WEB-ресурс научно-практических конференций

Ковтун І.Ю., Чорна М.Р.

Хмельницький національний університет

КОНЦЕПЦІЯ РЕЗЕРВУВАННЯ В СИСТЕМІ ОБЛІКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВА

Сучасні умови господарювання характеризуються високою динамічністю умов зовнішнього середовища, значним ступенем конкуренції між суб’єктами ринку, періодичним загостренням кризових явищ в масштабах національної та міжнародної економіки. Відтак, стійкий розвиток підприємств та організацій стає неможливим без обґрунтування та реалізації адекватних форм та методів фінансової політики. При цьому незалежно від того, якого типу фінансової політики (агресивного або консервативного) притримується економічний суб’єкт, ефективність прийнятих управлінських рішень безпосередньо залежить від якості їх інформаційного забезпечення, що генерується системою обліку та звітності.

Одне з ключових місць в фінансовій політиці сьогодні відводиться концепції резервування. Справа в тому, що саме практика формування резервів традиційно вважається одним з найбільш дієвих способів нівелювання негативних наслідків ризикових ситуацій, що забезпечує збереження капіталу підприємства.

Дослідженню зазначених питань присвячено ряд робіт вітчизняних та іноземних науковців. Так, обґрунтування сутності та різновидів резервів знаходимо у роботах Астахова М.М., Бабкіна Є.Ю., Бетге Й., Карпуник М.Г., Ларікова Л.Ф., ПалійВ.Ф., Савицька Г.В., Терещенко В.С., Яремко І.Й. З облікової точки зору процес резервування розглядається у працях Богомолова В . О ., Грачової Р ., Зелікмана В . Д ., Каплі І . В ., Козлової М.О., СопкоВ.В. Однак досі чимало питань залишаються нерозкритими і потребують подальшого вивчення.

В економічній науці при визначенні резервів прийнято використовувати двоїстий підхід. З одного боку, резерви розглядаються як запаси певних ресурсів, необхідних для нормального функціонування підприємства, які формуються цілеспрямовано на випадок непередбачуваних обставин. З другого боку, резервами вважаються невикористані можливості, які можуть бути мобілізовані з метою підвищення ефективності окремих бізнес-процесів або діяльності підприємства в цілому. Попри це, в системі облікового забезпечення категорія «резерв» використовується лише у першому значенні, оскільки опирається на вимірювану оцінку та ретроспективний підхід до фіксації фактів та подій.

Істотною відмінністю концепції резервування в обліково-звітних системах, заснованих на національних П(с)БО та міжнародних МСФЗ, є те, що останні, як і облікові стандарти більшості країн світу, вимагають розмежування двох принципово різних видів створюваних підприємством резервів: резерви капіталу та резерви прибутку [3,с.72]. При цьому розумінню резервного капіталу, прийнятому в Україні, відповідає лише другий вид резервів. Щодо останніх, то зарубіжна практика позбавлена однозначності в поглядах на їх формування, використання та власне саму необхідність (табл. 1).

Таблиця 1. Порядок формування резервного капіталу в окремих країнах

Зауважимо, що в Україні тезаврація прибутку у формі резервного капіталу передбачена як обов’язкова процедура лише для акціонерних товариств до формування резервного капіталу в розмірі, не нижчому 15% статутного капіталу, та для господарських товариств, які відповідно до Господарського кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» створюють резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менш як 25% статутного капіталу. Встановленням мінімальних розмірів резервного капіталу держава прагне забезпечити захист підприємств від негативних явищ в економіці. Однак, прив’язуючи величину резервного капіталу лише до розміру зареєстрованого статутного капіталу, досягти цієї цілі повною мірою неможливо [2,с.307]. Відтак, доцільним є закріплення вимог щодо уточнення його граничного розміру з урахуванням динаміки основних макроекономічних показників (мінімальної заробітної плати, рівня інфляції та інших).

Поповнення капіталу реалізується шляхом щорічних відрахувань не менш як 5% річного чистого прибутку, а його цільове призначення полягає у покритті збитків товариства та виплаті дивідендів за привілейованими акціями (за відсутності прибутку). До речі, відповідно до Директиви ЄC № 77/91 використання коштів резервного капіталу для покриття збитків обумовлене низкою вимог, покликаних запобігти введенню в оману інвесторів стосовно реального фінансового стану компанії. Більше того, резервний капітал може бути використаний з цією метою винятково у разі недостатності нерозподіленого прибутку, за рахунок якого проводиться першочергове покриття збитків.

Термін «резерви капіталу» в Україні не використовується, проте такі резерви безумовно мають місце на вітчизняних підприємствах. Вони охоплюють різноманітні фонди переоцінки вартості, резерви надходження доходів у майбутньому, дарчий капітал [1,с.113]. Формальною відмінністю резервів капіталу від резервів прибутку, охарактеризованих вище, є порядок формування, який зазвичай не передбачає використання прибутку. Сутнісні відмінності між ними полягають у цільовому призначенні акумульованих сум.

Поряд з аналізованими в системі облікового забезпечення виділяють й інші види резервів, сутнісне навантаження яких є принципово відмінним від резервів капітального характеру. Йдеться про так звані оцінні резерви та забезпечення майбутніх витрат і платежів. Якщо резерви у складі капіталу не спричиняють змін фінансово-майнового стану підприємства, забезпечуючи підтримку та збереження капіталу, то оцінні та забезпечувальні резерви по суті визначають майбутні витрати як неминучі вже у звітному періоді (табл. 2).

Таблиця 2. Характеристика резервів за національними П(с)БО

З-поміж можливих різновидів оцінних резервів в України обов’язковим для формування є єдиний – резерв під сумнівну дебіторську заборгованість, яка є фінансовим активом. Тоді як, наприклад, у Росії також формуються резерви під знецінення фінансових інвестицій та матеріальних цінностей. Вітчизняна методика обліку оцінних резервів передбачає їх визнання як контрактивів з одночасним визнанням витрат періоду, що загалом забезпечує зниження підсумку балансу на суму сформованого резерву. Однак у разі настання несприятливих подій (наприклад, об’єктивної неможливості інкасації сумнівної заборгованості) та використання для згладжування їх наслідків зарезервованих сум фінансово-майновий стан підприємства залишається незмінним.

Аналогічна логіка прослідковується у методиці обліку забезпечень, які формуються згідно з національними П(с)БО під відпустки персоналу, виконання гарантійних зобов’язань, додаткові пенсійні виплати тощо. Незважаючи на імовірнісний характер виникнення майбутніх витрат (як у випадку з гарантійними зобов’язаннями) та неможливість абсолютної точності попередньої оцінки суми таких витрат, вони чинять реальний вплив на фінансово-майновий стан підприємства уже на звітну дату, оскільки прогнозуються як неминучі. Це відповідає принципу консерватизму, реалізація якого сприяє зниженню ступеня дезорієнтації користувачів фінансової звітності внаслідок використання такого способу подання інформації, який дає можливість відкоригувати фінансові дані на вплив потенційно несприятливих подій, які можуть виникнути в майбутньому, вже сьогодні.

Таким чином, концепція резервування в системі облікового інформаційного забезпечення вимагає розмежування резервів трьох видів: капітального характеру (резервний капітал), оцінних резервів та забезпечень. Їх спільною рисою є цільовий характер використання, в будь-якому разі пов'язаний із забезпеченням сприятливих умов для функціонування підприємства. Проте якщо капітальні резерви забезпечують збереження фінансового капіталу, виступаючи особливою формою тезаврації заробленого прибутку, то інші види резервів уособлюють неявні витрати та спричиняють зменшення капіталу, як наслідок консервативного підходу до формування облікової інформації.

Список використаних джерел:

1. Астахова М.М. Проблемні аспекти термінології та класифікації резервів підприємства / М.М. Астахова // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Проблеми економіки та управління. – 2008. – Вип. 611. – С. 111–117.

2. Воськало Н.М. Проблеми формування та використання резервного капіталу / Н.М. Воськало , В.І. Воськало // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – 2009. – Вип. 647. – С. 305–309.

3. Палий В.Ф. Международные стандарты учета и финансовой отчетности : учебник / В.Ф. Палий. – 3-е изд ., испр . и доп . – М.: ИНФРА-М, 2008. – 512 с.