Кулиняк І.Я., Бережанська О.В.

Національний університет “Львівська політехніка” , Україна

Управління валютним ризиком комерційного банку

Валютні ризики як складова фінансових ризиків займають важливе місце в системі ризик-менеджменту комерційного банку. Валютні ризики інтегровані та притаманні усім фінансовим операціям банку в іноземній валюті. Як свідчить світова практика, недостатня увага банків до питань управління валютним ризиком може призвести до значних фінансових втрат. Проте на сьогоднішній день можна говорити про недостатність комплексних теоретичних досліджень і практичних розробок щодо управління валютним ризиком, тому важливого практичного та теоретичного значення набуло питання виявлення валютного ризику, оцінювання його величини та розроблення методів мінімізації валютного ризику.

Під валютним ризиком банку розуміється існуючий або потенційний ризик для надходжень і капіталу, який виникає внаслідок несприятливої зміни обмінних валютних курсів та цін на банківські метали. Управління валютним ризиком в банку – це процес, за допомогою якого банк виявляє (ідентифікує) валютний ризик, проводить оцінку його величини, здійснює його моніторинг, контролює свої відкриті валютні позиції, лімітує відкриті валютні позиції, враховує взаємозв'язок валютного ризику з рештою видів ризиків.

Банки використовують статистичні та математичні моделі оцінювання валютного ризику, а саме: оцінювання ризику за VaR-методологією, стрес-тестування, тестування VaR-моделі на основі історичних даних.

На сучасному етапі розвитку банківського бізнесу, економічної статистики, моделювання та інформаційних технологій VaR-методика є популярним методом прогнозування ринкових ризиків банку. Під VaR ( Value at Risk ) розуміють виражену в грошових одиницях величину, яку не перевищать очікувані протягом певного часу втрати з заданою імовірністю [1, с. 285].

Стрес-тестування – метод кількісної оцінки ризику, який полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора – валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк у разі, якщо події розвиватимуться за закладеними припущеннями [2].

Практика показує, що вітчизняні банки найчастіше використовують такий метод мінімізації валютних ризиків як лімітування:

– встановлення лімітів на загальну відкриту валютну позицію по банку в цілому, у розрізі підрозділів та операцій;

– встановлення лімітів на максимальні збитки від операцій дилерів;

– встановлення лімітів на казначейські операції (арбітражні конверсійні операції, казначейські неторговельні операції із готівковою іноземною валютою, операції із банківськими металами).

Крім лімітів застосовуються наступні методи мінімізації валютних ризиків:

– дотримання нормативів валютних позицій у розрізі кожного виду іноземної валюти, встановлених Національним банком України;

– підтримка відповідності між величиною, термінами та доходністю розміщення іноземної валюти з величиною, термінами та вартістю залучення пасивів в аналогічній іноземній валюті;

– контроль термінів розрахунків клієнтів за експортними та імпортними операціями;

– регулярний моніторинг стану і тенденцій валютного ринку;

– взаємний залік купівлі-продажу валюти за активом й пасивом, так званий метод « метчинг », де за допомогою відрахування надходження валюти з величини її відтоку банк має можливість впливати на їхній розмір і відповідно на свої ризики [3];

– використання методу « неттинга », що укладається в максимальному скороченні кількості валютних операцій за допомогою їхнього укрупнення. Для цієї мети банки створюють підрозділ, який координує надходження заявок на купівлю-продаж іноземної валюти;

– придбання додаткової інформації шляхом придбання інформаційних продуктів, спеціалізованих фірм у режимі реального часу валютних курсів, що відображають рух, і останню інформацію;

– проведення валютних своп-операцій – можливість банками продавати регулятору іноземну валюту, отримуючи її гривневий еквівалент, і одночасно укладати форвардну операцію з викупу цієї ж валюти назад у майбутньому за заздалегідь визначеним курсом.

При здійсненні валютних операцій банками невід'ємною складовою є валютний ризик, вплив якого на фінансову стійкість і прибутковість банку не варто недооцінювати. Вміле управління валютними ризиками значно знижує рівень ризикованості валютних операцій банку. Підбір конкретних методів мінімізації валютного ризику повинен здійснюватись обов'язково з врахуванням специфіки і тенденцій розвитку вітчизняного валютного ринку, а також загальної стратегії діяльності банківської установи на фінансовому ринку[4]. Валютні ризики слід розглядати не як окремо взяті, а в сукупності з іншими ризиками, які виникають в діяльності банку. Таким чином, процес управління валютними ризиками комерційного банку повинен здійснюватись в цілому.

Список використаних джерел:

1. Лобанов А.А. Энциклопедия финансового риск-менеджмента / А.А. Лобанов , А.В. Чугунова . – М.: Альпина Бизнес Букс, 2009. – 936 с.

2. Методичні вказівки з інспектування банків “Система оцінки ризиків” № 104 від 15.03.2004 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/?code=v0104500-04.

3. Ручка М.О. Управління проблемами валютного ризику на сучасному етапі [Електронний ресурс] / М.О. Ручка . – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/9_KPSN_2011/Economics/1_82085.doc.htm

4. Логвинова В.С. Хеджування як один з методів зменшення валютного ризику в банках [Електронний ресурс] / В.С. Логвинова. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com/11_EISN_2011/Economics/1_84546.doc.htm