Бончук Т.В.

ОКВНЗ «Інститут підприємництва «Стратегія» , м. Жовті Води, Україна

Інституціональні аспекти розвитку конкурентоспроможності регіону

В сучасних умовах конкурентоспроможний регіон є основою сталого розвитку країни в цілому. Одним з основних факторів розвитку конкурентних переваг регіону є інституціональне середовище.

Конкурентоспроможність регіону – це обумовлене економічними, політичними та іншими факторами положення регіону і його окремих товаровиробників на внутрішньому та зовнішньому ринках. Під інституціональним середовищем розвитку регіональних економічних систем розуміють стійкі економічні та соціальні зв’язки між людьми, норми та правила, на основі яких формуються економічні та соціальні відносини в регіонах і реалізується той чи інший спосіб господарювання. Інституціональне середовище сприяє зниженню управлінських ризиків, зменшенню транзакційних витрат і збільшує сукупний доход регіону.

Розвиток сучасних регіонів відбувається в певних умовах, окреслених регулюючим механізмом систем інститутів, серед яких виділяють і аналізують наступні системи:

- нормативно-правова система інститутів;

- фінансово-бюджетна система інститутів;

- адміністративна система інститутів.

Нормативно-правова система інститутів представлена органами влади і нормативно-правовими актами, які визначають загальні напрямки політики і встановлюють правила взаємодії різних інститутів. Серед найважливіших законодавчих актів, які безпосередньо регулюють регіональний розвиток є бюджетний, господарський та податковий кодекси. Розробка нормативних матеріалів поточного характеру в рамках даних законодавчих документів здійснюється як законодавчими, так і виконавчими структурами. Важливе значення мають нормативи соціально-економічного розвитку, нормативи фінансування об’єктів інфраструктури, які розробляються регіональними органами влади. Соціально-економічний розвиток регіону включає в себе такі аспекти:

- зростання виробництва і доходів;

- зміни в інституціональній, соціальній та адміністративній структурах суспільства;

- зміни в суспільній думці;

- зміни в традиціях і звичках.

Фінансово-бюджетна система інститутів визначає порядок створення та використання фінансових ресурсів, призначених для соціального та економічного розвитку регіонів. При аналізі та оцінці фінансово-бюджетної системи інститутів треба відмітити, що на даний час фінансова база регіонів не забезпечує достатніх ресурсів для реалізації їх компетенцій. Відбувається скорочення частки регіональних бюджетів і в цілому ресурсної бази регіональної політики, діюче законодавство закріплює за бюджетами нижчих рівнів видаткові зобов’язання без надання необхідної самостійності у визначенні їх розміру та джерел фінансування. Основною умовою ефективного розвитку регіону є реальна податково-бюджетна самостійність і формування на всіх рівнях повноцінних бюджетів розвитку, які забезпечать необхідний рівень суспільних інвестицій у підвищення якості регіонального інституціонального середовища.

Адміністративна система інститутів використовується органами державного управління різних рівнів і є однією з форм контролю за економічною активністю, що реалізується через певні бюрократичні процедури. До прикладів адміністративного регулювання відноситься реєстрація юридичних осіб та їх статусу, ліцензування підприємницької діяльності, система контролю за діяльністю підприємств, сертифікація товарів та послуг тощо. Регіональні органи влади мають право вводити власні механізми адміністративного регулювання [1].

В якості приоритетної інституціональної форми, яка визначає розвиток регіону виділяють регіональну політику. Під регіональною політикою розуміють дії регіональних органів влади з реалізації соціально-економічного потенціалу регіонів, створення стабільних регіональних інститутів, формування ефективної структури регіонального господарства, спрямовані на підвищення якості рівня життя населення.

В регіональному аспекті інституціональне середовище повинно спрямовуватися не лише на реалізацію та захист прав власності, але і на захист виконання контрактів, правил і механізмів, які забезпечують звітність виконавчої влади суспільству, створення правових, економічних та управлінських механізмів стимулювання виводу на ринок конкурентоспроможної інноваційної продукції тощо.

До інституціональних факторів, що сприяють розвитку конкурентних переваг регіонів можна віднести:

- розроблену інноваційну стратегію;

- пріоритетні регіональні проекти національного і міжнародного рівнів;

- удосконалення законодавчої і нормативно-правової бази, що сприятиме інноваційному розвитку регіону і сталому формуванню, розвитку і реалізації його конкурентних переваг [2].

Таким чином, стратегія розвитку України може бути теоретично обґрунтованою і практично реалізованою тоді, коли вона опрацьована в регіональному аспекті, адекватно враховує диференціацію умов для соціально-економічного розвитку на різних рівнях країни і відображає їх у всіх напрямках державної політики.

Список використаних джерел:

1. Кастельс М.  Информационная эпоха. Экономика, общество и культура / М. Кастельс ; п ер. с англ. под науч. ред. О.И. Шкаратана. – М.: ГУ ВШЭ, 2000.

2. Норт Д .   Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / Д . Норт ; п ер. с англ. – М.: Фонд экономической книги "Начала", 1997.