WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Піддубна О.О.

ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія», м. Жовті Води, Україна

ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ РОЗВИТКУ СКЛАДОВИХ ВИРОБНИЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ НА КІНЦЕВІ РЕЗУЛЬТАТИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВА

Для дослідження впливу розвитку складових виробничого потенціалу на кінцеві результати функціонування підприємства побудуємо модель залежності прибутку підприємства від динаміки розвитку складових його виробничого потенціалу . Розглянемо лінійну динамічну модель, яка описує підприємство в агрегованому виді, з використанням таких макроекономічних показників, як прибуток підприємства, фонд нагромадження, фонд споживання. В основі таких моделей лежать досить загальні припущення про взаємозв'язок цих показників та їхню динаміку, які описуються за допомогою мультиплікатора й акселератора, з використанням кейнсіанської концептуальної основи [1].

Прибуток підприємства Y ( t ) використовується для споживання ( C ( t )) і розширення виробництва ( U ( t )):

.   (1)

Припускаємо, що споживання є лінійною функцією прибутку, тобто

   (2)

де a і b - константи, a < 1, b < C .

Отримуємо

  _або (3)

Отже, прибуток підприємства може бути описаний моделлю (3), з якої витікає, що поведінка Y ( t ) залежить від U ( t ).

Розширення виробництва U ( t ) означає інвестиції в розвиток складових виробничого потенціалу. Основні фонди – це засоби праці, які багаторазово беруть участь у процесі виробництва, тривалий час зберігають повністю або частково свою натуральну форму, а їхня вартість переноситься на вироблений продукт частинами у процесі їхнього зношування. Перенесення це здійснюється шляхом амортизації й утворення амортизаційного фонду. Необхідно враховувати також фактор морального зношування, у зв'язку з чим засоби праці повинні бути заміщені ще до їхнього фізичного зношування, оскільки відбувається безперервний процес створення нового, технічно досконалішого виробничого обладнання. Відтворення фондів – це безперервне їх відновлення, яке забезпечує постійне повторення процесу виробництва. У ході відтворення відновлюються і розвиваються складові елементи фондів як за натуральною формою, так і за вартістю, змінюється структура фондів. Отже, за певних припущень можна вважати, що розширення виробництва відбувається за рахунок інвестицій в основні фонди.

Позначимо K ( t ) – вартість основних фондів підприємства, яка змінюється зі швидкістю

,   (4)

причому F ( K ) залежить від амортизації основних фондів і інвестицій в основні фонди. Тоді отримуємо

_,

що означає, що динаміка прибутку визначається динамікою розвитку основних фондів. Динаміка основних фондів залежить від того, яку частку чистого прибутку керівництво виділяє для розвитку основних фондів. Можливі наступні ситуації:

1)   Інвестиції в основні фонди дорівнюють амортизації основних фондів в досліджуваний період. При цьому відбувається просте відтворення основних фондів.

2)   Чистий прибуток підприємства цілком використовується для розвитку основних фондів. Таке припущення є суто теоретичним, але воно дозволяє оцінити максимально можливий темп збільшення вартості основних фондів без залучення зовнішніх інвесторів.

3)   Для розвитку основних фондів використовується лише частка чистого прибутку p ( t ) . Динаміка розвитку основних фондів в цьому випадку залежить від розміру p ( t ).

Нехай K _{t +1} вартість основних фондів у періоді t +1, то ді

K _{t +1} = K _t + I _t – A _t ,     (5)

де I _t – інвестиції в основні фонди в період t ;

A _t – амортизація основних фондів в період t .

Як відомо, для нарахування амортизації по-перше визначають термін корисного використання основних засобів за класифікатором, а потім обирають спосіб нарахування амортизації [2] :

- при лінійному способі амортизація нараховується рівними частками протягом всього терміну корисного нарахування;

- зменшуваного залишку – при розрахунку відштовхуються від залишкової вартості основних фондів;

- за кумулятивним способом річна вартість амортизаційних відрахувань визначається шляхом добутку початкової вартості основних засобів на розрахункові коефіцієнти;

- амортизація розраховується пропорційно обсягам виробництва, остаточна сума амортизації в звітному періоді визначається з фактичного обсягу продукції за звітний період, тобто не використовується термін корисного використання.

Нехай

A _t = aK _t , (6)

де a – коефіцієнт амортизації, 0< a <1.

Інвестиції I _t складають частку чистого прибутку, тобто I _t = pY _t , де Y _t – чистий прибуток підприємства в період t , p – частка чистого прибутку підприємства, яка використовується для оновлення основних фондів, 0< p <1.

В свою чергу прибуток залежить від вартості основних фондів і може бути описаний за допомогою виробничої функції

Y _t = f ( K _t ),    (7)

f ( K _t ) – виробнича функція (залежність прибутку підприємства).

Від (5), з урахуванням (6) і (7), переходимо до диференціального р івняння

  ₍₈₎

вартість основних фондів змінюється зі щвидкістю, яка дорівнює р ізниці між інвестиціями в основні фонди і амортизаційними відрахуваннями. Просте відтворення основних фондів в ідбувається, якщо ця швидкість дорівнює нулю. Тобто коли

Режим динаміки складової виробничого потенціалу – основних фондів – визначається функцією f ( K ) і буде монотонним або періодичним. При додатних значеннях швидкості вартість основних фондів зростає, і в певний момент часу t * досягає максимально можливого значення. Час, за який функція K ( t ) досягає максимального значення, залежить від того, яка частка p прибутку підприємства виділяється для розвитку основних фондів. Визначення розміру p , яке забезпечить максимальне значення вартості складової виробничого потенціалу за мінімальний час, можна сформулювати як задачу мінімізації часу перехідного режиму, або задачу про швидкодію.

Отже, функція, яка є розв’язком рівняння (8) може бути використана для моделювання динаміки основних фондів як складової виробничого потенціалу.

Список використаних джерел:

1. Кейнс Дж. М. Общая теория занятости, процента и денег /   Дж. М. Кейнс. – М.: Прогресс, 1978.

2. Економіка підприємства : підручник / за заг. ред. С. Ф. Покропивного. – 2-ге вид., перероб. та доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 528 с.

3. Эрроумсмит Д. Обыкновенные дифференциальные уравнения. Качественная теория с приложениями / Д. Эрроумсмит, К. Плейс ; пер. с англ. – М.: Мир, 1986. – 243 c.