Ступак В.С.

Євпаторійське відділення Кримського факультету Східноукраїнського національного університету імені В. Даля, Україна

ФОРМИ ТА ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ «КУЛЬТУРИ ПРАЦІ»

Такі необхідні складові людського життя як прагнення до пізнання, праці, освіти і т.п. помітно втратили в своєму значенні, поступившись верхніми ступенями ієрархії цінностей матеріальної забезпеченості. Вчені відзначають, що це, мабуть, позитивна тенденція, проте, відомо, що зниження авторитету над особистісних цінностей веде до примітивізації духовних початків людини. Жорсткий індивідуалізм, прагматизм, які сповідають значна частина сучасної молоді, ведуть до наростання в суспільстві заряду егоїзму, цинізму, екстремізму і агресивності.

«Слід зазначити, – пише професор В.Є.Семенов, – що ціннісні орієнтації молоді у відношенні до праці в останні 30–40 років зазнали помітні зміни; особливо це стосується значущості праці. За радянських часів, в 1960-і – першій половині 1970-х рр. цінність цікавої роботи у молоді була на першому місці , її вибирало не меншого 2/3 респондентів; тепер вона – на четвертому місці. Це обумовлено, зокрема, тим, що в ході реформ була скасована ідеологія особливої суспільної значущості праці, трудового виховання. У засобах масової інформації зник образ чесного трудівника, передовика виробництва, взагалі всякої трудящої людини. Бути робочим, техніком, інженером стало непрестижне. Відбулася заміна «героїв праці» «ідолами споживання» стали поп-зірки, гумористи, пародисти, астрологи, модні журналісти, сексології і т.п.

Формування в учнів елементів культури праці в тих чи інших аспектах розглядалися на протязі всієї історії розвитку професійного та трудового навчання.

Важливим етапом у розвитку ідей з формування в молоді культури праці можна вважати 20-ті роки ХХ століття, коли відбувався бурхливий розвиток промислового виробництва. Технічний прогрес вимагав добре підготовлених, кваліфікованих, науково підготовлених робітників. І хоча в ті роки формування культури праці здійснювалось як складова частина іншого, більш широкого поняття „наукова організація праці”, заслуговують на увагу діяльність видатних педагогів того часу: Н.К. Крупської, П.П. Блонського, А.С. Макаренка та ін.

Особливу увагу в своїй практичній і науковій роботі у вирішенні проблем виховання молодого покоління, формування у нього політехнічного кругозору, культури праці, розробці теорії побудови єдиної трудової школи з врахуванням вимог наукової організації праці приділяла Н.К. Крупська. Вона наголошувала на тому, що високою культурою праці необхідно володіти кожному громадянину. Підготовка студента до праці в політехнічній школі, говорила Н.К. Крупська, повинна давати йому як загальні трудові навички (уміння ставити в своїй праці певні цілі, планувати свою роботу, робити певні розрахунки, доцільно розподіляти між собою роботу, працювати колективно, вміння економно використовувати матеріал, вміння користуватись інструментами та ін.), так і вміння осмислювати трудові процеси з погляду техніки, організації праці, її суспільного значення. При цьому важлива виховна роль у формуванні культури праці надавалась колективній організації трудової діяльності [1].

А.С. Макаренко велику увагу приділяв формуванню у молоді уміння організовувати та планувати свою роботу, дотримуватись правил поведінки та забезпечувати ділову обстановку, умінь і навичок швидко, якісно та в установлені терміни виконувати трудові завдання під час своєї педагогічної праці. Він вважав, що трудова діяльність повинна стати основою життя молодіжного колективу, і що саме праця в колективі під умілим керівництвом педагога формує елементи культури праці, які знадобляться молоді в їх подальшому самостійному житті [2].

До проблем виховання культури праці звертався і видатний український педагог В.О. Сухомлинський. В єдності культури праці і загального гармонійного розвитку особистості він бачив один із основоположних принципів трудового виховання. Він говорив, що якого б високого рівня не досягла технічна думка, шлях до наукових вершин і культури праці буде йти через оволодіння азбукою техніки, під якою він розуміє вміння читати технічну документацію, знання нескладних інструментів, приладів та механізмів. Гармонійного, всебічного розвитку, освіченості, духовного багатства, моральної чистоти – усього цього людина досягає лише за умови, коли поряд з інтелектуальною, моральною, естетичною і фізичною культурою досягає високого ступеня культура праці трудової творчості [3].

С.Е. Матушкін під формуванням загальної культури праці розуміє виховання в молоді таких якостей: добросовісне виконання навчально-трудових обов’язків і виявлення при цьому творчості, ініціативи, почуття колективізму, взаємодопомоги; уміння і навички виконувати доручену роботу якісно і в установлені терміни, добре розуміючи при цьому процес даного виду праці; уміння швидко включатися в роботу, правильно планувати її, цінувати фактор часу; дотримуватись правил поведінки, що забезпечують ділову обстановку під час роботи в навчальних майстернях, а також правил техніки безпеки і санітарії; бережливого ставлення до обладнання, інструментів та матеріалів [4].

На думку І.В. Зельдіса, культура праці щодо занять з трудового навчання – це вміння планувати свою роботу, вважаючи її частиною трудової діяльності всього колективу; утримувати в чистоті своє робоче місце й раціонально використовувати знаряддя праці та матеріали; працювати швидко й охайно, дотримуючись правильної робочої пози і застосовуючи раціональні прийоми праці; високоякісно виконувати навчально-трудові завдання; точно і відповідно до вимог, які ставляться у даний період навчання, виготовляти вироби; вміти користуватися технічною документацією; точно дотримуватись правил техніки безпеки і гігієни праці, виконувати будь-яку доручену справу творчо, виявляючи при цьому розумову ініціативу [5].

Ф.М. Щербак трактує культуру праці як систему, яка включає оволодіння соціально-економічними, соціально-психологічними, морально-етичними сторонами і умовами праці. Він вказує, що це поняття має складну будову і включає культуру виробничих умов, культуру трудового процесу і культурно-технічний рівень робітника [6].

Формування культури праці є досить важливою і багатогранною проблемою. Державний стандарт освітньої галузі „Технологія” одним із головних завдань підготовки підростаючого покоління до життя визначає формування в молоді культури праці, вироблення в них навичок творчої діяльності, раціонального ведення домашнього господарства, виховання відповідальності за результати власної діяльності, комплексу особистих якостей, необхідних людині як суб’єкту сучасного виробництва і культурного розвитку суспільства [7].

Питання формування в студентів культури праці в сучасному динамічному суспільстві постає особливо актуально. Якісні зміни в суспільстві, перехід на нові навчальні програми диктують необхідність підготовки творчо мислячих людей, які володіють нестандартними поглядами на життєві проблеми, навичками дослідницької роботи, здатних ефективно вирішувати нові завдання, вимагають розвитку в сучасних студентів творчого потенціалу.

Таким чином, аналізуючи вищевказане, можна визначити о рієнтовну модель випускника вищої школи: сформованість чітких уявлень про світ сучасних професій, про свої можливості в оволодінні різними видами професійної діяльності; правова грамотність з питань праці, професійної діяльності; поінформованість про загальну ситуацію на ринку праці, тенденції трудової зайнятості, труднощі професійної адаптації на початку трудової діяльності; володіння навичками практичної професійної діяльності; володіння комп’ютером, уміння самостійно користуватися інформаційними джерелами з питань професійного самовизначення; здатність до свідомого професійного самовизначення згідно зі своїми особистісними можливостями, здібностями та інтересами.

Виховні орієнтири ціннісного ставлення до праці студентів вищої школи (мета, цілі, завдання): виховання цивілізованого господаря, який свідомо ставиться до праці як вищої цінності людини і суспільства в умовах ринкових відносин; виховання дисциплінованості, організованості, вміння включатися у виробничі відносини; виховання особистісних рис характеру: самоорганізації, лідерства, бережливості, ініціативності, діловитості, дисциплінованості, бачення перспективи; озброєння студентів теоретичними знаннями, практичними вміннями та навичками культури праці, розвиток здібностей до певного виду діяльності; формування нового економічного мислення, готовності діяти творчо, застосовувати отримані знання на практиці; формування розуміння загальних основ сучасного виробництва, прагнення розширювати свій кругозір, оволодівати загальною трудовою культурою; формування підприємницької компетентності та культури, умінь вести домашнє господарство; виховання свідомого ставлення до вибору майбутньої професії в умовах ринкових відносин; освоєння студентами через рольові ігри економічних ролей і позицій у сучасному світі; виховання психологічної го­товності до праці (позитивна установка на трудову діяльність, уміння швидко адапту­ватися до нових умов праці).

Орієнтовна модель випускника вищої школи: сформованість ціннісного ставлення до праці; наявність уявлень про свої інтереси і можливості щодо майбутньої професійно-трудової діяльності; знання основних положень законодавства про працю, права і обов’язки неповнолітніх у трудовій сфері; володіння навичками самообслуговування; дбайливе ставлення до продуктів людської діяльності; дотримання правил безпеки в роботі та естетики праці; володіння практичними навичками професійно-трудової діяльності; свідомий вибір професії.

Аналізуючи вище сказане, можна зробити висновок, що рівень культури праці студентів буде тим вищий, чим повніше трудова підготовка студента відобразить зміни, які відбуваються в науці та виробництві, у сучасному динамічному суспільстві, а вища школа сформує в студентів цілу систему якостей, які в сукупності виховують творчу, всебічно розвинену особистість, адже творчість є ознакою справжньої культури та підготує студентів так, щоб вони були здатними застосовувати свої знання на практиці, орієнтуватися у сучасному виробництві і швидко адаптуватися до його змін.

Список використаних джерел:

1.              Крупська Н.К. Вибрані педагогічні твори / Н.К. Крупська. – К.: Радянська школа, 1961. – 663 с.

2.              Макаренко А.С. Воспитание в труде. Педагогические произведения: в 8 т. / А.С. Макаренко. – М.: Педагогика, 1984. – Т. 4. – С. 94–101.

3.              Сухомлинський В.А. Трудовое воспитание. Избранные произведения: в 5 т. / В.А. Сухомлинський. – К.: Радянська школа, 1980. – Т. 4. – С. 315–387.

4.              Количественная оценка тяжести труда. Межотраслевые методические рекомендации / Составители В. Г. Макушин и др. – М.: Экономика, 2008. – 116 с.

5.              Крушельницька Я.В . Фізіологія і психологія праці: навч. посібник. / Я.В . Крушельницька. – К.: КНЕУ, 2000. – 32 с.

6.              Щербак Ф.Н. Профессионально-нравственная культура труда / Ф.Н. Щербак. – М.: Знание, 2005. – 64 с.

7.              Державний стандарт освітньої галузі „Технологія” (Доопрацьований варіант) // Трудова підготовка в закладах освіти. – 2003. – №4. – С. 4–7.