WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Жигірь А.А.

Бердянський державний педагогічний університет, Україна

ПИТАННЯ РИЗИК МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ

Метою роботи є розгляд економічного інструментарію ризик менеджменту підприємницької діяльності сільськогосподарських підприємств.

На наш погляд, взаємодія суб’єктів і об’єктів управління в ризик-менеджменті може здійснюватись тільки за умови використання конкретної інформації. Процес управління, незалежно від конкретного його змісту, завжди передбачає отримання, передачу та використання інформації. Отримання реальної інформації дає змогу прийняття важливих рішень. Інформаційне забезпечення функціонування ризик-менеджменту складається з різних видів інформації: статистичної, економічної, комерційної, фінансової.

Ця інформація включає, наприклад, імовірність виникнення того чи іншого страхового випадку; наявність та величину попиту на товари, на капітал; фінансову стійкість та платоспроможність клієнтів. Звідси, достатня кількість інформації про ризик зводить до мінімуму імовірність фінансових збитків.

Інформаційне забезпечення процесу управління є найважливішим елементом в структурній схемі ризик-менеджменту. Його достовірність сприяє прийняттю правильних управлінських рішень. Від правильності прийняття управлінських рішень залежить кінцевий фінансовий результат виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. При цьому величина підприємницького ризику зменшується згідно достовірності отриманої інформації.

Оперативне управління також, на нашу думку, припускає аналіз результатів дій по зниженню ступеня ризику. Його можна здійснювати за такими напрямками:

-   управління як захід щодо запобігання ризиків;

-   управління як вибір джерел фінансування ризику.

На наш погляд, перший напрямок ризик-менеджменту, передбачає або повне уникнення ризику, або зниження його ступеня за рахунок технічних можливостей, зміни технологій тощо. Другий напрямок передбачає передачу ризику підрядчикам, клієнтам, або можливість покриття збитків за рахунок реалізації активів, резервних та страхових засобів. Управління ризиком – це, по-перше, правильність та достовірність розрахунків ступеня ризику, який постійно загрожує майну, фінансовим результатам господарської діяльності підприємств.

Як свідчать проведені дослідження, частота виникнення того чи іншого ризику залежить як від розміру прибутку, який хоче отримати підприємство, так і від наявності у нього коштів [2].

Враховуючи конкретні ситуації, кожне підприємство має право розробляти свою політику щодо запобігання ризиків. Звідси, виникає необхідність у розробці алгоритму управління ризиками.

Алгоритм – це спосіб або програма прийняття рішень, яка побудована на послідовності дій з метою отримання бажаного результату, який визначається за допомогою вихідних даних.

На нашу думку, з появою фінансових можливостей, сільськогосподарські підприємства області можуть створити відділ ризикових вкладень, який би:

-   здійснював венчурні та портфельні інвестиції, тобто ризикові вкладення у відповідності зі статутом підприємства та законодавством;

-   розробляв програму ризикової інвестиційної діяльності підприємства;

визначав ступінь та розмір комерційних ризиків, які виникають на різних етапах виробництва продукції;

-   займався збиранням, обробкою та аналізом отриманої інформації;

-   здійснював страхову діяльність, розробляв умови страхування та перестрахування [2].

Органом управління ризику може бути фінансовий відділ, який включає наступні сектори: сектор страхових операцій, сектор венчурних інвестицій тощо. Ці сектори будуть структурним підрозділом фінансової служби підприємства [4].

Останнім етапом управління ризиками є необхідність розробки шляхів їх запобігання. До них можна віднести:

-   диверсифікацію інвестованих коштів між різними об’єктами інвестування;

-   страхування;

-   самострахування та утворення спеціальних резервів;

-   розподіл ризику між учасниками проектів;

-   кредитування в грошовій формі.

Підсумовуючи викладений матеріал, необхідно зробити такі висновки:

- аналіз чинників впливу на ризикованість діяльності сільськогосподарських підприємств показує, що найбільш впливовими факторами на розмір ризику є обсяг оборотних засобів, розмір дебіторської заборгованості, обсяг коштів, які знаходяться у розпорядженні підприємства, виручка від реалізації продукції та прибуток підприємства;

- слід розглядати класифікацію ризиків як дворівневу; до першого рівня відносять загальні ризики (природні, екологічні, політичні та інші). До другого рівня належать суто підприємницькі ризики.

Структурна схема ризик-менеджменту, яка зображує процес управління ризиком, включає оцінку, ідентифікацію та оперативне управління. Оперативне управління, в свою чергу, складається з таких напрямків: управління як заходи щодо запобігання ризиків та управління як вибір джерел фінансування збитків.

Таким чином, слід зазначити, що в сучасних умовах діяльності сільськогосподарських підприємств ризик необхідно розраховувати, щоб потім прийняти правильне рішення. Рішення можна віднести до одного з наступних трьох варіантів:

1) рішення приймається в умовах визначеності, коли відомо достеменно результат кожного з альтернативних варіантів рішення;

2) до рішень, які приймаються в умовах ризику, відносять рішення з відомою імовірністю отримання кожного з результатів. Імовірність визначається як ступінь настання даної події (від 0 до 1);

3) рішення приймаються в умовах невизначеності, коли неможливо оцінити імовірність потенційних результатів (ситуація, коли чинники, які потребують обліку, є складними, оскільки певної інформації про них немає, або вона коштує занадто дорого). В цілому, імовірність того чи іншого результату спрогнозувати практично неможливо, все залежить від умов, які склалися на момент визначення ризику.

На наш погляд, необхідно визначитись з джерелами зниження ступеня ризику. На нашу думку, вони можуть бути представлені наступною системою: власні кошти; залучені кошти, тобто кредит; кошти страхових компаній. Необхідно зосередити увагу на аналізі запропонованих джерел запобігання ризиків. Основні об’єкти такого аналізу: рівень використання економічних ресурсів; стійкість до банкрутства; ефективність використання оборотних засобів; розмір підприємницького та виробничого ризиків.

Аналіз цих показників дасть змогу розробити певну методику, яка дозволяє однозначно визначити фінансове становище підприємств [1]. Принцип цієї оцінки полягає в побудові отриманих раніше результатів фінансово-економічного аналізу у вигляді матриці а _ij тобто у вигляді таблиці, де в рядках записані номера показників (і = 1, 2, ..., n), а в стовпцях – номера підприємств (j = 1, 2, ..., m). По кожному показнику заноситься його максимальне значення.

Така матриця буде мати наступний вигляд:

Х _ij = а _ij / mах а _ij ,        (1)

де х _ij - оптимальні або стандартні значення показників фінансового стану підприємств.

Для кожного аналізованого підприємства його рейтингова оцінка (Rj) визначається за формулою:

.      (2)

Підприємства ранжуються, в порядку зменшення їх рейтингової оцінки, за рівнем рентабельності. Основними перевагами рейтингової оцінки підприємств є:

- комплексний та системний підхід до фінансової оцінки;

- використання доступних публічних звітів про діяльність підприємств;

- порівняльний аспект рейтингової оцінки;

- можливість використання математичних моделей [4].

Висновки. Якщо розробити м атрицю отримання рейтингової оцінки фінансового стану підприємств за рівнем рентабельності – то вона надасть можливість визначити клас надійності підприємства. Можна запропонувати такі системи чинників надійності підприємств, які впливатимуть на першочерговість надання кредиту: час реєстрації підприємства як акціонерного товариства; останній термін структурної реорганізації; наявність перспективного бізнес-плану; наявність факторів неповернення або несвоєчасного повернення позик; відсутність фактів несплати; прибуткова діяльність за останній рік; зменшення кредиторської заборгованості в порівнянні з попереднім періодом; ділова репутація керівника.

Список використаних джерел:

1.    Баранецький І.О. Особливості та перспективи розвитку венчурного підприємництва в Україні / І.О. Баранецький // Формування ринкових відносин в Україні. – 2004. – № 4. – С. 46 – 52.

2.    Базилевич В.Д. Страхова справа / В.Д. Базилевич, К.С. Базилевич – [2-ге вид. перероб. і доп.]. – К.: Т-во "Знання", 2002. – 203 с.

3.    Бурлака Ю.М. Модель фінансово ст ійкого сільськогосподарського підприємства / Ю.М. Бурлака // Економіка АПК. – 2006. – №8 . – С. 87 – 91.

4.    Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: м онографія / М.С. Клапків . – Тернопіль: Економічна думка, Карт-Бланш, 2002. – 570 с .