WEB-ресурс научно-практических конференций

Д.е.н. Шарко М.В., Адвокатова Н.О.

Херсонський національний технічний університет, Україна

ВПРОВАДЖЕННЯ КЛАСТЕРНИХ СХЕМ ЯК МЕХАНІЗМ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Економіка розвинутих країн світу великою мірою носить інноваційний характер, тобто базується на застосуванні нових знань і сучасних інформаційних технологій. Загальносвітовими тенденціями стали утворення та функціонування кластерних моделей для забезпечення конкурентоспроможності економіки [1-5].

Зарубіжний досвід може бути корисним для розробки національної стратегії кластеризації України, з комплексним дослідженням її соціально-економічного розвитку, що є актуальним. Перспективою росту динаміки економічного розвитку України є формування та активізація інноваційно-окремих територіальних утворень, якими і є кластерні структури у різних сферах промисловості.

Легка промисловість України – багатогалузевий комплекс народного господарства, що включає 17 підгалузей, які виготовляють широкий спектр товарів (зокрема, тканини, одяг, взуття, шкіргалантерею та шкіряні товари, фурнітуру, фарфоровий посуд, іграшки тощо). Виробництво забезпечують 10тис. підприємств, персонал яких налічує 150 тис.чол ., що становить 7% загальної чисельності промислово-виробничого персоналу [3, с.21].

Зважаючи на вищезазначене, враховуючи значну соціальну роль галузі як провідного роботодавця, а також надзвичайно високу орієнтацію на кінцевого споживача, легку промисловість можна назвати стратегічною з позиції забезпечення високої якості життя населення країни.

Але занепад галузі, на даний час, неможливо заперечувати. Пов'язаний він із такими проблемами, як різке скорочення сировинної бази та залежність від імпортованої сировини; високий рівень собівартості вітчизняних товарів легкої промисловості; відсутність у значної частини підприємств ефективного управління тощо.

Тому перед Україною постає гостра проблема активізації інноваційної діяльності, викликана як специфічним станом економіки, так і низкою ресурсних обмежень, що випливають з вимог до перспективної динаміки економічного розвитку. Дедалі більшого значення у формуванні інноваційності окремих територіальних утворень в Україні і набувають кластерні структури.

У розвинутих країнах уже давно виникли і продовжують виникати кластерні структури в різних сферах промисловості. Одним з найбільш економічно потужних кластерів світу є Силіконова долина (у штаті Каліфорнія), де мають свої штаби тисячі високотехнологічних компаній, що займаються комп’ютерами, комплектуючими, програмним забезпеченням, мобільним зв’язком, біотехнологіями тощо. Звідти вийшли такі відомі компанії, як « Eastman Kodak », « General Electric », « Shockley Transistor », « Lockheed », «Hewlett-Packard» [1].

Найвідоміший європейський кластер – Пластикова долина. Функціонує він у Східній Франції, неподалік кордону зі Швейцарією. Підприємства, що входять до його складу, здійснюють перетворення полімерів у готову продукцію, займаються також проектуванням виробів, розробкою нових форм, впровадженням машин і т.п.

Спільною ознакою для обох названих кластерів, завдяки якій вони здійснили істотний технологічний поступ, є те, що всі учасники працюють як елементи мережі, а не поодинці.

Згідно з дослідженнями, понад 28% підприємств і на території ЄС визнали свою приналежність до кластерів. У тих 10 країнах, які були прийняті в ЄС останніми, частка таких підприємств становить у середньому лише 9%. Цікаві факти: понад 67% литовських підприємств працюють у середовищі кластерів; найвищий рівень кластеризації зафіксовано у Великобританії, де в середньому 8 з 10 підприємств класифіковані як належні до кластера. За твердженням фахівців, найвідчутнішою перевагою кластерного підприємства є те, що воно має змогу запросити висококваліфікованих працівників та обмінюватися ринковою інформацією з партнерами. Вважається, що перебування в кластері стимулює дух підприємництва, полегшує налагодження зв’язків для здійснення тих чи інших проектів і т.д. Кластерні підприємства відзначаються високою інноваційністю [2, с.18].

Кластерні схеми стають більш розвиненими і виявляють важливі взаємозв’язки між галузями однієї чи декількох країн. З ініціативи американського економіста В. Прайса , волонтера Корпусу миру США, на Хмельниччині у 2005 році було створено перший в Україні кластер у швейній галузі. Це була спроба зупинити спад виробництва і підвищити продуктивність праці Подільського регіону, використовуючи переваги кооперації та об’єднання зусиль самих підприємств без залучення державних коштів. Нині у швейному кластері Хмельницької області налічується понад 30 підприємств–виробників продукції та підприємств сервісного спрямування [4, с.33].

Провідними у кластері є низка передових підприємств, що формують раду кластера, яка тісно взаємодіє з сервісним центром, що надає інформаційно-аналітичні, маркетингові, консультаційні, інжинірингові, правові, послуги підготовки та перепідготовки кадрів. Таким чином, у межах кластера відбувається своєрідне поєднання конкуренції та кооперації.

Виникнення кластерів ініціюється самими підприємствами з огляду на такі вигоди від співпраці, як краща ефективність, здобуття нових знань, кооперування тощо. Встановлення кластер них зв’язків виступає пріоритетним завданням багатьох інноваційних стратегій, тому органи державної влади часто вдаються до побудови ділових зв’язків через поширення ідеї кластерингу , підтримку проектів, що забезпечують налагодження співпраці між секторами промисловості та наукою.

У будь-якому разі є очевидною необхідність шукати шляхи створення та підтримки коопераційних зв’язків між різними суб’єктами інноваційної діяльності, бо саме кластерні структури, де відбувається обмін знаннями і трансфер інновацій, детермінують, поряд з іншими факторами, економічний прогрес держави в цілому й окремого територіального утворення зокрема.

Доцільність кластерних формувань як умови конкурентоспроможності пояснюється цілим рядом їх них переваг, а саме:

- кращий доступ до ринків збуту, спеціалізованих постачальників, кваліфікованої робочої сили, технологічних рішень та ін.;

- велика гнучкість, економія на масштабах виробництва синергетичний ефект;

- підвищення інвестиційної привабливості та здібностей сприйняття інновацій;

- зниження трансакційних витрат та зростання продуктивності ресурсів;

- зміцнення власного конкурентного статусу учасників та підвищення конкурентоспроможності продукції.

Задекларувавши інноваційно-інвестиційну модель економічного розвитку, Україна має прискорити впровадження кластерної концепції на загальнодержавному та локальному рівнях. Виникнення нових і підтримка існуючих кластерних структур може бути запорукою поступального руху кожного територіального утворення. Отже, спроможності підприємств до інноваційної діяльності є його інноваційний потенціал, одним з дієвих механізмів нарощування якого вбачаємо об’єднання зусиль груп підприємств – кластеризацію галузі [2, с.22].

Список використаних джерел:

1. Барчан Г. Функціонування вільних економічних зон у ринковій економіці / Г. Барчан // Персонал. – 2006. – №9. – С.12-16.

2. Кузьмін О. Кластери як чинник інноваційного розвитку підприємств і територіальних утворень / О. Кузьмін, В. Жежуха // Економіка України. – 2009. – №2. – С.14-23.

3. Гончаров Ю.В. Обґрунтування побудови кластерної моделі підвищення інвестиційно-інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості України / Ю.В. Гончаров , Т.І. Марченко // Легка промисловість. – 2010. – №4. – С.21-24.

4. Соколенко С. Проблеми та перспективи посилення конкурентоспроможності економіки України на основі кластерів / С. Соколенко // Економіст. – 2008. – №10. – С.31-35.

5. Нижник В.М. Проблеми виходу інноваційних технологій підприємств легкої промисловості на зовнішній ринок / В.М. Нижник, І.В. Пасічник // Вісник Хмельницького національного університету. – 2010. – №2. – Т.3. – С.199-203.