WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Квасницька Р.С., Бугас Т.В.

Хмельницький національний університет, Україна

БАНКІВСЬКИЙ КАПІТАЛ ТА МЕХАНІЗМ УПРАВЛІННЯ НИМ

Банківський капітал – це основа основ діяльності будь-якого банку, оскільки процеси утворення капіталу й надання позик перебувають у тісному взаємозв’язку. Тому розуміння економічного змісту банківського капіталу, значення проблем, пов’язаних із його формуванням і ефективним управлінням надзвичайно важливе, особливо для українських комерційних банків.

Дослідженню проблем, пов’язаних з управлінням капіталом банків і підвищенням рівня їх капіталізації та в ивченню економічної суті капіталу банку , присвячено праці О. В. Чеберяко, О. О. Рябоконь, Л.Л. Катранжи, В. В. Фостяк, Р. Турко, А. Сміт, Дж.С. Мілль, А. Маршалл, Й. Шумпетер, П. Роуз, Д. Кемпбел, О. І. Лаврушин, О. І. Новопашин, Е. А. Уткін, О. М. Тавасієв, А. Н. Люкшинов, а також вітчизняні вчені А. Мороз, М. Алексеєнко, О. Васюренко, З. Васильченко, М. А. Козоріз, З. Васильченко, О. Васюренка, А. Вожжова та ін. Однак проблеми стратегічного банківського менеджменту недостатньо досліджені економічною наукою.

Мета статті – дослідження поняття банківський капітал та механізму управління ним.

Деякі вчені-економісти вважають, що капітал являє собою форму багатства, яка ототожнюється з сукупністю засобів виробництва. А. Сміт вважав, що капітал – це запас, який використовується для господарських потреб і приносить дохід [7, с. 239].

Дж. С. Мілль розглядав капітал як попередньо накопичений запас продуктів минулої праці [7, с. 240].

А. Маршалл – як сукупність речей, без яких виробництво не могло б здійснюватися з рівною ефективністю, але які не є безплатними дарами природи [1, с. 234] .

На думку А. Г. Мовсесяна, банківський капітал – це відокремлена грошова форма промислового капіталу, підпорядкована у своєму русі кругообігу промислового капіталу [3, с. 15].

В енциклопедії банківської справи України: банківський капітал – сукупність різних видів грошових капіталів, коштів, які використовує банк у вигляді банківських ресурсів для забезпечення своєї діяльності, здійснення різноманітних банківських операцій та отримання прибутку [6, c. 143] .

Розглянемо складові капіталу банку. Відповідно до Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 року капітал банку включає: основний капітал та додатковий капітал (рис. 1) [9].

Управління капіталом комерційних банків – основний процес, в межах якого банки планують і реалізують свої прибутки та контролюють притаманні їхній діяльності ризики. Це також діяльність банку, спрямована на оптимізації структури джерел та їх комбінацію у пасиві балансу. Тобто це є вибір найраціональнішої структури ресурсного забезпечення банку.

Рис. 1. Структура банківського капіталу [5, с. 250 – 252]

Процес управління розпочинається виробленням стратегії та планування, які є основою стабільної діяльності банку для мобілізації капіталу в умовах швидкоплинної ситуації на фінансовому ринку. Це пошук балансу між силами банку і зовнішнім середовищем. Можливості стратегічного планування значно пом’якшують ризики, сприяють успішному розвиткові банківського бізнесу [2, с. 327 – 331 ].

У банківській практиці сьогодні визначено декілька методів управління внутрішнім і зовнішнім джерелами нарощування капіталу . За першим методом основне джерело поповнення капіталу банку – його прибуток. Він є одним із найлегших, найдешевших та найбезпечніших (з позиції контрольного пакета акцій) засобів нарощування капіталу. Це джерело безпосередньо пов’язане з дивідендною політикою банку: чим більше прибутку буде виплачено як дивіденди, тим менша його частка буде капіталізована, і навпаки. Світова практика показує, що дивідендна політика є оптимальною тоді, коли зростає ринкова вартість акцій.

Нині найпопулярнішим зовнішнім джерелом залучення капіталу є емісія звичайних і привілейованих акцій. Як варіант організації випуску акцій мож виступати IPO ( initial pulic offerings ) – первинне публічне розміщення акцій на відкритому ринку (біржі), де їх може “вільно купувати широке коло приватних та інституційних інвесторів”. Переваги цього способу – можливість швидко отримати значні грошові ресурси, а також покращити позиції банку щодо залучення коштів у майбутньому. Крім того, додаткова емісія може бути використана з метою захисту від недружнього поглинання.

Нарощування капіталу з використанням емісії простих акцій сьогодні використовується досить обережно, і пов’язано це з тим, що більшість власників бояться втратити контроль за управлінням банківською установою. У зв’язку з цим необхідні нові фінансові інструменти, які зацікавлять інвестора та власників і дадуть можливість нарощувати статутний фонд [8].

Таким чином, механізм управління капіталом банків може бути визначено, як сукупність методів, інструментів управління та регулятивних правил, що застосовуються суб’єктами у процесі управління і спрямовуються на забезпечення капіталізації банку в цілому. Механізм управління капіталом банку є цілісною системою взаємопов’язаних елементів, що відображають відповідні заходи банківського менеджменту в управлінні капіталом банку.

Для чіткого розподілу функціональних обов’язків суб’єктів управління і методів управління капіталом банків необхідно виділити в механізмі управління капіталом банків відповідні блоки та елементи. Кожний блок цього механізму складається з певних елементів, які, у свою чергу, йому підпорядковані та визначають зміст того чи іншого блоку ( рис. 1 ) [4, с. 184 – 189 ].

Складовими блоками механізму управління капіталом банку є такі:

1) суб’єкти механізму управління капіталом банків;

2) об’єкт механізму управління;

3) процес управління капіталом банків, що охоплює такі елементи:

- методи управління;

- інструменти управління

Перший блок механізму охоплює суб’єктів управління , якими є відповідальні особи чи групи осіб, органи банківського регулювання, котрі уповноважені приймати управлінські рішення та вживати відповідні заходи щодо здійснення регулювання, контролю за всіма стадіями процесу управління капіталом банків.

Суб’єкти управління мають відповідати за ефективність і безперервність функціонування механізму управління капіталом банків. Від компетентності управлінців, якості менеджменту залежатиме рівень капіталізації банку.

Другий блок механізму охоплює об’єкт управління , яким є капітал банку, достатність якого обумовлюється через такі фактори: якість активів; якість управління; надходження коштів та їх збереження; диверсифікація ризику; власність; організація та контроль операцій; рівень чутливості банку до ризиків і якість управління ними; стратегічне планування.

Рис. 2 . Механізм управління капіталом банку [4, с.186]

Третій блок механізму представлений процесо управління капіталом банків, котрий має місце та специфічні особливості як на макроекономічному, так і на мікроекономічному рівнях. Процес управління передбачає застосування певних методів в управлінні капіталом банку. На макроекономічному рівні методами управління є ось такі: п ланування, аналіз, контроль, регулювання.

На мікроекономічному рівні методами управління капіталом банку є:

- метод внутрішніх джерел поповнення капіталу;

- метод зовнішніх джерел поповнення капіталу.

Висновок. Ефективне функціонування розглянутого механізму управління капіталом банку, через узгодження управлінських рішень та досягнення певних взаємозв’язків між усіма складовими компонентами, правильного вибору методів та інструментів управління капіталом банку сприятиме підвищенню рівня прибутковості, зниженню ризиків, контролю та підтриманню ліквідності й платоспроможності на достатньому рівні, що в кінцевому підсумку, безумовно, позитивно вплине на забезпечення достатності капіталу кожного банку та підвищення капіталізації банківської системи в цілому.

Список використаних джерел:

1. Маршалл А. Принципы экономической науки: в 5 т. / А. Маршалл. – М.: Прогресс, 1993. – Т. 3. – 351с.

2. Матлага Л.О. Перспективи оптимізації управління власним капіталом банків в Україні / Л.О. Матлага // Всеукраїнський науково - виробничий журнал. – 2011. – №4. – С. 327 – 331.

3. Мовсесян А.Г. Интеграция банковского и промышленного капитала: современные мировые тенденции и проблемы развития в России / А.Г. Мовсеян. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 443 с.

4. Фостяк В.В. Особливості побудови механізму управління капіталом банків / В.В. Фостяк // Вісник Університету банківської справи Національного банку України. – 2011. – № 2. – С. 184 – 189.

5. Хімченко А.М. Природа та сутність банківського капіталу в сучасних умовах господарювання / А.М. Хімченко, О.О. Коршунова // П рометей. – 2010. – № 3. – С. 250 – 252.

6. Енциклопедія банківської справи України / редкол.: В.С. Стельмах (голова) та ін. – К.: Молодь, Ін Юре, 2001. – 680 с.

7 . Основи економічної теорії: політекономічний аспект: підручник / за ред. Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка. – К.: Вища шк.; Знання, 2001. – 743 с.

8. Гура О.Л. Капіталізація банківської системи України [Електронний ресурс] / О.Л. Гура, О.В. Покуль. – Режим доступу: http://www.confcontact.com/2009_03_18/ek2_gura.htm

9. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 року № 2121-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.