WEB-ресурс научно-практических конференций

Заварська О.О.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна

ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ІНВЕСТИЦІЙ В ІННОВАЦІЙНУ ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

Загальні закономірності функціонування національного ринку товарів і послуг свідчать, що головним джерелом змін валового національного продукту виступають зміни в інвестиційному попиті, що формується за рахунок внутрішніх нагромаджень економічних суб’єктів, позикових коштів фондових ринків і банків, а також коштів іноземних інвесторів. Тому, регулюючи інвестиційний попит, держава в першу чергу впливає на ці складові, визначаючи їхню величину, доступність, розподіл. Дослідження процесу залучення іноземних інвестицій в трансформаційних економіках свідчить, по-перше, про переважаючі мотиви ліквідності порівняно із здійсненням нагромаджень. По-друге, в Україні значення частки іноземних інвестицій у наявному доході наближені до світових показників, і тому в довгостроковій перспективі вплив на форму, в якій здійснюється інвестування, важливіший за вплив на їхній сукупний рівень.

Глибинне дослідження природи наявної нерівноважної економічної ситуації дає змогу зробити висновок, що монетарна політика управління процесом залучення іноземних інвестицій в інноваційну економіку суттєво не впливає на діяльність нерезидентів і тільки зовнішньо стримує більшість негативних явищ, не усуваючи основних причин. У цій ситуації переорієнтація грошових потоків у реальний сектор за допомогою системи стимулів – на сьогоднішній день справа малоймовірна. Аналіз податкової політики показує більшу еластичність цих методів щодо інвестиційної активності, хоча істотним бар’єром тут залишається існування великих бюджетних дефіцитів. Така особливість економічної ситуації в перехідний період обумовлює необхідність обґрунтування грошово-кредитної і податкової політики через визначення факторів і мотивів, що характеризують поведінку економічного суб’єкта в трансформаційній економіці.

В умовах, що склалися на даний час, очікувати великого припливу іноземного капіталу в Україну не доводиться. Інвестиційне середовище в нашій країні залишається несприятливим. Основними перешкодами для іноземних інвестицій в Україну є: нестабільне та надмірне державне регулювання; нечітка правова система; мінливість економічного середовища; корупція; великий податковий тягар; проблеми щодо встановлення чітких прав власності; низький рівень доходів громадян; труднощі в спілкуванні з Урядом та приватизаційними органами; мінливість політичного середовища.

У зв’язку з цим необхідно надалі вдосконалювати інвестиційну політику держави щодо функціонування іноземних інвестицій, регулювати їх обсяги та технологічний склад [1, с.106].

Особливу роль у даному процесі має відіграти:

- Національне агентство України по реконструкції й розвитку;

- Державний інвестиційно-кліринговий комітет та координаційна рада з питань інвестиційно-клірингового співробітництва;

- Палата незалежних експертів із питань інвестицій;

- Консультативна рада з питань іноземних інвестицій в Україну;

- Валютно-кредитна рада Кабінету Міністрів, яка приймає рішення про надання державних гарантій при залученні іноземних кредитів.

Належну участь в управлінні іноземними інвестиціями повинні приймати органи місцевих державних адміністрацій у межах делегованих їм повноважень, особливо при розробці програм соціально-економічного розвитку регіонів, створенні спільних підприємств, вільних економічних зон, тощо.

Державна політика України щодо залучення іноземного капіталу в інноваційну економіку має бути зосереджена на таких напрямках: визначення умов для здійснення іноземних інвестицій; визначення пріоритетних сфер для іноземного інвестування; визначення системи гарантій щодо захисту прав іноземних інвесторів; визначення вимог до інвесторів, які претендують на одержання додаткових пільг та інше.

Таким чином для активізації іноземного інвестування державі необхідно насамперед розв’язати проблеми макроекономічної стабільності та активізувати в дію комплексу важелів регулювання інвестиційної діяльності, а саме:

- створити нормативно-правові та соціально-економічні основи здійснення необхідних обсягів іноземних інвестицій;

- суворо дотримуватися визначених пріоритетів у розвитку національної економіки;

- мати ефективний механізм публічного контролю за їх виконанням;

- контролювати та певним чином регулювати галузевий розподіл іноземних інвестицій;

- спростити процедуру участі іноземних інвесторів у процесі приватизації державного майна;

- аналізувати кредитну політику.

Список використаних джерел:

1. Зозуля Т.О. Міжнародне кредитування і формування сприятливого інвестиційного клімату в Україні /Т.О. Зозуля // Фінанси України. – 2010. – №7. – С.102-111.

2. Економіка України за січень-квітень 2011 року // Урядовий кур’єр. – 2011. – № 96 . – С.7

3. Департамент макроекономіки. Місячний огляд. – 2011. – №5(58) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http :/ me.kmu.gov.ua / control / uk / publish / article /2011/ htm

4. Харламова Г.О. Індикатори інвестиційної привабливості України / Г.О. Харламова // Актуальні проблеми економіки. – 2009. – №3. – С. 45-57.