WEB-ресурс научно-практических конференций

Явкін В.Г., Депутат М.М., Фостій В.В.

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, Україна

РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ТА ІНФРАСТРУКТУРНИХ КОМПОНЕНТІВ В ПРОПОЗИІЇ АГРОТУРИСТИЧНИХ ПОСЛУГ КАРПАТ

Основна мета розвитку рекреаційної індустрії в Карпатському регіоні полягає в створенні конкурентоспроможної на світовому ринку сфери рекреаційних послуг, спрямованої на максимальне задоволення рекреаційних потреб населення України, забезпечення на цій основі комплексного розвитку території і її соціально-економічних інтересів при збереженні екологічної рівноваги

Створений у Карпатському регіоні виробничий потенціал, його структура і ефективність є прямим результатом реалізації економічної політики командно-адміністративної економіки в Західних областях України. За рахунок екстенсивного нарощування виробничих потужностей, в першу чергу в природоексплуатуючих галузях, благодатний край був активно перетворений у сировинний придаток. Гори розташовані на території 4 областей України: Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської і Чернівецький. Регіон також умовно поділяється на 2 частині - Прикарпаття і Закарпаття. Прикарпаття - це Івано-Франківська і Чернівецька області, Закарпаття - Закарпатська область. Частина Львівської області також розташована на території гір (південна частина). Гірські вершини покриті снігом близько 5 місяців протягом року функціонують п’ять основних гірськолижних курортів, це – Буковель, Яблуниця, Славське, Драгобрат та Мигове. У гірських районах чотирьох карпатських областей проживає близько 1,3 млн. чол., тобто близько 20% усього населення. З них третя частина - на висоті 500м і більше. Гори створюють специфічні надзвичайно складні умови проживання та господарювання, особливо у сільському господарстві. Тому гостро стоїть проблема зайнятості населення тих районів, і як результат - низький рівень матеріального добробуту жителів гір. Стабілізації цих та інших негативних процесів за рахунок розширення сфер зайнятості, розвитку інфраструктури сприятиме туризм з відповідним сервісом та організацією обслуговування, в яких може бути задіяне місцеве населення.

Дослідження проблематики сільського туризму в Україні здійснюють В. Васильєв, Ю. Зінько, Ж. Бучко , М. Костриця, В. Куценко, Я. Мариняк, М. Рутинський. Окремі напрями розвитку туризму та рекреації досліджують О. Бейдик, В. Євдокименко, М. Крачило, О. Любіцева, І. Смаль, О. Топчієв [1-3; 5].

С истемоутвор юючими видами туризму Карпатського регіону є: гірсько-лижний та лікувально-оздоровчий. Опосередковано виступає зелений (агротуризм), ареал поширення якого адаптовано до відповідних гірсько-лижних та курортно-лікувальних рекреаційних комплексів. Саме вони складають основу турпродукту Карпатського регіону. Ареали сільського туризму при гірськолижних комплексах: Буковель, Славське, Драгобрат, Яблуниця, Мигове та інші з широким діапазоном охоплення сільських садиб (100-2000) у селах-супутниках. В курортно-лікувальному туризмі супутникові послуги сільського туризму, в першу чергу реалізуються, в курортополісі «Трускавець» («Моршин»), а також Кваси, Брусниця, Солотвино тощо.

Розвиток рекреації і туризму має ґрунтуватися на реконструкції та оновленні відповідно до найновіших досягнень науково-технічного прогресу санаторно-курортних комплексів, туристичних і спортивних баз; освоєнні ще не використаних територій, рекреаційних та бальнеологічних ресурсів для розвитку санаторно-курортного господарства; створенні сприятливого рекреаційного й естетичного середовища, завершеної системи національних парків, історичних, етнографічних пам'яток; прокладанні нових туристичних маршрутів; створенні сучасної інформаційно-маркетингової служби у сфері рекреаційного бізнесу; розширенні підготовки у вузах медичних працівників, інструкторів з туризму та інших працівників; розвитку галузей з виробництва спеціального обладнання для курортів, туристичних і спортивних баз, виробництва медикаментів для рекреантів; переорієнтації сільськогосподарських підприємств на виробництво високоякісної, екологічно чистої та вітамінізованої продукції землеробства і тваринництва; створенні спеціальної системи побутового обслуговування населення в рекреаційних зонах; здійсненні комплексу природоохоронних, землеупорядних та декоративних заходів з метою формування якнайсприятливіших курортно-туристичного і спортивного середовищ. Отже, відновлення й подальший розвиток курортно-рекреаційного господарства, екологічно безпечне використання природних ресурсів, доведення якості обслуговування відпочивальників до міжнародних стандартів можуть стати важливим джерелом підвищення добробуту та зміцнення здоров'я нашого населення, наповнення дохідної частини державного бюджету України.

Перебування в сільській місцевості дає змогу міським жителям долучитись до національної екзотики, етнографічних особливостей, оздоровлення цілющими джерельними водами та чистим гірським повітрям. Крім цього, в багатьох селах Закарпаття наявні унікальні пам’ятки дерев’яної архітектури – старовинні дерев’яні церкви, пам’ятники природи та історії.

Проте, відновлення і розвиток курортно-рекреаційного комплексу гальмує відсутність чіткого законодавства з курортно-рекреаційної діяльності у нових умовах. Особливо гострими є проблеми власності об’єкту землі, оподаткування та фінансування. Якщо протягом багатьох десятиліть існування курортно-рекреаційна галузь була дотаційною, то тепер вона не тільки позбавлена державних асигнувань, а й за сплатою податків прирівнюється до промислових підприємств. Такі чинники за незмінного механізму господарювання спричинюють подорожчання санаторно-курортних послуг, зменшення завантаженості рекреаційних закладів і зрештою - величезні збитки галузі.

Умови про живання та господарювання в горах суттєво відрізняються від рівнинних певною екстремальністю з причин специфіки гірського клімату (зокрема особливих біокліматичних умов). Виникає необхідність трактування території впливу курортних центрів на професійну участь у створюванні турпродукту, певного досить значного ареалу впливу прилеглих територій, що за характером зайнятості сільського населення тяжіють до участі в рекреаційно-туристичних послугах опосередкованого спрямування. Оскільки курорт залишається центром розсіювання відповідної соціально-виробничої зайнятості населення сіл, що знаходяться на певній віддалі від нього, то всю просторову систему зручно називати географічним полем, полікомпонентного призначення або ж гірським районом, у межах якого спостерігається вплив певного курортного об’єкту.

Зауважимо, що успішність сільського туризму в територіальній конкуренції на рекреаційно-туристичному ринку визначається наступними чинниками:

- приналежність до ареалу розповсюдження впливу курортного центру;

- рекреаційна комфортність кліматичних ресурсів;

- існування певної інфраструктурної складової;

- наявність об’єктів екологічного туризму, високої ступені атрактивності;

- власне агротуризм, де атрактивність охоплює ландшафтну пейзажність, та супутні: етнографічні специфічні прояви фольклору, мисливство, рибальство, художні промисли тощо.

Відомі та специфічні привабливості ринку сільського туризму в Карпатах:

- підвищений процент недоторканого природного середовища;

- збереження елементів старовинної сільської цивілізації та їх практичне застосування у повсякденному житті;

- існування репрезентативних, етнофольклорних традицій та цінностей (народна архітектура, ремесла, етноавтентичність та костюми, фольклорні свята і народні звичаї тощо);

- гостинність з ретроспецифічним впливом;

- гастрономічні звичаї, в раціоні яких є споживання свіжих та екологічно чистих харчів за низькими цінами.

Перспективи соціально-економічного розвитку депресивного регіону суттєво залежні від успішного розвитку туристичного бізнесу. З трьох важливих складових туріндустрії Карпат (лікувально-оздоровчі курорти, гірськолижні курорти та сільський туризм) успішність останнього визначається природничими (в тому числі рекреаційно-кліматичними) й інфраструктурними ресурсами та специфічною взаємодією із двома попередніми.

Інфраструктура зрушення в рекреації та туризмі гірських регіонів полягають у:

- збільшення загальної площі готелів на 12%;

- житлова площа номерів збільшилась на 25%;

- середня площа одного номера зросла на 35%;

- відбулось збільшення номерів класу «люкс» та «напівлюкс» на 16%;

- суттєво зменшилась (майже на 40%) кількість молодіжних турбаз та молодіжних притулків.

Зростання популярності гірськолижного спорту та виняткові особливості (наявні унікальні природні ресурси і значну освоєність), розвиток баз гірськолижного туризму в Карпатському регіоні надзвичайно перспективний та економічно доцільний.

Список використаних джерел:

1. Бейдик О.О. Рекреаційно-туристичні ресурси України: методологія та методика аналізу, термінологія, районування: монографія / О.О. Бейдик . – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2001. – 395 с.

2. Євдокименко В.К. Соціальна інфраструктура Карпатського регіону: пошук перспектив розвитку / В.К. Євдокименко , У.Я. Садова, Л.Т. Шевчук. – Прут, 1995. – 80 с.

3. Бучко Ж.І. Народні традиції в туристичній індустрії Карпатського регіону / Ж.І. Бучко , А.І. Гольча , В.П. Чупак // Сфера розваг – важлива складова у підвищенні ефективності туристичного бізнесу: зб. наук. праць. – Донецьк, 2006. – С. 231-234.

4. Проблеми географії та менеджменту туризму: монографія / за ред. В.Г. Явкіна, В.П. Руденка, О.Д. Короля та ін. – Чернівці: Рута, 2006. – 260 с.

5. Явкін В.Г. Рекреаційно-туристична діяльність як інструмент розвитку гірських територій Карпат / В.Г. Явкін , М.М. Депутат // Науковий вісник ЧНУ: зб. наук. праць. – Чернівці: Чернівецький національний університет, 2010.– Вип. 519-520: Географія. – С. 64-66.