WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Квасницька Р.С., Бараннік В.І.

Хмельницький національний університет, Україна

ПОНЯТТЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМ ПОРТФЕЛЕМ БАНКУ В УМОВАХ НЕСТАБІЛЬНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СИТУАЦІЇ

Сьогодні ми живемо в ті дні, коли економіка країни переживає не найкращі часи. Політичні свари та наслідки недавньої фінансово-економічної кризи сколихнули вітчизняну економіку і позбавили її залишків стабільності.

Та все ж банки функціонують і їх успішність напряму залежить від ефективності управління інвестиційним портфелем. Але в умовах фінансової та економічної нестабільності країни, методи та порядок управління портфельним інвестуванням має свої особливості, які дають змогу більш вдало використовувати наявні ресурси, уникаючи високих ризиків.  

Виходячи з того, що економічна нестабільність проявляється по різному і має багато факторів, дана тема є досить місткою і підходів щодо управління інвестиційним портфелем може бути дуже багато.

Серед вчених які вивчали тему «інвестиції в банківській діяльності», можна виділити наступних: О.Д. Вовчак, Б.Л. Луців, Р.І. Тиркало, І.С. Кравчук. Також, потрібно згадати вчених, які займались дослідженням теми «портфельне інвестування»: А.А. Пересада, О.Г. Шевченко, Ю.М. Коваленко, С.В. Урванцева, І.П. Мойсеєнко.

Але, дослідження даного питання залишається відкритим, так як нові економічні умови вимагають зміни тактики та стратегії управління інвестиційним портфелем банку, а особливо в кризових умовах та не стабільній економічній ситуації в країні.

Дослідження особливостей управління інвестиційним портфелем комерційного банку в нестабільних умовах сучасної економіки.

Згідно рішенню Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку «Про затвердження Положення про особливості здійснення діяльності з управління активами інституційних інвесторів», інвестиційний портфель – це сукупність цінних паперів, які визначені Законом України "Про цінні папери та фондовий ринок", що перебувають у власності інституційного інвестора, корпоративних прав, нерухомості та інших активів з урахуванням обмежень, установлених законодавством.

Портфельні інвестиції — господарські операції, які передбачають придбання цінних пaпepiв , деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із купівлі активів як безпосередньо платником податку, так i пов’язаними з ним особами, в обсягах, які перевищують 50 % загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій) [1, c. 16].

Більш узагальнено і лаконічно, дане поняття розкрила Вовчак О.Д.: інвестиційний портфель банку   — це сукупність здійснених банком інвестицій з метою одержання прибутку та диверсифікації ризиків.

Згідно з думкою Вовчак, залежно від поведінки інвесторів інвестиційний портфель може бути таких типів [2, c. 436]:

—   агресивний   (ризиковий) — націлений переважно на отримання доходу від приросту курсової вартості цінних паперів (в основному, акцій), які входять до портфеля цінних паперів. Власник такого портфеля схильний до високого ступеня ризику. Такий інвестор прагне якнайбільшої дохідності і вкладає капітал у ризикові папери;

—   поміркований   (ринковий) — дохід буде складатися за рахунок приросту курсової вартості, процентів за дохідними державними цінними облігаціями, а також із дивідендних виплат. Інвестори з поміркованою стратегією як основний пріоритет вибирають величину доходу, не обмежуючись жорсткими рамками періоду інвестування;

—   консервативний   портфель формується з державних облігацій. Інвестор схильний до меншого ступеня ризику. Інвестор, який дотримується консервативної стратегії управління портфелем, зацікавлений в отриманні стабільного доходу протягом тривалого періоду часу. Тому для нього кращим є безперервний потік платежів у вигляді процентних виплат на цінні папери. Його задовольняє менша дохідність, яка компенсується високою надійністю одержання доходів.

Але більш розкриває суть типізації інвестиційного портфелю Мойсеєнко І.П.. Він виділяє наступні типи [5, с. 374] :

-          агресивний портфель доходу;

-          агресивний портфель росту;

-          помірний портфель доходу;

-          помірний портфель росту;

-          консервативний портфель доходу;

-          консервативний портфель росту.

Він також зазначає, що Діапазон типів інвестиційних портфелів може бути розширений ще більшою мірою за рахунок їхніх варіантів, що мають проміжне значення цілей фінансового інвестування.

Існують різні підходи щодо класифікації інвестиційного портфеля. Наприклад, Данілов О.Д. подає класифікацію, яка складається лише з двох класифікаційних ознак. Мойсеєнко ж не виділяє класифікації портфельних інвестицій, обмежуючись загальною лише класифікацію інвестицій.

А, Вовчак створила найбільш точну класифікацію, за якою інвестиційні портфелі поділяються на такі види [2, c. 124 – 128]:

1. За метою інвестування розрізняють портфелі:

— одержання прибутку;

— збереження капіталу;

— забезпечення резервів;

— забезпечення ліквідності;

— розширення сфери впливу;

— спекулятивні.

2. За ступенем досягнення інвестиційних цілей розрізняють:

— інвестиційний портфель прибутковості;

— інвестиційний портфель зростання;

— венчурний інвестиційний портфель;

— збалансований інвестиційний портфель;

— гарантійний інвестиційний портфель;

— незбалансований інвестиційний портфель;

— інвестиційний портфель, що вимагає диверсифікації.

3. За видом інструментів інвестування розрізняють:

— портфель цінних паперів;

— портфель реальних інвестицій;

— депозитарний портфель;

— іпотечний портфель;

— позичковий портфель;

— валютний портфель;

— комбінований портфель.

4. За рівнем ризику фінансових інструментів інвестиційні портфелі поділяють на:

— неризиковий ;

— з мінімальним ризиком;

— з середнім ризиком;

— високоризиковий ;

— спекулятивний.

5. За стратегією формування інвестиційний портфель може бути:

— короткостроковий;

— середньостроковий;

— довгостроковий.

6. За рівнем управління розрізняють портфель:

— фіксований;

— з пасивним управлінням;

— середній за рівнем контролю;

— що вимагає щоденного контролю.

При розробці інвестиційної політики банку, в умовах нестабільної економіки, необхідно враховувати низку обмежень щодо [3, c. 351]:

1) складу пасивів банку, а саме: якщо значну частку в зобов'язаннях становлять кошти на поточних рахунках організацій і на вкладах на вимогу, це не дозволяє банку використовувати короткострокові ресурси для ефективних інвестицій;

2) здійснення інвестиційних операцій за умовами володіння банком значними надлишками ліквідності, що пов'язано Із самою природою інвестицій (трансформація короткострокових залучених ресурсів у більш довгострокові вкладення), а також з великим ризиком і часто неліквідністю самих інвестицій;

3) регулюючої діяльності НБУ, спрямованої на обмеження ризику і встановлення пріоритетних об'єктів інвестицій (створення резервів під знецінення пінних паперів);

4) впливу на масштаби інвестиційної діяльності організаційної структури банку. Очевидно, що інвестиційний банк активніший на фондовому ринку, ніж універсальний.

При формуванні інвестиційного портфеля інвестор повинен чітко сформувати свою стратегію управління і визначити майбутній тип портфеля.

Основною метою інвестиційної діяльності банку є забезпечення збереження коштів, дохідності та ліквідності. Водночас, більш високий дохід досягається за рахунок зниження ліквідності та пов'язаний, як правило, з вищим рівнем ризику, тому інвестиції повинні бути диверсифіковані. Відповідно до цього інвестиційна політика банку має передбачати визначення:

а) пріоритетних напрямів інвестування з урахуванням очікуваних доходів і ризику й на цій основі відбір відповідних інвестиційних проектів;

б) загального обсягу довгострокових інвестицій щодо всіх активів банку;

в) граничної величини кредиту або іншого виду інвестицій на одного позичальника;

г) механізму реалізації (здійснення) інвестицій, у тому числі можливостей об'єднання коштів і системи участі у фінансово-промислових групах;

ґ) способів контролю за реалізацією інвестицій і санкцій до них [4, c. 682].

Для реалізації ефективної інвестиційної політики, в умовах економічної та фінансової нестабільності необхідна розробка механізму управління інвестиціями в умовах високої інфляції, несприятливого інвестиційного режиму і недостатньо розвиненого фінансового ривку.

Висновки. Формування інвестиційного портфеля – завдання багатокритеріальне. Воно має вирішуватись для майбутнього періоду, тому базується на прогнозах. Інвестиційний портфель формується виходячи з критеріїв прибутковості, терміновості, рівня ризику, відповідності фінансових ресурсів.

Складність задачі формування інвестиційного портфеля в умовах економічної нестабільності полягає в прагненні максимізувати очікувану прибутковість інвестицій при визначеному, прийнятному для інвестора рівні ризику. Тому, використовуючи вище приведені методи управління інвестиційним портфелем, можна досягти позитивного ефекту, максимально мінімізуючи можливі ризики.

Список використаних джерел:

1.       Портфельне інвестування: навч . посіб . / А.А. Пересада, О.Г. Шевченко, Ю.М. Коваленко, С.В. Урванцева . – К.: КНЕУ, 2004. – 408 с.

2.       Вовчак О.Д. Банківська інвестиційна діяльність в Україні: монографія. – Л.: Новий Світ-2000, 2005. – 644 с.

3.       Епіфанов А.О. Операції комерційних банків: навч . посіб . / А.О.   Епіфанов , Н.Г. Маслак, І.В. Сало. – Суми: Університетська книга, 2007. – 523 с.

4.       Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій / Б.Л. Луців . – Тернопіль: Економічна думка; Карт-бланш, 2001. – 820 с.

5.       Мойсеєнко І.П. Інвестування / І.П. Мойсеєнко. – К.: Знання, 2006. – 490 с.