WEB-ресурс научно-практических конференций

К.пед.н. Волошко Л.Б., д.філос.н . Шенгерій Л.М., к.психол.н . Бойко Г.М.

Полтавська державна аграрна академія, Україна

БІОЕТИЧНА ТА ЕКОЛОГО-ЕТИЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ У СИСТЕМІ ВИЩОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ

Біоетична та еколого-етична підготовка майбутніх фахівців – важлива соціальна задача, вирішення якої дозволить суттєво розширити межі професійної компетентності студентів та їхнього ставлення до майбутньої праці. Введення в навчальні плани магістратури з екологічних, біомедичних, сільськогосподарських та інших спеціальностей спецкурсів «Біоетика», «Основи біологічної безпеки та біоетики», «Основи екологічної етики» у різних вищих навчальних закладах – один із кроків на шляху вирішення цієї задачі.

Вивчення біоетики в умовах сучасних вимог до формування особистості фахівця та його компетенцій зумовлено самою специфікою, функціями та особливим статусом етичного знання. У відповідності з ними метою біоетичної та еколого-етичної підготовки є формування моральної культури студентів, становлення вільної, морально автономної особистості – людини, професіонала та громадянина. Сучасна парадигма формування світогляду особистості потребує не лише однозначного засвоєння студентами загальних етичних знань, а апелює до їхнього вільного вибору, зокрема, між етикою гуманістичною та авторитарною. Це забезпечує перетворення біоетики, особливо її прикладних аспектів, у систему конкретних орієнтирів і регуляторів поведінки майбутнього спеціаліста в буденному та професійному житті.

Аналіз наукової літератури дозволяє констатувати існування різних підходів до розуміння предмета сучасної біоетики. Науковці осмислюють біоетику в широкому сенсі як філософсько-етичний світогляд, у вузькому значенні біоетика охоплює широкий спектр біологічних і медичних етичних проблем. Біоетику розглядають також як: ноосферну космічну етику, згідно з якою істинне призначення людини – вносити імперативи добра, мудрості, відповідальності в буття всесвіту (В.   Вернадський, С. Кримський т. ін.) ; особливий евристичний світогляд, зумовлений певним історичним етапом розвитку культури, коли розуміння феномену життя набуває нової перспективи (Г. Горпенко , В. Кулініченко т. ін.); новий екологічний напрям із домінуючою ідеєю гармонійного співжиття людини з природою (Р. Атфілд , А. Нейс , О. Рихліцька т. ін.); етос , який означає стиль життя певної соціальної групи, її культурну орієнтацію та ієрархію цінностей (В.  Бакштановський ); етику захисту тварин (В. Борейко , М. Доукінс т. ін.).

Як відомо, біоетика бере свій початок в англо-американській етико-правовій традиції. Термін «біоетика» набув поширення в наукових колах у праці Ван Ранселера Поттера "Біоетика: міст у майбутнє". Запроваджуючи це поняття, автор указував на необхідність появи нової етики, що протистояла б аморальним виявам науково-технічного прогресу.

Світоглядні засади біоетики базуються на концепції "благоговіння перед життям" А. Швейцера , ідеї " мегасинтезу " П. Тейяра де Шардена , теорії "інтегрального гуманізму" Ж. Марітена , "етики ненасилля " Л. Толстого, "принципі відповідальності" Г. Йонаса , "тенденції буття" Е. Фромма , а також на міркуваннях українських мислителів: ідеєї " сродної праці" Г. Сковороди, теорії "ноосфери" В. Вернадського, законі "спільності заслуг і відповідальності" А. Шептицького та ін. Серед найважливіших принципів біоетики: пріоритет життя та здоров’я людини; благоговіння перед життям і відповідальність за нього; принцип любові до людини і всесвіту. Вищевказані принципи доповнюються практичними ідеями незашкодження людській особистості, її автономії, справедливості.

Специфіка біоетики полягає в тому, що вона водночас є новою науковою дисципліною, складним комплексом проблем, викликаних до життя взаємодією багатьох наук. У процесі професійної підготовки студентів, метою біоетики, як навчальної дисципліни, є формування знань про основні напрями біоетичного знання у контексті існуючих біологічних небезпек, стратегію поведінки людини в біосфері, формування цілісного біоетичного світогляду, оволодіння біоетичними принципами майбутньої професійної діяльності.

Необхідність посилення біоетичної та еколого-етичної підготовки студентів зумовлена тим, що більшість проблем, які виникають сьогодні у сфері теоретичного та практичного природознавства, носять відкритий дискусійний характер. Вони ставлять спеціаліста перед моральним вибором, який не завжди є однозначним і простим, але всякчас залежить від рівня його етичної компетентності. На наш погляд, маючи престижну екологічну, біологічну або медичну освіту, студенти не завжди мають етичну освіту, що забезпечує їм необхідний рівень етичної компетентності. У цьому зв’язку постає проблема необхідності інтеграції (синергії) соціогуманітарної та природничо-наукової підготовки студентів, що забезпечить цілісне бачення природи, людини і суспільства.

Аналіз власного педагогічного досвіду показує, що практична реалізація сучасної синергетичної парадигми біоетичної та еколого-етичної освіти буде більш ефективною за умови поєднання різних форм навчальної роботи: традиційних аудиторних занять, організації круглих столів, навчальних екскурсій, бінарних лекцій, біоетичних дебатів, творчих вечорів-діалогів із біоетичної проблематики.

Для аспірантів різних спеціальностей доцільне започаткування вивчення дисципліни «Методологія та етика науки». Особливістю цієї дисципліни є те, що її предметом виступає не лише підтверджене, апробоване знання, але й дискусійне коло проблемних питань еко- та біоетики, у тому числі біоетичний аналіз дослідницької діяльності у конкретній галузі, обговорення юридичних етичних міжнародних документів, імплементація біоетичних принципів у сферу професійної діяльності.

Отже, методологічний потенціал біоетичної та еколого-етичної освіти полягає в органічній взаємодії природничого та соціогуманітарного знання; ідеї цінності життя, єдності людини та живої природи , коеволюції суспільства та природи, повноцінної відповідальності майбутнього фахівця перед життям та всесвітом; гармонізації зв’язків природи та соціуму.