WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н . Родіонов О.В., Поліщук Д.В.

Луганський національний аграрний університет, Україна

ДОСВІД УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ВИЩОЇ ОСВІТИ В США

Н а думку більшості експертів, найбільший розвиток система внутрішньоуніверситетського управління якістю отримала в США. Це пов'язано, по-перше, з тим, що в США система освіти відрізняється тісним зв'язком з крупними корпораціями і малими фірмами, частина яких породжена самою вищою школою. Тому, більше половини ВНЗ у США є приватними корпораціями, відповідальність за які покладена на ради опікунів. По-друге, сама система вищої освіти в США є найбільш децентралізованою [1-3].

Акредитація у вищій школі США є колегіальним процесом аналізу і експертної оцінки для підвищення якості освіти і полягає в оформленні публічної звітності про функціонування ВНЗ загалом і його окремих навчальних програм, зокрема. Цей процес оцінки якості здійснюється на періодичній основі, як правило, кожні 3-10 років. Оцінка здійснюється за показниками якості вищої освіти на рівні окремих ВНЗ та включає у себе три основні напрямки діяльності:

- самостійна робота в межах ВНЗ або його освітніх програм з використанням стандартів або критеріїв акредитації організації;

- експертна оцінка ВНЗ або окремих навчальних програм для збору інформації в межах критеріїв оцінки якості;

- рішення або постанова про акредитацію ВНЗ, яке може мати наступний вигляд: акредитація, акредитація з умовами або відсутність акредитації ВНЗ або програми.

В системі вищої освіти США, регулювання процесів у сфері якості здійснюється в межах двох незалежних систем (Рада з акредитації у сфері вищої освіти ( CHEA , англ. Council for Higher Education Accreditation ), та Департамент освіти в США ( USDE , англ. U . S . Department of Education ), кожна з яких відповідає за формування мережі акредитаційних організацій, які у свою чергу здійснюють оцінку якості функціонування ВНЗ та окремих навчальних програм. Аккредитаційні організації можуть бути визнані в межах однієї чи обох з вищенаведених систем управління якістю вищої освіти.

Слід відмітити, що акредитацій організації, з метою отримання визнання з боку CHEA повинні відповідати певним стандартам прийнятності [2]. Акредитаційні організації повинні пройти незалежне оцінювання для отримання можливості оцінювати якість освітніх програм та ВНЗ в межах системи CHEA . У свою чергу, акредитація в межах системи USDE здійснюється для досягнення відповідності усталеній практиці отримання державного фінансування навчання студентів та участі у федеральних програмах. Деякі акредитаційні організації не можуть бути визнаними USDE , так як вони не надають доступу до федерального фінансування. З цією метою, деякі організації не здійснюють вибору USDE у якості системи оцінки якості. Головним є те, що системи управління якістю CHEA та USDE базуються на визначені у якості ключових, різних сукупностей факторів. Тому, споживачі освітніх послуг в США не здійснюють висновки про якість окремих освітніх програм виключно на основі наявності статусу акредитованого ВНЗ в межах CHEA або USDE . Прийняття рішення про вибір ВНЗ, окрім наявності сертифікаційних свідоцтв, здійснюється на основі інформації про нього, якісних характеристики освітніх програм та оцінок незалежних експертів.

Основою американської системи саморегуляції є прагнення поліпшити систему освіти шляхом управління якістю, що проводиться на рівні всього навчального закладу. Існують декілька способів такого управління якістю. По-перше, управління якістю через акредитацію навчального закладу по регіонах (яких в США шість – Західний, Центральний, Північний, Південний, Північно-східний, Південно-східний) спеціальними організаціями, що володіють чітко сформульованими стандартами і вимогами до періодичної самооцінки і оцінки з боку зовнішніх спостерігачів. По-друге, управління якістю через спеціалізовану, побудовану на оцінці професійного рівня акредитацію освітніх програм, яка функціонує так само, як і відповідне управління, якістю цих програм усередині навчального закладу, проте організовується професійним союзом. По-третє, управління якістю освітніх програм, повністю організоване самим університетом і націлене на поліпшення його діяльності, на можливість перерозподілу ресурсів і освітніх пріоритетів.

Такі акредитації за американськими правилами, на підставі внутрішньоуніверситетської самооцінки, сприяють підвищенню якісного рівня діяльності навчальних закладів. Вони стимулюють проведення різноманітних заходів щодо модернізації змісту освітніх програм, активізації освітнього процесу, широкому використовуванню новітніх технічних засобів навчання.

Крім того, слід зазначити, що важливу роль в США в процесі акредитації програм і спеціальностей вищих навчальних закладів відіграють професійні громадські асоціації (медиків, юристів, інженерів і т.п.). Ці асоціації мають спеціальні Комісії по вищій освіті, які і проводять процедуру акредитації університетів, що знаходяться на території регіону, вважаючи однією з своїх головних задач підтримку високого престижу своєї професії і компетенції її представників, ці асоціації дуже суворо оцінюють і порівнюють результати діяльності ВНЗ [4].

Список використаних джерел:

1. Красовська О.Ю. Рейтинги вищих навчальних закладів як інструмент оцінки міжнародної конкурентоспроможності національних освітніх систем / О.Ю. Красовська // Бюлетень Міжнародного нобелівського економічного форуму. – 2010 . – № 1(3). – Т.2. – С. 161–170.

2. Коротков Э. Система комплексной оценки качества образования специалиста / Э. Коротков // Высшее образование в России. – 1995. – №2. – С. 72-78.

3. Сагинова О.В. Маркетинг образовательных услуг / О.В. Сагинова // Маркетинг в России и за рубежом. – 1999. – №1. – С . 21–19.

4. Филиппов В.М. Сравнительный анализ систем управления в вузах, организации и экономики образования / В.М. Филиппов // Университетское управление . – 1998. – № 1 . – С. 7–9.