WEB-ресурс научно-практических конференций

Столярчук В.М.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет іменіВадимаГетьмана, Україна

СУЧАСНА СПЕЦИФІКА АУТСОРСИНГУ НОВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ

Постіндустріальна парадигма глобального економічного розвитку, яка формується на початку ХХІ ст., висуває в число пріоритетних питання щодо модернізації концепцій управління бізнесом. Серед них особливе місце посідає на сьогодні аутсорсинг, який передбачає переведення окремих функцій та бізнес-процесів зовнішнім організаціям з метою оптимізації ресурсної бази компаній, скорочення їх трансакційних видатків та концентрації зусиль на основному виді діяльності.

Не випадково, що у сучасній міжнародній практиці аутсорсингові механізми бізнес-діяльності широко використовуються не лише у сфері операційного менеджменту (ведення бухгалтерського обліку, забезпечення функціонування офісу, транспортні і рекламні послуги, підтримка роботи комп’ютерних мереж та інформаційної інфраструктури та ін.), але й у сфері новітніх технологій. Так, нинішні масштаби світового ринку аутсорсінгу бізнес-процесів оцінюються в 100 млрд. дол. США, а за оцінками компанії «Forrester Research » до 2013 р. темпи щорічного зростання його вартісних обсягів становитимуть 11,5%, що суттєво перевищуватиме темпи зростання інших сегментів послуг у сфері інформаційних технологій [1, c. 291].

Зростання ролі технологічного аутсорсінгу в корпоративних бізнес-стратегіях визначається, насамперед, тим, що в умовах формування глобального конкурентного середовища інноваційні витрати приватного сектору характеризуються стрімким зростанням вартісних обсягів. Тож їх великомасштабне відволікання з виробничої сфери обумовлює нагальну необхідність концентрації зусиль і ресурсів компаній виключно на профільних функціях, а саме на виробництві та наукових розробках. Підтвердженням цього є, зокрема, той факт, що індекс аутсорсингу основних виробничих функцій в автомобільній індустрії становить на сьогодні 90%, а для світових виробників високотехнологічної продукції – досягає 100% [2, c. 21].

Разом з тим, аутсорсинг у сфері новітніх технологій має один вагомий недолік, який полягає в можливості «консервації» технологічної відсталості тих країн, компанії яких залучені до виконання аутсорсингових «підрядів». Прикладом таких країн є, зокрема, Індія, компаніям якої міжнародний інноваційний бізнес нині масово передає в аутсортинг функції щодо розробки програмного забезпечення для американських фірм. Однак в цілому це не справляє вагомого впливу на розвиток індійської науки, оскільки в цій країні лише доопрацьовуються та вдосконалюються ті технології, які вже тривалий час є надбанням провідних країн світу.

Ще один приклад режиму інтелектуального аутсорсингу демонструє нині Російська Федерація, на території якої функціонує інтелектуальне містечко «Сколково». Переслідуючи мету об’єднання зусиль держави та приватного сектору у сфері розробки та комерціалізації передових інновацій, російськими урядовцями ухвалені так звані «сколковські критерії», які визначають можливості компаній щодо отримання пільг та державної підтримки, а також включають обов’язкову умову щодо участі в проекті зарубіжних фахівців та вищих навчальних закладів.

З урахуванням того, що запрошення до співпраці вже прийняли дослідницькі підрозділи таких всесвітньо відомих компаній, як «Nokia», «Siemens», «Microsoft» та «Boeing», то при недопущенні до преференцій представників російського інноваційного бізнесу, цілком реальною є перспектива спеціалізації фахівців Росії лише на обслуговуванні науково-дослідних і дослідно-конструкторських програм зарубіжних фірм.

Що стосується вітчизняних підприємств, то на сьогодні вони також не використовують повною мірою переваги аутсорсингових контрактів, оскільки стороннім організаціями передають, головним чином, другорядні функції в рамках операційного менеджменту. Звичайно, це важливі, але далеко не основні функції, тож у разі впровадження в нашій державі інновацій результатом технологічного аутсорсингу може стати ще більше зростання її інноваційної відсталості від провідних країн світу.

Ця ситуація ще більше ускладнюється з причин домінування в структурі суспільного відтворення України низькотехнологічних третього і четвертого укладу, частка яких у промисловому виробництві перевищує нині 95%. Водночас технології п’ятого і шостого укладів і дотепер не належать до пріоритетів фінансування НДДКР та інвестування технологічної модернізації національної економіки.

У зв’язку з цим, на сьогодні для нашої держави виникає нагальна необхідність у формуванні інституційно-економічних умов для її технологічного прориву в рамках галузей і секторів шостого технологічного укладу, ядро якого становлять біо- та нанотехнології, аерокосмічна промисловість, нові матеріали, оптоелектроніка, системи штучного інтелекту, мікроелектроніка, фотоніка, мікросистемна механіка, програмне забезпечення і засоби імітації, молекулярна електроніка та системи управління персоналом. Для цього необхідним є суттєве коригування пріоритетів державної науково-технічної політики, які повинні бути зорієнтовані на фінансування фундаментальних наукових досліджень та НДДКР в галузях шостого технологічного укладу. При цьому перевага повинна надаватись тим виробництвам, які вже довели свою конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, а відтак – можуть сформувати необхідну фінансово-бюджетну основу державної підтримки наукомістких виробництв.

Список використаних джерел:

1. Лук’яненко Д.Г. Глобальна економіка ХХІ століття: людський вимір: монографія / Д.Г.Лук’яненко, А.М. Поручник, А.М. Колот; за заг. ред. Д.Г. Лук’яненка, А.М.Поручника. – К.: КНЕУ, 2008.

2. Зозульов О. Аутсорсинг як інструмент підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств в умовах глобалізації / О. Зозульов // Економіка України. – 2009. – №8. – С.16-24.