WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Коваль О.П.

Національний інститут стратегічних досліджень, м. Київ, Україна

ПРІОРИТЕТИ ПЕНСІЙНОЇ ПОЛІТИКИ В НОВІЙ ЕКОНОМІЦІ ХХІСТОЛІТТЯ В КОНТЕКСТІ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

Сучасна пенсійна система має дві основні вади: низький рівень пенсій, що не забезпечує гідного життєвого рівня для громадян, що втратили працездатність, та незадовільний фінансовий стан Пенсійного фонду України (далі – ПФУ) [1]. Обидві вади є потужними чинниками соціально-економічної безпеки держави.

Розмір пенсій є не останнім серед показників рівня соціальної безпеки держави. Аналіз динаміки розмірів пенсії та їх диференціації дозволяє дійти висновку, що наразі в Україні існує явно виражена тенденція до зрівнялівки пенсій більшості пенсіонерів (особливо жінок) на рівні, наближеному до прожиткового мінімуму [2]. Станом на жовтень 2011 року 91 % пенсіонерів одержали середню пенсію на рівні 1130,0 грн. Найбільш наочними наслідками такого стану справ є неякісне харчування та недоступність якісного медичного обслуговування для пенсіонерів, що на фоні похилого віку призводить до підвищеної захворюваності та, як наслідок, передчасної смерті.

Іншим показником, що ілюструє зв‘язок рівня пенсій з соціальною безпекою держави є рівень протестних настроїв у суспільстві. За даними соціологічної групи «Рейтинг» в демографічній структурі протестного електорату доля осіб старше 60 років складає 25 % [3]. Ще 17 % припадають на осіб у віці 50-59 років. З урахуванням того, що протягом перехідного періоду жінки виходитимуть на пенсію у віці 55-59 років, долю пенсіонерів у складі протесаного електорату можна визначити на рівні 28–30 %. Крім того, 74 % протестного електорату складають особи з доходом до 3000 грн./міс.

На економічну безпеку держави насамперед впливає фінансовий стан Пенсійного фонду України. Наразі можна стверджувати, що бюджет ПФУ за своїми масштабами є зіставним з державним бюджетом (табл.1).

Таблиця 1. Доходи та видатки державного бюджету України та бюджету ПФУ у2010році, млрд. грн.

* – включаючи кредит державного бюджету на покриття касових розривів.

Джерело: обраховано автором за матеріалами [4].

Сумарні надходження з держбюджету з урахуванням планових сум дотацій на пенсійне забезпечення військовослужбовців, виплату пенсій, надбавок та підвищень до пенсій, призначених за різними пенсійними програмами, сягнули у 2010 році 64,1 млрд. грн., що склало 33,5 % від загальних видатків ПФУ.

Іншими словами, дефіцит держбюджету України у 2010 році був менший обсягу коштів, спрямованого до бюджету ПФУ. Однак кошти держбюджету є єдиним джерелом покриття дефіциту бюджету ПФУ. Тому зростання останнього автоматично призводить до зростання державного боргу за умови, що інші статті видатків держбюджету не підлягають секвестру. Покриття дефіциту бюджету ПФУ за рахунок коштів державного бюджету призводить до автоматичного скорочення витрат по інших життєво важливих статтях: медичне забезпечення, освіта, оборона тощо.

Передумовами такого стану справ в пенсійній галузі є наступні:

1. Складна демографічна ситуація. Наразі коефіцієнт народжуваності в Україні (кількість дітей на одну жінку) складає 1,47. До 2050 року він стало зростатиме, але не перевищить 1,60 [5]. Отже до середини поточного століття Україна не в змозі вийти на рівень хоча б простого відтворення населення. В пенсійному контексті це означає, що кількість працездатного населення для створення суспільного продукту стало зменшуватиметься, отже й зменшуватиметься рівень споживання майбутніх пенсіонерів.

2. Традиційна низький рівень заробітних плат. Наразі доля заробітної плати у структурі ВВП приблизно у 2-2,5 разу нижче, ніж у будь-якій цивілізованій країні [6]. Отже й обсяги внесків до ПФУ нараховуються відносно низької бази нарахування.

3. Тіньові доходи населення. За деякими оцінками в Україні «прихована» зарплата становить близько 11% валового внутрішнього продукту країни [7]. Зайво казати, що такі доходи не оподатковуються та на них не нараховується єдиний соціальний внесок, що є прямою загрозою фінансовій безпеці ПФУ та держави в цілому.

Отже головними державними пріоритетами пенсійної політики в новій економіці ХХІ століття в контексті соціально-економічної безпеки Україні слід вважати наступні:

1. Зміна викривленої структури ВВП. Співвідношення в структурі ВВП капіталу та праці повинно бути змінене на користь останньої. Іншими словами, першим пріоритетом держави повинна стати цілеспрямована робота по підвищенню долі заробітної плати в ВВП.

2. Розвиток національного виробництва. Іншим пріоритетом держави повинно стати відновлення внутрішнього виробництва, що супроводжується створенням високооплачуваних робочих місць.

3. Детенізація заробітних плат. Ліквідація зарплат «у конвертах» має стати ще одним дієвим інструментом балансування фінансового стану ПФУ.

4. Звільнення ПФУ від невластивих виплат. Йдеться переважним чином про перекладанню обов‘язків по виплаті професійних пенсій на роботодавців.

5. Підвищення контролю за адмініструванням пенсійної системи.

6. Запровадження загальнообов‘язкової накопичувальної пенсійної системи.

Останній пріоритет у запропонованій системі відіграє особливу роль. Запровадження загальнообов‘язкової накопичувальної системи повинно мати на меті повний та якомога скоріший перехід на страховий принцип пенсійного забезпечення. Цей принцип передбачає максимально щільну прив‘язку розміру пенсії не до трудового чи страхового стажу, а до обсягу пенсійних внесків, сплачених до системи протягом усього трудового життя. Таке запровадження, окрім іншого, повинно стати інструментом підвищення відповідальності громадян за власне майбутнє та ліквідації пострадянських патерналістських настроїв, які є характерними для нинішнього суспільства.

В процесі проведення пенсійної реформи повинні бути вирішені наступні задачі:

1. Забезпечення гарантованого мінімального рівня пенсійного забезпечення для будь-якого громадянина України по досягненні ним пенсійного віку незалежно від наявності чи відсутності формальних ознак: страховий стаж та обсяги внесків.

2. Створення умов для формування населенням достатніх пенсійних накопичень як через механізм обов‘язкових платежів, та й шляхом заохочення громадян до самозабезпечення на основі стимулювання соціального партнерства та індивідуальної ініціативи.

3. Забезпечення повного виконання державою своїх зобов‘язань перед нинішніми пенсіонерами.

Архітектура нової пенсійної системи в новій економіці ХХІ століття повинна бути такою:

Розподільча система (солідарна, перший рівень) зберігається як зрівняльна та забезпечує лише необхідний соціальний мінімум для усіх громадян без винятку. Джерелом її фінансування повинні бути обов‘язкові пенсійні внески або доходи державного бюджету.

Обов‘язкова накопичувальна система (другий рівень) забезпечує основну частину майбутньої пенсії працівника. Суб‘єктами її формування повинні бути роботодавці (в тому числі й держава, коли вона виступає у відповідній якості). Джерелом фінансування є пенсійні внески, які можуть сплачуватись як роботодавцем, так й працівником. (Це питання не стільки економічне – при сплаті їх роботодавцем такі внески об‘єктивно стають частиною оплати праці найманого працівника – як соціальне, політичне та психологічне). До цього ж рівня включається забезпечення по професійних схемах.

Третій рівень – добровільне пенсійне страхування як за рахунок роботодавця (корпоративні пенсійні програми), так за рахунок самих працівників.

Список використаних джерел:

1. Пищуліна О.М. Криза розподільчої пенсійної системи в Україні та напрями диверсифікації «пенсійного портфеля» : аналіт. доп. / О.М. Пищуліна, О.П. Коваль, А.М. Авчухова. – К.: НІСД, 201. – 104 с.

2. Ткаченко Л. Динаміка та диференціація розмірів пенсії / Л. Ткаченко // Вісник Пенсійного фонду. – 2011. – №4 (106). – Квіт. – С.12-14.

3. Загадковий «Проти всіх» / Соціологічна група «Рейтинг». – жовтень 2011 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ratinggroup.com.ua/upload/files/RG_Proty_vsih_102011.pdf

4. Матеріали інформаційного агентства РБК-Україна [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rbc.ua/rus/top/show/defitsit-byudzheta-ukrainy-v-2010-g-sostavil-64-mlrd-grn-01022011125800

5. Програма розвитку Організації Об‘єднаних Націй в Україні. Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки. Демографічні та фінансові передумови пенсійної реформи в Україні: прогноз – 2050 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://brc.undp.org.ua/ua/press/news/134

6. Саенко Б. Правовое регулирование отношений государственной собственности в ХК Украины [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukr-pravo.at.ua/index/pravovoe_regulirovanie_otnoshenij_gosudarstvennoj_sobstvennosti_v_khk_ukrainy/0-295

7. Ангелко І. Тіньова діяльність як джерело доходу: основні форми вияву / І.Ангелко // Галицький економічний вісник. – 2010. – №2(27). – С.108-115.