Хаванов А.В.

Університет економіки та права «КРОК», м. Київ, Україна

Економічна та фінансова злочинність в умовах державної заборгованості та її вплив на економічну безпеку України

Криміналізація національної економіки та відтворення тіньових економічних відносин на кожному етапі історичного розвитку суттєво впливає на всю систему національного господарства, й зокрема на економічну безпеку держави. Тіньові економічні відносини стають перепоною на шляху ефективних структурних перетворень в державі. Вони стримують вихід держави з економічної кризи, перетворюючи національну економіку у торгівельно-спекулятивний сировинний придаток світової економіки.

Тіньова економіка негативно впливає на економіку держави та регіонів, видаляючи з легального виробництва значну частину його факторів, знижуючи ефективність економіки і, тим самим, перешкоджаючи розширеному відтворенню та соціально-економічному розвитку. Розглядаючи тіньову економіку як загрозу економічній безпеці, багато вчених випускають з поля зору один суттєвий момент. Він полягає в тому, що джерело загрози економічній безпеці, а також фактори розвитку та зростання тіньової економіки мають ті самі передумови. Однією з публікацій, яка підтверджує актуальність даної тези, є стаття С. Глінкіной та Г. Клейнера. В цій публікації автори розглядають основні напрямки впливу зростання тіньової економіки на національну безпеку та роблять акцент на взаємозв’язок природи факторів безпеки з природою зростання тіньової економіки [1].

Порушення балансу інтересів елементів призводить до порушення цілісності економічної системи та посиленню факторів, що сприяють виникненню, розвитку та зростанню тіньової економіки. Визначивши логічний зв'язок понять «загроза» та «небезпека» економічної безпеки з руйнівним процесом, можна перейти до їх взаємозв’язку з явищами тіньової економіки. Тіньова економіка та тіньові економічні відносини породжуються деструктивними процесами соціально-економічної системи. Протиріччя існування системи при впливі внутрішніх та зовнішніх факторів можуть стати деструктивними протиріччями, які умови існування тіньової економіки, так і загрози економічній безпеці. Інакше кажучи, тіньова економіка є наслідком порушення цілісності системи та не вирішення деструктивних протиріч. Як приклад можна привести діалектичне протиріччя, що полягає у вартості товару, яке виявляється в протиріччі його споживчої та мінової вартості, що є основою його руху. Дане протиріччя відображається в боротьбі спекулятивного та торгівельно-промислового капіталу. Воно несе в собі загрозу цілісності державної економіки та породжує різні сектори тіньової економіки. Прикладом сектору тіньової економіки можна навести діяльність найбільших українських сировинних компаній, які, використовуючи офшорні схеми, відривають фінанси від виробництва, тим самим залишаючи виробничий процес без необхідних ресурсів і ще більше посилюють існуючу кризу реального сектору.

Логіка процесу порушення цілісності економічної системи з позиції теорії економічної безпеки та тіньової економіки простежується у наступній схемі (рис. 1) [2].

Рис. 1

На рис. 1 показана логіка порушення цілісності економічної системи. При посиленні деструктивних факторів процес руйнування цілісності економічної системи проходить по лінії: утиск інтересів – поява факторів розвитку та зростання тіньової економіки – посилення факторів, що сприяють зростанню тіньової економіки – виникнення тіньової економіки в різних секторах – виникнення самостійної тіньової економічної системи (яке означає руйнування цілісності економічної системи).

Якщо логіка дослідження економічної безпеки проходить шляхом: «цілісність – загроза цілісності – захист від загроз», то дослідження проблеми тіньової економіки має проходити наступним чином: «деструктивні протиріччя, які порушують цілісність – тіньова економіка – вирішення деструктивних протиріч – відновлення цілісності (скорочення тіньової економіки)».

Вищезазначений напрям логіки вказує на те, що деструктивні протиріччя є джерелом тіньової економіки. Поява деструктивних протиріч вже вказує на те, що цілісність економічної системи порушена, а отже, потребує відновлення. Вирішення деструктивних протиріч сприяє відновленню цілісності і, як наслідок, означає зменшення рівня тіньової економіки. Таким чином, протидіяти тіньовій економіці можливо лише за допомогою заходів та засобів. спрямованих на відновлення цілісності економ омічної системи.

Застосування до проблеми тіньової економіки діалектичної зв’язки «небезпека-безпека», вимагає співвідносити «небезпеку» з тіньовою економікою як прояв деструктивних процесів соціально-економічної системи. До тіньового сектору, як підсистеми економіки. слід застосувати іншу категоріальну зв’язку – «впорядкованість – стихійність». Сенс її використання полягає у виділенні конструктивної функції тіньової економіки, як процесу впорядкування, тобто пом’якшення впливу деструктивних процесів системи. Конструктивна функція тіньової економіки виникає як спосіб нелегітимного вирішення деструктивних протиріч системи. Деструктивна функція тіньової економіки співвідноситься зі стихійністю як посилення хаосу в системі, яке призводить до її подальшого руйнування.

Розглядаючи можливість викорінення тіньової економіки, варто зазначити, що протиріччя будуть існувати доти, доки існує система. Отже, передумови для розвитку та зростання тіньової економіки закладні в самій системі. це означає, що розвиток та зростання тіньової економіки залежать від способу вирішення протиріч існування системи, які за певних умов можуть перетворитися на деструктивні.

Застосування основних діалектичних пар («безпека-небезпека» та «впорядкованість-стихійність»), дало можливість досліджувати цілісність економічної системи як вирішальний фактор. Отже, взаємозв’язок існування тіньової економіки та економічної системи визначаються за лінією: деструктивні протиріччя економічної системи – фактори тіньової економіки – тіньова економічна система – відновлення цілісності економічної системи (руйнування тіньової системи). Висновки, які були отриманні в результаті проведення дослідження дали можливість визначити тіньову економіку як систему виробничих відносин, які виявляють деструктивні протиріччя, що руйнують цілісність економічної системи держави.

Масштаби тіньової економіки величезні. Проте точно виміряти її – не просто. Тіньова економіка виникає через прагнення уникнути вимірювання, тому ряд вчених використовує опосередковані методи, що дають можливість дати їй відносну оцінку.

Виникнення та розвиток тіньових сегментів економіки досліджували такі видатні вчені як О.М. Литвак, М.І. Миколаєва, М.І. Мельник, А.Ю. Шевяков. Вони робили акцент на нелегальній економічній діяльності, яка, у свою чергу, стала дестабілізуючою для всіх соціальних структур суспільства.

Розквіт тіньової економіки ряд вчених пов'язує лише з надмірним податковим тиском, залишаючи поза увагою її визначальні чинники. Насамперед це стосується приватизації, грошово-кредитної та фінансової політики. Величина емісії, рівень облікової ставки, верхні межі обсягів рефінансування, ставки обов'язкових резервів, операції на відкритому ринку тощо, у кінцевому підсумку визначають суть та характер цієї політики [3].

Дослідження австрійського економіста Фрідріха Шнайдера, що було проведене по 17 найбільш розвиненим країнам світу з 1994 по 1998 рр. свідчить про те, що масштаби тіньової економіки Заходу не просто великі, вони постійно зростають. Якщо для прикладу взяти дані за 1998 рік, то країною з найбільшою долею тіньового сектору була Греція (29% офіційного ВВП). За Грецією слідують Італія (27,8%), Іспанія (23,4%) та Бельгія (23,4%). Далі, проте з суттєвим відривом, слідують Ірландія, Канада, Франція та Німеччина (від 14,9% до 16,3%). Проте, ці оцінки дуже умовні. Точно виміряти тіньову економіку – завдання не з простих. В розвинених країнах для її оцінки використовують опосередковані методи – наприклад, «метод попиту на готівкові кошти», коли обіг надлишкової готівки, який складно пояснити звичайними причинами, співставляється з наявністю факторів, що змушують підприємства «йти у тінь» [4].

Серед «пріоритетних» видів тіньової економічної діяльності виділяють «дотаційну», «безподаткову», «корупційну», «протекціоністську» та «спекулятивну» форми ведення тіньового бізнесу. В сукупності ці форми охоплюють більшість господарських сфер економіки і тому вимагають системної контр-тіньової економічної політики держави, яка насамперед повинна протидіяти можливості нелегітимного зниження рівня витрат «тіньового виробництва» як економічній основі його виникнення.

Узагальнивши сучасні наукові уявлення природу та фактори розвитку тіньового підприємництва, можна сформулювати наступні висновки:

Тіньове підприємництво є іманентним ринковій формі господарювання. При цьому, чим більш розвиненими є ринкові відносини – тим менше шансів на його подальший розвиток. І навпаки, чим більша роль в економіці належить державі – тим більше виникає можливостей для розквіту тіньового сектору, оскільки збільшення податків та урядових соціальних зборів сприяють цьому процесу. «Корупційний бізнес» – є своєрідним видом тіньового підприємництва, ринкова діяльність, обсяг та рівень доходів якого забезпечується попередньою змовою між підприємцем та представниками державної влади. Під час такої змови, за рахунок «підриву» суспільної ефективності, створюються умови, які сприяють індивідуальній вигоді конкретного підприємця.

Держава, намагаючись виконати свої соціальні зобов’язання перед громадянами, досить часто застосовує важель встановлення «граничної ціни» на соціально значимі товари та послуги, що сприяє виникненню тіньового спекулятивного бізнесу. Спекуляція, в свою чергу, призводить до корупції, оскільки не можливо організувати масштабну спекулятивну кампанію дефіцитним товаром не підкупивши чиновників. Втручання держави в економіку у вигляді захисту вітчизняних виробників створює тіньовий потенціал «протекціоністського» підприємництва, який виникає, спираючись на пільгове оподаткування «захищеного» бізнесу.

Одним з ключових завдань, які стоять сьогодні перед науковим аналізом тіньової економіки є розкриття функціональної характеристики сфери тіньової економіки як деформованої підсистеми базових параметрів ринкової системи. Це сприятиме прискореній розробці концептуальної основи контр-тіньової економічної політики держави. Тіньовий сектор національної економіки не лише втілює інерційні тенденції негативних принципів господарювання, а й виконує функцію своєрідного соціального «покажчика» ступіню реальної раціональної суспільної організації економіки. Сьогодні, перед Україною постало питання легалізації тіньового сектору економіки та використання його потенціалу на потреби розвитку. Це вимагає єднання зусиль не лише вчених-економістів, але й економістів-практиків та політиків.

Список використаних джерел:

1.       Глинкина С. «Высветление» экономики и укрепление национальной безопасности России / С. Глинкина, Г. Клейнер // Российский экономический журнал. – 2003. – № 5–6.

2.       Евразийский международный научно-аналитический журнал « Проблемы современной экономики » . – 2008. – №3 (27).

3.       Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи легалізації: монографія / за ред. З.С. Варналія. – К., 2006.

4.       Экономическая теория на пороге XXI века и Глобальная экономика / под ред. Ю.М. Осипова, С.Н. Бабурина, В.Г. Белолипецкого, Е.С. Зотовой. – М.: Юристъ, 2003. – 992 с.