WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Бурлуцький С.В.

Донбаська державна машинобудівна академія, Україна

МЕТОДОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМУ СОЦІАЛЬНИХ ТРАНСФЕРТІВ

Факт невідповідності існуючої системи соціальної допомоги потребам вітчизняних домогосподарств та реаліям трансформаційної економіки констатувався в багатьох роботах вітчизняних дослідників [1-3]. Так, згідно наших попередніх досліджень, темпи зростання соціальної допомоги найменш забезпеченим домогосподарствам значно нижче темпів зростання витрат, проте для найзаможніших груп тенденція прямо протилежна [4]. Отже актуальним є дослідження механізму формування соціальних трансфертів та компенсацій домогосподарствам на регіональному рівні.

Статистика домогосподарств передбачає, що всі види соціальної допомоги, пенсії, стипендії, безготівкові пільги та субсидії формують сукупні ресурси домогосподарства, хоча за своїм призначенням вони повинні забезпечувати фінансування витрат. Можна погодитися з багатьма дослідниками державної соціальної політики, що названі елементи за економічним змістом є соціальними трансфертами, які надаються безоплатно та не потребують будь-якого відшкодування. Тому надалі доцільно використовувати саме це поняття. Соціальні трансферти, по-перше, відображають перерозподіл національного продукту на регіональному на державному рівні. Отже базою їх формування є валовий внутрішній продукт, а на регіональному рівні регіональний валовий продукт – РВП.

Показник рівня ВРП на домогосподарство характеризує ступінь розвитку та ефективності регіонального виробництва,а отже може характеризувати усереднений вклад окремого домогосподарства у загальну суму валової доданої вартості з урахуванням чистих податків на продукти. Для забезпечення відтворення домогосподарства необхідно забезпечувати формування мінімального прожиткового мінімуму. Слід зазначити, що за методологією системи національних рахунків, ВРП може бути розраховано методами витрат, надходжень та доданої вартості. Метод надходжень передбачає сумування доходів усіх власників чинників виробництва та держави. Таким чином, ВРП потенційно характеризує максимальний рівень доходу, що може бути отриманий домогосподарством.

Логіка надання соціальних трансфертів повинна передбачати фінансування найменш забезпечених регіонів, а отже високому рейтингу Imin /I повинен відповідати низький рейтинг Imin / Itr та навпаки ( Imin – річний прожитковий рівень; I – річний рівень доходу отриманого домогосподарством; Itr – річний рівень соціальних трансфертів). Фактично соціальні трансферти сформовані за протилежним принципом, а отже найбільш самостійно забезпечені ресурсами регіони отримають високі доплати, а найменш забезпечені – мінімальні. Цей висновок підтверджується майже однаковими рейтингами Imin /I та Imin / Itr . Таким чином, існуючий механізм формування соціальних трансфертів відтворює існуючий рівень забезпеченості домогосподарств власними ресурсами. Однаковий рівень ВРР на домогосподарство повинен забезпечувати еквівалентний рівень показника забезпеченості власними ресурсами.

Розглянемо основні причинно-наслідкові зв’язки між чинниками, що можуть визначати обсяг соціальних трансфертів, наданих домогосподарству.

Добуток кількості пенсіонерів та середнього рівня пенсій визначає обсяг пенсійних надходжень. В поточних умовах ця величина є регульованою на інституційному рівні, бо сучасна солідарна пенсійна система України фактично та юридично є державною. Кількість зареєстрованих безробітних у розрахунку на домогосподарство та середній рівень допомоги по безробіттю формує надходження з соціального захисту на випадок безробіття.

Досить проблематичним показником є надходження пов’язані з народженням дитини та доглядом за нею. Статистичні джерела надають точну інформацію про кількість народжених на поточний рік, а також можна розрахувати кількість дітей віком до 3х років на базі даних за попередні роки. Але не має стовідсоткової вірогідності, що виплата допомоги по догляду за дитиною отримувалась саме три роки, а не менший проміжок часу. Крім цього, фактичний стан виплат одноразової допомоги при народженні дитини характеризується досить великою заборгованістю та нерегулярністю.

Кількість студентів та середній розмір стипендії теоретично дозволяє розрахувати відповідний показник надходжень, але кількість студентів, що отримують стипендію, настільки мала, що у розрахунку на одне домогосподарство цей показник має досить низьку статистичну вагомість.

Адресна безготівкова субсидія призначається за наявності різниці між розміром плати за житло, комунальні продукти та послуги та обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов'язкового відсотка платежу. Загальний механізм визначення досить складний і передбачає виконання багатьох умов, але можна впевнено констатувати, що чим вище обсяг відповідних платежів домогосподарства при недостатньому рівні доходу, тим вище вірогідність отримання субсидії. Розглянуті вище показники однозначно характеризуються позитивною кореляцією.

Розглянемо показники, що теоретично знижують розмір або можливість отримання соціальних трансфертів. Згідно статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» у наданні державної соціальної допомоги може бути відмовлено, якщо у володінні сім’ї (домогосподарства) є земельна ділянка площею понад 0,6 га , крім випадків, коли така земельна ділянка з незалежних від сім'ї причин не приносить дохід. Отже вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства та від самозаготівель повинна потенційно зменшувати агреговані соціальні трансферти. Добуток чисельності економічно-активних зайнятих та середнього рівня оплати праці дозоляє отримати оцінку основного джерела доходів домогосподарств. Чим вище цей показник, тим менше вірогідність формування умов для отримання соціальних трансфертів.

Наведена схема характеризує безпосередньо агреговане домогосподарство, а отже, потрібно додатково визначити зв’язки домогосподарства з іншими суб’єктами та їх показниками.

Таблиця 1. Вихідні дані для моделювання системи соціальних виплат та компенсацій

Чисельність економічно активних зайнятих суб’єктів у розрахунку на домогосподарство, чисельність домогосподарств та середній розмір оплати праці забезпечують кількісну оцінку фонду оплати праці, який в свою чергу обумовлює обсяг відрахувань у пенсійний фонд, фонди соціального страхування та розмір податків на доходи фізичних осіб. Ці податки повністю надходять до місцевих бюджетів та виступають підґрунтям для соціальних витрат місцевих бюджетів. Обсяг валового регіонального продукту дозволяє непрямо оцінити обсяг інших податків, що спрямовуються у державний бюджет (податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість та ін.). Державний бюджет через систему трансфертів надає частину отриманих коштів місцевим бюджетам.

На підставі аналізу отримано табл. 1 вихідних даних для моделювання системи соціальних виплат та компенсацій. Доцільним є моделювання не абсолютної величини обсягу соціальних виплат, а як вказувалося раніш, відносного показника – частки соціальних трансфертів у сукупних ресурсах домогосподарства. Середній розмір домогосподарства, наведений у таблиці як чинник «Х1» дозволяє привести данні про кількість пенсіонерів,безробітних та економічно активних суб’єктів до рівня одного домогосподарства.

Список використаних джерел:

1. Лібанова Е.М. Трансформація державної соціальної політики в контексті забезпечення конкурентоспроможності української економіки / Е.М. Лібанова // Фінанси України. – 2007. – № 9. – С . 34–41.

2. Тропіна В.Б. Бюджетне забезпечення соціальної функції держави в Україні / В.Б. Тропіна // Фінанси України. – 2008. – №5. – С. 15–31.

3. Онікієнко В.В. Інваліди України: огляд соціально-економічних проблем / В.В. Онікієнко // Український соціум. – 2007. – № 3(20). – С. 111–125.

4. Бурлуцький С.В. Економічна диференціація домогосподарств у контексті соціального регулювання доходів / С.В. Бурлуцький // Україна: аспекти праці. – 2008. – № 6. – С. 33–38.