грошових фондів із боку банківської системи, і попитом на ці фонди з боку потенційних учасників інвестиційної діяльності. На такому ринку формуються попит і пропозиція на банківські кредити, портфельні інвестиції та інші інвестиції банківських установ [1].

Основними напрямками участі банків в інвестиційному процесі є:

- проведення операцій, пов’язаних із вкладеннями у державні цінні папери;

- здійснення інвестицій за рахунок власних коштів;

- участь в інвестиціях у складі промислово-фінансових груп;

- трастове управління інвестиційними ресурсами;

- залучення іноземних інвестиційних ресурсів.

Виділяють також інвестиційне кредитування - це кредитний процес, що включає сукупність механізмів реалізації кредитних відносин в інвестиційній сфері. Їх особливістю є те, що вони мають інвестиційний характер, а саме:

а) об`єктом такого кредитування виступає не позичальник, а його інвестиційні наміри, отже у кредитора виникає необхідність в детальному аналізі техніко-економічного обґрунтування інвестиційних заходів, що кредитуються;

б) відсоток з інвестиційного кредиту не повинен перевищувати рівень доходності за інвестиціями;

в) строк інвестиційного кредиту залежить від строку окупності інвестицій, отже він може бути короткостроковим, середньостроковим та довгостроковим;

г) інвестиційна позичка може бути видана з пільговим терміном відшкодування (на строк реалізації інвестицій), впродовж якого сплачуються лише проценти за кредит, а основна сума боргу відшкодовується у наступні періоди часу [2].

Українська банківська інвестиційна діяльність є малоефективною, що значною мірою зумовлено відсутністю структурних перетворень в економіці та досить високими кредитними ризиками. Про це свідчить зменшення обсягів інвестицій в основний капітал. Так, у 2009 році вони складали 151,78 млрд. грн., у 2010 – 149,06 млрд. грн., у 2011 – 117 млрд. грн.. [5] Капітал банків становить лише 5,6% ВВП, а активи – 40% ВВП [6].

Причинами невідповідності ресурсної бази банків потребам довгострокового кредитування є низький рівень монетизації економіки, що обумовив переміщення грошей у позабанківський сектор, тобто у тіньовий обіг, та відплив капіталу за межі України. Крім того, вітчизняні банки недостатньо залучені до інвестиційних процесів із багатьох причин, головні з яких полягають у тому, що:

- банки в Україні, навіть великі, є малопотужними для того, щоб фінансувати інвестиційні проекти, які реалізують програму структурної перебудови України;

- загальна фінансова нестабільність і недосконала законодавчо – правова база перешкоджають розвитку інвестиційної діяльності банків;

- банки мають дуже ризиковану структуру пасивів, що не дозволяє вирішити проблему широкомасштабних інвестицій через комерційні банки [3].

Характеризуючи тенденції розвитку банківської інвестиційної діяльності, можна виокремити депозитну політику банку. У зв’язку з кризовим станом економіки держави зберігається тенденція до спадання довгострокових депозитів населення, які залишаються вагомим джерелом довгострокових коштів банків [4].

З метою активізації інвестиційної діяльності банків держава повинна забезпечувати їм, по-перше, можливість накопичувати необхідні кошти; по-друге, розділяти з ними ризик інвестиційної діяльності, зумовлений економічним становищем держави; по-третє, сприяти підвищенню прибутковості інвестиційної діяльності.

Отже, тенденції, які виникають сьогодні в інвестиційній банківській діяльності потребують розробки нових інноваційних підходів до її фінансування, що мають відповідати стратегічним цілям та економічним можливостям України. Водночас зазначені тенденції не можуть повністю вирішити проблем, пов’язаних із банківськими інвестиціями, але на даний момент вони є рушійними у сфері вдосконалення інвестиційного процесу.

Список використаних джерел:

1. Пересада А.А. Управління інвестиційним портфелем / А.А. Пересада. – К.: Лібра , 2002.

2. Майорова Т.В. Довгострокове кредитування інвестиційних проектів / Т.В. Майорова // Фiнанси Укра?ни . – 2007. – №5. – С. 48-51.

3. Інституційна інвестологія : навч . посіб . / за заг . ред. С.К. Реверчука . – К.: Атіка , 2004. – 208с.

4. Гладких Д. Доходи і витрати як складові ціни банківських послуг / Д. Гладких // Вісник НБУ. – 2006. – №3.

5. Самойлова О. Економічний розвиток України(І квартал 2011 р.)/ Самойлова О., Трошинський П., Васіна К., та ін. // [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http ://www.credit-rating.ua/ ua

6. Державний комітет статистики [ Електроний ресурс]. – 2011. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua