WEB-ресурс научно-практических конференций

Прийдун Л. М.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ УПРАВЛІННЯ КРЕДИТНИМ РИЗИКОМ БАНКУ

Питання ефективного функціонування банків є досить актуальним на сьогоднішній день. Одним із важливих моментів її забезпечення виступає управління ризиками банківської установи, особливо кредитним, який має прямий вплив на фінансову безпеку банку, адже неповернення чи часткове неповернення кредиту, яке виникає внаслідок реалізації кредитного ризику, відображається на стані власного капіталу банку та, відповідно, на результатах його діяльності.

Загалом, виникненню фінансових ризиків, зокрема і кредитного, сприяла поява грошового обігу та розвиток товарно - грошових відносин. В контексті даного аспекту можна стверджувати те, що прийняття на себе ризиків банківськими установами історично обумовлене виконанням ними посередницької функції в процесі перерозподілу грошових ресурсів, що, головним чином, забезпечується за допомогою кредитних операцій, одним із основних призначень яких виступає неперервність процесу виробництва, тобто за допомогою кредитних коштів, підприємства забезпечують безперервність свого виробничого циклу, що сприяє прискоренню господарського кругообігу за умови, що позичені ресурси використовуються ефективно та вірно оцінений кредитний ризик такого позичальника. Якщо ж цього не забезпечено, то ці ресурси вкладаються в неприбуткову діяльність, спричиняючи заборгованість, а враховуючи виняткове призначення кредиту в сфері грошового обігу – й суттєві негативні наслідки для економіки через збільшення грошової маси в обігу внаслідок неповернення позикових коштів в банківську систему.

Відмітимо, що серед науковців відсутня єдина точка зору щодо управління ризиком, зокрема М.В. Жариков [3, с. 21] вважає, що це процеси, пов’язані із ідентифікацією, аналізом ризиків та прийняттям рішень, які включають максимізацію позитивних і мінімізацію негативних наслідків настання ризикових подій. Г.С. Панова [2, с. 187] вказує, що під управління ризиком слід розуміти заходи, спрямовані на мінімізацію відповідного ризику і знаходження оптимального співвідношення доходності та ризику, враховуючи оцінку, прогноз і страхування відповідного ризику. В.М. Гранатуров [1, с. 29] характеризує даний процес як сукупність методів, прийомів та заходів, що дозволяють у певній мірі прогнозувати настання ризикових подій і приймати заходи при виключенні або зниженні негативних наслідків таких подій. Управління ризиком – багатоетапний процес, ціллю якого виступає зменшення чи компенсація збитку для об’єкта при настанні несприятливих ситуацій, вважає Н. В. Хохлов [4, с. 16].

Однак, в даних визначеннях вказується лише кінцева мета, на яку спрямований процес управління ризиком – мінімізацію негативних чи максимізацію позитивних наслідків реалізації ризику, зменшення збитку при настанні несприятливої події, тощо, але не зазначається за допомогою яких саме заходів чи процесів поставлена ціль може бути досягнута.

Якщо ж говорити про управління кредитним ризиком, то слід відмітити, що воно повинно будуватись на певних принципах, зокрема:

- усвідомленість прийняття кредитного ризику з метою отримання доходу як результату реалізації кредитної операції та врахування масштабності його наслідків;

- необхідність управління кредитним ризиком, що проявляється в можливості застосування методів його мінімізації;

- індивідуальність управління із врахуванням комплексності системи ризик – менеджменту банку через вплив кредитного ризику на інші банківські ризики;

- рівень прийнятих кредитних ризиків повинен відповідати рівню дохідності, адже в результаті виникнення ситуації коли втрати від ризиків більші ніж очікувані доходи, то від здійснення такої кредитної операції краще відмовитись;

- прийняті ризики мають бути адекватними фінансовим можливостям банку та обсягу його власного капіталу;

- витрати на зменшення негативних наслідків внаслідок дії кредитного ризику не мають перевищувати можливі втрати по ньому;

- врахування фактору часу, адже чим більший термін здійснюваної кредитної операції, тим вищий ризик, що спричиняє необхідність забезпечення додаткового доходу банку;

- визначення можливості передачі ризику або його страхування.

Таким чином, із врахуванням даних особливостей, констатуємо, що суть управління кредитним ризиком банку можна звести до наступного – це сукупність прийомів та заходів за допомогою яких виникає можливість виявлення, оцінки, контролю та моніторингу за кредитним ризиком задля отримання запланованого рівня доходу від здійснення кредитної операції та недопущення ймовірності виникнення негативних наслідків його реалізації і зменшення до прийнятного для банку рівня. Позитивними моментами в даному визначенні виступає акцентування уваги на меті здійснення будь-якої активної, в тому числі й кредитної операції банківської установи, а саме – на отриманні прибутку, а також відображення основних етапів управління кредитним ризиком.

Отже, підсумовуючи, відмітимо, що розвиток ефективної системи управління кредитним ризиком виступає чи не найактуальнішим завданням в контексті ефективного функціонування як окремого банку, так і всієї банківської системи, яке можливо реалізувати лише ґрунтуючись на системному підході до управляння банком та прогнозуючи і мінімізуючи можливий кредитний ризик, який став основною проблемою, а управління ним – необхідною частиною стратегії і тактики виживання й стабільної діяльності банківських установ.

Список використаних джерел :

1. Гранатуров В.Н. Э кономический риск: сущность , методы измерения , пути снижения : учеб . пособ. / В.Н. Гранатуров – М.: Дело и сервис , 1999. – 112 с

2. Панова Г.С. Кредитная политика коммерческого банка / Г.С. Панова – М.: Дека, 1997. – 256 с.

3. Жариков В.В. Управление кредитными рисками : учеб . пособ . / В.В. Жариков , М.В. Жарикова , А.И. Евсейчев . – Тамбов: Изд-во Тамб . гос . техн. ун-та , 2009. – 244 с.

4. Хохлов Н.В. Управление риском: учеб. пособ. для вузов / Н.В. Хохлов . – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 239 с.