WEB-ресурс научно-практических конференций

Андрейшина Н.Б.

ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія», м. Жовті Води, Україна

АДАПТИВНИЙ ПІДХІД В СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОМУ ПРОГНОЗУВАННІ ПОКАЗНИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

В сучасних умовах господарської незалежності підприємств для багатьох з них стало актуальним питання прогнозування. При складанні плану виробництва важливі не тільки можливості підприємства але й попит на продукцію яку виробляє підприємство. Зараз, коли підприємства змушені працювати за «ринковими законами», менеджери хочуть знати перспективи розвитку свого підприємства, передбачити майбутнє, щоб оцінити можливі шляхи розвитку, передбачити наслідки тих або інших рішень.

Прогноз став засобом визначення основних характеристик, пріоритетів і напрямів державної економічної та соціальної політики. Більш того, в сучасних умовах на регіональному рівні прогнозні розробки стали домінувати над плановими. Логічним наслідком посилення ролі прогнозування в рішенні задач сучасного управління стало підвищення вимог до обгрунтованості та надійності прогнозних оцінок. Застосування традиційних методів прогнозування не забезпечує необхідного рівня надійності. Бар'єром для її досягнення є невизначеність і відсутність стабільності в соціально-економічному розвитку України.

У подібній ситуації адекватність в описі процесів досягається за допомогою моделей, побудова яких ґрунтується на адаптивних засадах. На відміну від традиційних, ці моделі при відображенні поточного стану досліджуваного об'єкта здатні враховувати повільну зміну його динамічних характеристик. Це перетворює їх в ефективний інструмент для прогнозування та аналізу процесів, що характеризують сучасну економіку [1] .

Створення апарату адаптивного моделювання соціально-економічних процесів було розпочато Р. Брауном, Р.Майер і продовжено Н.С.Райбманом, В.М. Чадеевим, В.П. Бородюк, Е.К. Лецьки, В.В. Давнісом [2] та іншими.

Однак моделі, наділені адаптивними властивостями, вирішують питання надійності лише в короткострокових прогнозах. В оцінках же довгострокової перспективи має бути присутня інформація про ті тенденції, які динаміка модельованих процесів поки не відображає, але прояв цих тенденцій очікується. Інформація подібного роду, як правило, якісна, а її носієм є людина, що володіє здатністю генерувати свої раціональні очікування щодо майбутнього. Тому необхідний рівень надійності можна забезпечити тільки за допомогою тих адаптивних моделей, в яких є інформація експертного характеру.

Прогнозні моделі на основі комбінування адаптивного підходу та раціональних очікувань інтерпретується як моделі, які «пристосовуються до розумного», а в практичних розрахунках в якості раціональних очікувань використовуються експертні оцінки щодо можливих варіантів розвитку прогнозованого процесу.

В укрупненому вигляді схема адаптивно-раціонального моделювання реалізується в три етапи.

Перший етап передбачає побудову адаптивно-імітаційної моделі та проведення з її допомогою імітаційних розрахунків, результатом яких є оцінки емпіричних ймовірностей правдоподібності альтернативних варіантів очікуваних рівнів прогнозованого процесу.

Після отримання цих оцінок починається другий етап прогнозних розрахунків, на якому застосовується процедура експертного опитування для формування раціональних очікувань. Існує кілька методів отримання експертної інформації: дискусія, анкетування та інтервірування, метод Дельфи, мозковий штурм.

Третій етап є етап застосування адаптивної моделі для побудови траєкторії, в якій відповідно до заданої ступенем довіри комбінуються прогнозні оцінки фактографічної і суб'єктивної природи.

Адаптивність і раціональне різноманітність уявлень про майбутнє перетворюють адаптивно-раціональну модель в гнучкий інструмент для розробки прогнозних рішень.

Таким чином, складовими адаптивно-раціонального моделювання є:

1) адаптивно-імітаційні моделі;

2) процедури експертного опитування;

3) адаптивні моделі перехідних процесів.

Математичний апарат, що забезпечує практичну реалізацію перших двох складових можна вважати відомим. Що стосується третьої складової, то моделі, що дозволяють реалізувати адаптивний перехід з екстраполяційної траєкторії на очікувану експертами (тобто адаптивні моделі перехідних процесів) до теперішнього часу в прогностики достатньо не розроблялися.

Список використаних джерел:

1. Иващенко П.А. Адаптация в экономике / П.А. Иващенко. – Х.: Вища шк . Изд-во при Харьк . ун-те, 1986. – 144 с .

2. Давнис В.В. Адаптивное прогнозирование: модели и методы / В.В. Давнис . – Воронеж: Изд-во Воронежского госуниверситета, 1997. – 196 с .

3. Лукашин Ю.П. Адаптивные методы краткосрочного прогнозирования временных рядов / Ю.П. Лукашин . – М.: Финансы и статистика. – 2002. – 416 с .