WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Нікішина О.В.

Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, м. Одеса

СИСТЕМА ЕКОНОМІЧНИХ ІНТЕРЕСІВ ІНТЕГРОВАНОГО РИНКУ ЗЕРНА: ПРОТИРІЧЧЯ ТА ВЗАЄМОДІЇ

Державний зерновий ринок є системоутворюючим інтегрованим ринком АПК країни, структуру якого утворюють чотири взаємопов’язані сектори: аграрний, переробний, інфраструктурний та споживчий. Відповідно до секторної моделі ринку, головними підсистемами системи економічних інтересів (далі – ЕІ ) є інтереси його структуроутворюючих секторів. Множинність суб’єктів та різновекторність їх ЕІ породжують низку протиріч, які можуть виникати як всередині певного сектору (секторні протиріччя), так і між суб’єктами різних секторів ( міжсекторні протиріччя). Ідентифіковані підсистеми та протиріччя системи ЕІ зернового ринку узагальнено в табл. 1.

Таблиця1 . Підсистеми та протиріччя системи ЕІ державного ринку зерна

^* Уп – умовні позначення

Більш глибше розкрити зміст, напрями дії та протидії виділених підсистем та протиріч системи ЕІ зернового ринку допоможе їх розгорнута характеристика. Результати проведеного автором дослідження узагальнено в табл. 2. В умовах динамічного конкурентного середовища головним ЕІ суб’єктів господарювання є зростання рентабельності продукції або операційної діяльності. Для зерновиробників реалізація даного інтересу породжує трьохелементний ланцюг міжсекторних протиріч (див. табл. 2), оскільки питання ціни реалізації зернових як головного чинника прибутковості аграріїв визначає рівень рентабельності діяльності суб’єктів 2, 3 і 4 секторів інтегрованого ринку. Для хлібоприймального підприємства, яке поєднує зберігання зерна з його переробкою, можливе існування двохелементного ланцюга протиріч (варіант 3) за умови придбання зернових безпосередньо у їх виробників. Для зерноекспортерів , які є власниками елеваторів, нівелюються протиріччя між 2 та 3 секторами ринку (варіант 2); для решти суб’єктів зберігання зерна (як правило, державних лінійних елеваторів) характерним є трьохелементний ланцюг міжсекторних протиріч (варіант 1), що є свідченням відносно низької їх доходності. Найменше протиріч виникає на рівні інфраструктурного сектору: двохелементний ланцюг протиріч між секторами 1 і 3, 2 і 3 (варіант 1) часто трансформується в одноелементний (варіант 2) за умови, якщо експортер є власником зберігаючого підприємства (див. табл. 2).

Таблиця 2. Характеристика ЕІ суб’єктів інтегрованого ринку зерна

* – умовні позначення ланцюгів міжсекторних протиріч

Секторні протиріччя виникають між суб’єктами, які не бажають змінювати або вдосконалювати застарілі технічні, технологічні, управлінські методи господарювання, та суб’єктами, орієнтованими на інноваційний розвиток, які готові підвищувати рентабельність шляхом впровадження органічного зерновиробництва у секторі 1, оптимізації тарифів та якості зернозберігаючих послуг у секторі 2, впровадження міжнародних маркетингових стратегій у секторі 3 (див. табл. 2). Такі інтереси спрямовані на економічне зростання держави і співпадають з його ЕІ та інтересами суспільства. Стратегічні інтереси держави на зерновому ринку полягають у забезпеченні належного рівня продовольчої безпеки, якості та безпеки зерна і продуктів його переробки, підтримці доходності аграрного сектору.

Збалансування різноякісних ЕІ суб’єктів інтегрованого ринку зерна обумовлює необхідність визначення пріоритетності інтересів та принципів їх узгодження. До складу останніх, на думку автора, доцільно віднести такі:

1)          пріоритет ЕІ держави як носія інтересів суспільства, нації в цілому;

2)          збалансування відтворювальних процесів на внутрішньому ринку;

3)          зниження деструктивного впливу міжсекторних протиріч;

4)          раціональність поведінки ринкових суб’єктів, стимулювання суспільно корисної спрямованості та реалізації їх економічних інтересів.

Перелічені принципи знайшли відображення в запропонованій автором моделі підтримання балансу ЕІ суб’єктів інтегрованого ринку зерна [1]. Її реалізація орієнтована на активізацію відтворювальної функції зернового ринку; стимулювання виробництва та експорту готових продуктів зернопереробки ; подолання залежності виробників від цінової політики трейдерів ; становлення рівноправних економічних відносин між суб’єктами різних секторів та нівелювання міжсекторних протиріч; зростання загальної рентабельності інтегрованого ринку зернових культур.

Список використанних джерел:

1.             Нікішина О.В. Баланс інтересів: критерій раціональності економічних відносин (на прикладі державного ринку зерна) / О.В. Нікішина // Економіка харчової промисловості. – 2010. – №4. – С. 42–48.