WEB-ресурс научно-практических конференций

Гарбарук О.В.  

Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського, Україна

МІСЦЕ ТА РОЛЬ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО ПРАВА У СИСТЕМІ ПРАВА

Формування і розвиток підприємницького права та законодавства про підприємництво ставить проблему виявлення природи і місцезнаходження цього утворення у системі права і законодавства України. Слід враховувати висловлювану в літературі думку, що підприємницьке право є найважливішою складовою частиною господарського права, яке створює законодавчу основу функціонування підприємців та розвитку підприємництва. На відміну від точок зору на підприємницьке право, спрямованих на виявлення його природи, інколи у літературі до поняття "підприємницьке право" ставляться як до надто умовного, що охоплює у комплексі різноманітні, але взаємопов'язані правові інститути, з якими підприємці мають справу у своїй діяльності. В сучасних умовах вільної ринкової економіки зростає кількість осіб, що бажає займатись підприємницькою діяльністю, тому у зв'язку з цим ще більшого значення набуває регулювання відносин у сфері підприємництва, яке б могло забезпечити стабільність та можливість розвитку сфери господарювання [1].

Підприємницьке право – це система загальнообов'язкових норм, що регулюють відносини у сфері зайняття підприємницькою діяльністю, які встановлюються та охороняються державою.

Підприємницьке право – самостійна галузь права. Основні положення якої є такі:

1. Підприємницьке право – це господарське право ринкової економіки, що визначає порядок ведення підприємницької діяльності, та регулює відносини, пов'язані з її здійсненням;

2. Підприємницьке право регулює відносини як по горизонталі, так і по вертикалі.

3. Підприємницьке право має чотири значення: галузь права, галузь законодавства, навчальна дисципліна, наука;

4. Підприємницьке право як галузь права характеризується своїми принципами, предметом, суб'єктами і методами регулювання; [2].

Інша основна позиція з питання про природу підприємницького права - це заперечення його самостійності як галузі права. Її представниками є, наприклад В.М. Селіванов, Е.Г. Плієв та інші вчені. Основні положення цієї позиції такі:

1. підприємницьке право – не самостійна галузь права, а складова частина цивільного права, що включає сукупність загальних і спеціальних норм приватного (цивільного) права;   

2. підприємницьке право не має своїх принципів, а ґрунтується на загальних цивільно-правових принципах;

3. підприємницьке право регулює тільки відносини по горизонталі, тобто відносини між суб'єктами підприємницької діяльності.

Перевагою позиції розуміння підприємницького права як самостійної галузі права є її цілісність і комплексність підходу. Створення правових умов для розвитку підприємництва, чітке і всебічне визначення в законодавстві підприємницької діяльності, поєднання приватних і публічних інтересів може бути значною мірою досягнуто в комплексному кодифікованому законодавчому акті, що має бути визначальним в галузі законодавства про підприємництво. Основною особливістю підприємницького права є те, що це комплексна галузь, в якій узгоджуються норми різних галузей права з метою їх спільного застосування у сфері підприємництва. Поява та форма цієї комплексної галузі є одним із проявів важливої тенденції, що посилюється в розвитку права, утворення численних підрозділів комплексного характеру. Відносини у сфері підприємництва регламентуються нормами різноманітної галузевої належності, отже, можна дійти висновку про комплексний характер регулювання відносин у сфері підприємництва, і, відповідно, комплексний характер підприємницького права як галузі права та галузі законодавства. Держава сприяє розвиткові відносин у сфері підприємництва шляхом державного регулювання підприємницької діяльності. Тому в регулюванні відносин у сфері підприємництва визначне місце посідають норми публічного права (у тому числі норми адміністративного, фінансового права), що встановлюють адміністративно-правові методи. З іншого боку, у цій сфері суспільних відносин широко використовуються товарно-грошові механізми, тому значна роль в їх регулюванні належить цивільно-правовим нормам. Підприємницьке право відрізняється від інших тим, що це комплексна галузь, в якій узгоджуються норми різноманітних галузей права з метою їх спільного застосування у сфері підприємництва. Самостійність і єдність підприємницького права як галузі права (комплексу різноманітних норм, регулюючих відносини, що складаються у сфері підприємництва) зумовлені його єдиною цілеспрямованістю на забезпечення реалізації конституційного права у підприємницькій діяльності. Таку функціональну єдність підприємницького права можна вважати його системотворчою ознакою [3].

Норми підприємницького права неоднорідні, але єдине цільове спрямування формує їх в єдину правову спільність, відокремлену сукупність правових норм. Отже, підприємницьке право як галузь права – це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність.

Список використаних джерел:

1. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право / Н.О. Саніахметова. – О.: А.С.К., 2001.

2. Дзюбик С. Основи економічної теорії / С. Дзюбик, О. Ривак. – К.: Основи, 1994. – 336 с.

3. Правова культура і підприємництво. – Київ – Донецьк, 1999. – 208 с.