WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Водянка Л.Д., Токіца Т.Д.

Чернівецький національний університет імені Ю. Федьковича, Україна

МЕХАНІЗМ СТИМУЛЮВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

В наш час інновації є головною рушійною силою економічного зростання та ключовим чинником розвитку для більшості підприємств.

Оскільки Україна щодо впровадження інновацій та їх розроблення йде шляхом спроб і помилок і залишається поки – що несприйнятливою до науково – технічних нововведень через низький рівень виробничої бази, яка на сьогодні морально застаріла і не відповідає сучасним вимогам та слабке фінансування державою інноваційних проектів. Необхідним у даному випадку є активізація інноваційної діяльності завдяки методам стимулювання та мотивації, оскільки цілісної і дієвої системи стимулювання й підтримки інновацій в Україні досі не створено.

Варто наголосити, що саме володіння інноваціями, котрі є стимуляторами розвитку підприємства, забезпечує перемогу у конкурентній боротьбі.

Основною метою теми є визначення ролі та обґрунтованих напрямків у формуванні мотивації персоналу та стимулюванні інноваційного розвитку економіки підприємств і держави загалом.

Проблематика мотивації праці персоналу набуває дедалі більшого значення, оскільки в усіх видах інноваційної діяльності зростає елемент творчих розумових зусиль.

В економічній теорії нагромаджено великий і цінний досвід у питаннях, які стосуютьсярізних мотивацій і стимулювання інноваційної діяльності. Зокрема, питання мотивації розглядали такі вчені, як Білоброва Т. [1], Гончарова Н. [2], Занюк С. [3], Краснокутська Н. [4], Макогон Ю. [5], СемикінаМ. [6] та інші.

Аналіз стану підприємств по Чернівецькій області показав, що кількість організацій які виконують наукові дослідження у 2008-2010 роках – 24 організації. Чисельність науковців у 2008 – 1175, у 2009р. – 1194, у 2010р.–1245, питома вага підприємств, що займалися інноваціями 2008р. – 16,9%, у 2009 р. – 16,7%, у 2010 – 14,2%, тоді як в країнах ЄС 40-60%. Це свідчить, що за останні роки кількість підприємств по області, що займаються інноваційною діяльністю відповідно зменшилися. За останні 4 роки (2007-2010рр.) не впроваджено жодної інновації [7].

Отже, рівень впровадження результатів НДКРР в Чернівецькій області і загалом по Україні дуже низький. Наслідком цього є гальмування розвитку високотехнологічних галузей промисловості та зниження рівня конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. В результаті постає об’єктивна необхідність впровадження ефективної системи заходів спрямованої на стимулювання інноваційної діяльності вітчизняних підприємств.

Рушійною силою мотиваційного механізму інноваційної діяльності є система стимулів.

Умови стимулювання для вищого менеджменту визначають власники організацій, які повинні усистему стимулювання закладати залежність винагороди менеджерів від результативності таефективності їх рішень і керівних дій. Крім того, складовою механізму заохочення персоналу підприємства є одноразові премії та винагороди, які мають цілком конкретне призначення (значно підвищують гнучкість і дійовість організації заробітної плати) [1].

Творчій діяльності новаторів властива специфічна складна система мотивації, адже така категорія людей має потребу у самореалізації за допомогою високоінтелектуальної діяльності [9].

  Функція мотивації та стимулювання виявляється у спонуканні працівників до зацікавленості в результатах праці зі створення і реалізації інновацій [8].

З метою заохочення творчості на підприємстві можна застосовувати такі методи:

- розвиток демократичності і розширення повноважень кваліфікованого персоналу в ухваленні рішень;

- раціоналізацію організації праці та впровадження гнучких режимів роботи;

- організування конкурсів раціоналізаторів і новаторів;

- створення інтерактивного навчального середовища, в якому працівники можуть передавати знання, досвід і керівництво забезпечує сприятливі умови для одержання та засвоєння нових знань;

- підтримання відповідного соціально-психологічного клімату у колективі [9].

Стимулювання передбачає створення системи моральних і матеріальних заохочень для співробітників організації у підвищенні професійного рівня, просуванні по службі, покращанні психологічного клімату, що дає змогу підвищити продуктивність як індивідуальної, так і колективної праці, забезпечити конкурентоспроможність і процвітання організації в довгостроковій перспективі [8].

Основними цілями стимулювання інноваційної діяльності є:

- забезпечення економічної ефективності інноваційних робіт ;

- скорочення циклу циклу “дослідження – розробка – впровадження’’ ;

- збільшення кількості інноваційних пропозицій ;

- підвищення якості та інтенсивності виконання проектів й праці суб’єктів інноваційного процесу;

- забезпечення високого науково – технічного рівня інновацій ;

- спонукання працівників до постійного підвищення рівня професійних знань, вмінь та навичок, самостійного пошуку інноваційних рішень тощо [10].

Таким чином, роль мотивації і стимулювання у формуванніінноваційного розвитку є провідною. Центральною проблемою,яку належить вирішити, є формування дієвої системи стимулювання, яка повинна охоплювати різні напрями, форми та методи стимулювання як окремих працівників так і підрозділи підприємства.Подальше вивчення цієї проблеми дозволить удосконалити існуючі системи стимулювання інноваційної діяльності та сприятимуть розвитку підприємств та економіки країни в цілому.

Список використаних джерел:

1.    Білоброва Т.О. Проблеми мотивації інноваційної діяльності: світова практика та українські реалії / Т.О. Білоброва // Культура народовПричерноморья. – 2006. – №78. – С. 9 – 13.

8.    Захарченко В.І. Інноваційний менеджмент: теорія і практика в умовах трансформації економіки: навч. посіб. / В.І. Захарченко, Н.М. Корсікова, М.М. Меркулов. – К.: Центр учб. л-ри, 2012. – 448 с.

9.    Скрипко Т . О . Інноваційний менеджмент : підруч. / Т.О. Скрипко. – К.: Знання, 2011. – 423 с.

10. Карюк В.І. Стимулювання інноваційної діяльності підприємств як інструмент підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки / В.І. Карюк / Теоретичні та прикладні питання економіки: зб. наукових праць. Випуск 24, – К., 2010. – С. 362–367.