Бартошук О.В., д.е.н. Зінов’єв Ф.В.

Класичний приватний університет, м. Запоріжжя, Україна

СТРАТЕГІЧНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОЇ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ В УМОВАХ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

В умовах глобалізаційних процесів, динамічного розвитку світового ринку послуг дедалі більшої вагомості та пріоритетності набуває туристична індустрія. Світова фінансова криза негативно вплинула на стан туризму як в Україні, так і в усьому світі. Зростання цін на туристичні послуги, скорочення обсягів інвестицій та споживчих витрат, підвищення безробіття змінили туристичний попит. Припиняють існування провідні суб’єкти, відбувається укрупнення й злиття туристичних компаній.

Глобальна криза додала туристичній галузі фактори невизначеності й ризику, оголила існуючі проблеми в туристичній сфері України, підкреслила економічну важливість туризму та взаємозв’язок з іншими секторами економіки. У сучасних умовах актуальним є стабілізація та підтримка галузі, мінімізація негативного впливу кризи за допомогою визначення нового вектора стратегічного розвитку туристичної галузі України.

Важливим аспектом при формуванні стратегії та розробленні альтернативних варіантів розвитку туризму є вивчення світового досвіду зарубіжних країн, в яких політика щодо туризму є успішною і спрямована на забезпечення високого рівня конкурентоспроможності національного туристичного продукту. Вибір альтернатив – можливих сценаріїв розвитку туристичної галузі – відбувається на основі оцінки досягнутого рівня розвитку, комплексного аналізу загальносвітових тенденцій, сукупності глобальних та внутрішніх факторів розвитку туризму, конкурентних переваг і факторів, що стримують розвиток галузі .

Особливості географічного розміщення України, сприятливий клімат, значний природно-ресурсний, історико-культурний і туристично-рекреаційний потенціал створюють сприятливі умови для розвитку туризму. Туризму в Україні сприяють наступні фактори: демократизація, відкритість українського суспільства, розвиток міжнародних зв'язків і культурних обмінів між країнами, підвищення рівня життя населення, спрощення візових та митних процедур, розвиток сфери послуг тощо.

Незважаючи на позитивні зрушення у сфері туризму, сьогодні значно підсилюється негативний вплив факторів, що стримують розвиток туристичної індустрії. До них належать зовнішні проблеми ( недосконалість нормативно-правової бази туризму, політична та економічна нестабільність в державі ) та проблеми внутрішнього характеру ( незадовільний стан матеріально-технічної бази туризму та її невідповідність міжнародним стандартам, недостатня розвиненість спеціалізованої туристичної інфраструктури, низький рівень та якість послуг , невиваженість цінової політики, тінізація туристичного бізнесу, слабка інвестиційна активність , відсутність цілісної системи управління в туристичній сфері та ін.).

У результаті аналізу відповідно до проблем і перешкод розвитку туристичної галузі потрібно сформулювати стратегічні напрями розвитку туризму (ключові стратегічні лінії змін, комплекс конкретних заходів), за допомогою яких забезпечується досягнення індикативних показників, критеріїв ефективності реалізації стратегії. Стратегічними напрямами, що передбачають формування високоефективної та конкурентоспроможної туристичної галузі, в Україні мають бути наступні: 1) законодавчий; 2) адміністративний; 3) економічний; 4) організаційний; 5) соціальний (табл. 1).

Таблиця 1. Стратегічні напрями розвитку туристичної галузі України

Законодавчий напрям повинен сприяти створенню стабільного правового поля для суб'єктів туристичного бізнесу. Адміністративний напрям присвячений удосконаленню методів та системи управління, що забезпечувала б сталий розвиток сфери туризму. Ефективне функціонування туристичного ринку вимагає державного регулювання економічних відносин. Економічний напрям розвитку галузі передбачає фінансово-податкове, грошово-кредитне регулювання туризму, інвестиційну політику.

Державна туристична політика в Україні реалізується через державні, обласні та міські програми розвитку туризму, при розробці й реалізації яких необхідно враховувати принципи комплексності й системності. Фінансова криза вимагає забезпечення інноваційного розвитку туристичної галузі, в провадження продуктових, технологічних і організаційно-управлінських інновацій, інноваційного партнерства між галузями, створення нових напрямків діяльності, послуг, альянсів тощо.

У сучасних умовах перспективними видами туризму є екологічний, зелений, сільський та агротуризм, які є надзвичайно важливим економічним фактором розвитку для сільських регіонів. Необхідно розширяти сегменти додаткових послуг і впроваджувати альтернативі види туризму, такі як: екстремальний, пригодницький, гольф-туризм, а ктивні види туризму, кінний туризм, аеротуризм , водний туризм (яхтовий, круїзний туризм, дайвинг, віндсерфінг), ф естивальний і подієвий , е тнографічний туризм та інші.

Упровадження стратегічних напрямів розвитку туризму в умовах фінансової кризи матиме позитивний ефект, підвищить ефективність та прибутковість вітчизняної туристичної індустрії, сприятиме посиленню конкурентоспроможності туристичних продуктів. Подальші дослідження варто присвятити розробці сценаріїв розвитку вітчизняної індустрії туризму та впровадженню кластерної моделі розвитку туристичної галузі.

Список использованных источников:

1. Мігущенко Ю.В. Обґрунтування пріоритетів спільної українсько-польської стратегії транскордонного розвитку в сфері туризму в умовах підготовки до проведення Євро 2012 [Електронний ресурс] / Ю.В. Мігущенко. – Режим доступу: http://www.old.niss.gov.ua/Monitor/mart2009/16.htm