WEB-ресурс научно-практических конференций

Ворожко Р.О.

ОКВНЗ Інститут Підприємництва «Стратегія», м. Жовті Води , Україна

ПРАВОВІ ПРОБЛЕМИ ВИХОДУ УЧАСНИКА ІЗ СКЛАДУ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

  Останнім часом українське законодавство з корпоративних відносин зазнало суттєвих змін, а саме правового регулювання діяльності акціонерних товариств, їх структури управління, правового статусу акціонерів на весні 2010 року, але як не дивно, товариства з обмеженою відповідальністю залигились осторонь цього процесу, в результаті чого деякі прогалини в законодавстві ще й досі не заповнені.

В нашій державі існує дуже велика кількість товариств з обмеженою відповідальністю. Це зумовлено доступністю даної організаційно-правової форми для осіб, які володіють досвідом у сфері підприємницької дяльності, а також капіталом, необхідним для створення таких товариств. Діяльність товариств з обмеженою відповідальністю регулюється Законом України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 №1576-Х11, Господарським кодексом України та Цивільним кодексом України. Проте практичне застосування деяких норм чинного законодавства про товариства з обмеженою відповідальністю викликає у його учасників певні труднощі. Зокрема, поширюючими є проблеми, що виникають у зв’язку з виходом учасника із складу товариства. Це зумовлено тим, що у зв’язку з набуттям чинності в Україні Цивільного та Господарського кодексами правове регулювання діяльності товариства набуло більш досконалих форм, вийшовши за рамки визначення нормами Закону України «Про господарські товариства».

Чинне законодавство, зокрема ст.148 ЦК України та ст.10 Закону України «Про господарські товариства», надає учаснику товариству вийти з його складу. Це право не може обмежуватись установчими документами, рішеннями органів управління товариства, зобов’язаннями учасника перед товариством та іншими обставинами.

На думку наших юристів, суттєвим недоліком є те, що закони або підзаконні акти не встановлюють порядок реалізації учасником права на вихід, ці нюанси може визначити установчий документ самого товариства – статут. Слід також враховувати, що учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі реалізувати своє право на вихід у будь-який час. Вихід з товариства – це господарський процес, який включає в себе важливі моменти, що повною мірою не охоплюються чинним законодавством. По-перше, це спосіб виявлення учасником бажання вийти із складу товариства. Самий учасник, який бажає вийти із складу товариства з обмеженою відповідальністю має право подати заяву про вихід. Підпис фізичної особи – учасника на заяві має бути посвідчена нотаріусом. Юридична особа – учасник, яка бажає вийти з господарського товариства, має прийняти відповідне рішення про вихід та направити належно засвідчену копію рішення про вихід господарському товариству. Рішення про вихід має прийняти уповноважений орган чи особа учасника. Слід зазначити, що чинне законодавство України не визначило на сьогодні порядок розгляду господарським товариством заяви учасника про вихід, а також строки розгляду такої заяви. Ряд положень ЦК України, Законів України про господарські товариства, про державну реєстрацію свідчить, що заява має бути розглянута вищим органом управління товариства. По-друге, важливим моментом є порядок розрахунків товариства з учасником. Вихід самого учасника з товариства з обмеженою відповідальністю зумовлює припинення корпоративних відносин між учасником і товариством.

При виході з товариства з обмеженою відповідальністю учасник має право одержати:

1) вартість частини майна товариства, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства;

2) належну йому частку прибутку, одержаного товариством у поточному році до моменту виходу учасника.

За домовленістю між сторонами виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. При розрахунках слід враховувати вартість усіх активів товариства – як оборотних, так і необоротних, включно з майном, що перебуває в заставі. Часто виникає питання: чи слід при визначенні розміру частки, що підлягатиме виплаті, враховувати також і боргові зобов’язання товариства. Таким чином, може виникнути ситуація, коли розмір виплат колишньому учаснику перевищуватиме розмір його частки у статутному капіталі, буде меншим за неї або ж взагалі не виплачуватиметься, якщо боргові зобов’язання товариства перевищуватимуть його активи. Крім частки в майні товариства, самий учасник який вибув, має право на частину прибутку, одержаного товариством у даному році до моменту виходу. По-третє, дискусійною залишається проблема визначення моменту виходу учасника з товариства, тобто в чинному законодавстві не міститься визначення поняття «день виходу» або «момент виходу». В юридичній літературі існує декілька думок з цього приводу, а саме:

1) Рішення учасника вийти з товариства (час підписання заяви);

2) День подачі заяви товариству;

3) Розгляд заяви вищим органом управління товариством;

4) Внесення відповідних змін до установчих документів (статутів, договорів);

5) Реєстрація змін у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ст.7 Закону України «Про господарські товариства», зміни, які сталися в установчих документах товариства та вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за правилами, встановленими для державної реєстрації. Звідси випливає, що зміни до установчих документів набувають юридичної сили з моменту їх державної реєстрації. Тому до моменту внесення відповідних змін до державного реєстру учасник не може вважатися таким, що припинив участь у товаристві з обмеженою відповідальністю, отже, день реєстрації у статуті відповідних змін є визначальним фактором при вирішенні питання моменту виходу учасника з товариства.

Таким чином можна зробити висновок, що на теперішній час вихід із товариства з обмеженою відповідальністю, як один із способів припинення участі у товаристві є достатньо врегульованим у законодавстві України. Цей факт тягне за собою ряд незрозумілих речей, основною з яких є невизначеність процедури виходу учасника із товариства. Крім того, в житті трапляються випадки, коли самі учасники ухиляються від скликання зборів, до порядку денного яких внесені питання щодо розгляду заяви учасника про вихід, виплати належної йому частки, затвердження змін до статуту. В результаті, самий учасник, який виявив бажання припинити корпоративні правовідносини з товариством, протягом тривалого часу фактично залишається його учасником.

З метою усунення негативних моментів, законодавцю необхідно деталізувати у Законі України «Про господарські товариства», а ще краще прийняти окремий Закон України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» процедуру виходу учасника з товариства.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про господарські товариства» від 10.02.2009р.

2. Господарський кодекс України від 20.08.2004р.

3. Цивільний кодекс України від 05.05.2004р.

4. Стаматіна М.В. Типові форми юридичних документів: договори, контракти, угоди, акти, позовні заяви та нормативні матеріали / М.В. Стаматіна. – перер. і допов. – Харків: Фоліо, 2007.

5. Саніахметова Н.А. Юридичний довідник підприємця / Н.А. Саніахметова. – перер.і допов. – Харків: Одісей, 2007.

6. Господарське право України: посіб. / С.Б. Щербина та інші. – Харків: Одісей, 2005.