WEB-ресурс научно-практических конференций

Снопенко М.Г., к.е.н . Снопенко Г.Г.

Технологічний інститут СНУ імені В. Даля, м. Сєверодонецьк, Україна

ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГЛОБАЛЬНИХ ФІНАНСОВИХ КРИЗ

Глобальна фінансова криза 2007–2009 рр. знову загострила питання про причини високого рівня нестійкості світової економічної систе­ми | в цілому |загалом| і про життєздатність фінансової системи в її сучасному вигляді |виді| зокрема, оскільки саме вона стала епіцентром поточної кризи. Фінансо­ві системи найрозвиненіших західних країн, які вважаються |лічать| життєздатною си­стемою | всієї ринкової економіки, не лише |не те що| значно за інших постраждали від кризи і зазнали найбільших втрат, але |та| , що важливіше |поважний| , самі породили цю найглибшу, з часів Великої депресії, кризу. Ці події актуалізували не­обхідність | переосмислення принципів устрою |устрою| і функціонування фінан­сових | систем в їх сучасному вигляді |виді| .

Фінансові, і особливо валютні, системи створюють помилкові, дестабілізуючі стимули для ринкових суб'єктів, що спричиняє накопичення шокового потенціалу, а в результаті – виникнення фінансових і валютних криз. Ці властивості фінансових ринків фактично нівелюють ті позитивні риси |межі| , які мають бути властиві їм в теорії. Отже, теоретичні переваги й основні функції фінансових ринків, такі як: об'єктивне визначення ринкових цін на активи, ефективний перерозподіл ресурсів, зниження ризиків, забезпечення сприятливіших умов для розвитку економіки, на практиці виявляються |опиняються| недієздатними.

Характерною межею сучасної фінансової системи є властива їй внутрішня нестабільність. Нерегульовані фінансові системи, функціонуючи в умовах асиметрії інформації, волатильні (змінні, непостійні, нестійкі) за своєю природою, адже на них впливають "психологія натовпу", паніка, вони реагують на суб'єктивні очікування і різноманітні "шумові ефекти", а не на фундаментальні параметри реальної економіки [1].

Сутність |єство| сучасних суспільних |громадських| стосунків визначає взаємозв'язок і взаємодію двох процесів – глобалізації світу |світу| і нинішньої |теперішньої| економічної кризи, що розвернулася майже у всіх країнах світу. Цей зв'язок складний і неоднозначний | : позитиви і негативи кожного з позначених процесів, нашаровуючись один на одного, викликають |спричиняють| кумулятивний ефект, який тільки |лише| заглиблює |поглиблює| нестабільність національної і світової економіки.

Аналіз суті глобалізації, її причин і наслідків, характеру криз у глобалізаційну епоху здійснюється в дослідженнях західних економістів і громадських діячів Дж. Сакса, Дж. Сороса [2], Дж. Стігліца [3], У. Бека [4], П. Бергера , С. Хантінгтона та ін.

У дослідженнях українських економістів А. Чухно [5], В. Гейца [6], О. Білоруса [7], А. Філіпенка [8], В. Будкина , Д. Лукьяненко та ін., а також в роботах російських вчених М. Делягина , Р. Ділігенського , Р. Евстігнєєва , В. Іноземцева , Ю. Шишкова, Ю. Яковца й ін. з’ясовуються сутність, закономірності і рушійні сили глобалізації, характер участі в ній країн перехідної економіки, взаємовплив глобалізації і економічних криз.

Проте |однак| , не зважаючи на |незважаючи на| численність публікацій за цими проблемами, подальшого | осмислення заслуговує характер взаємозв'язку кризи і глобалізаційних | процесів, особливо в контексті теорії індустріальної і постіндустріальної | стадії розвитку цивілізації.

Метою |ціллю| дослідження є |з'являється| визначення економічних особливостей найбільш значущих |значимих| причин глобальних фінансових криз і шляхів |дороги| їх подолання |здолання| .

Оцінюючи вплив глобалізації на кризові |кризові| процеси, не можна обмежуватися суто кількісними аспектами цього впливу. У сучасних | умовах виникають принципово нові, якісні, кризові |кризові| безпеки | , пов'язані з самою суттю |єством| сучасного інтернаціоналізованого світу |світу| . У цих обставинах глобалізація виступає |вирушає| як ме­ханізм | нав'язування такої моделі міжнародного розподілу праці, яка консервує відсталість й однобічну |односторонню| спрямованість залежних країн, їх перетворення в аграрно-сировинні і допоміжно-обслуговуючі ланки світового | господарства.

Глобалізація за своєю природою містить |утримує| погрози, що розширюють можливості |спроможності| кризових |кризових| спадів, іманентних ринковій економіці взагалі.

Під впливом глобалізації відбувається |походить| певна деформація кризової |кризової| фази економічного циклу, а це – посилення асинхронності циклічного розвитку світової економіки; зміни в самому характері окремих фаз економічного циклу (стабілізація | або підвищення цін у фазі кризи замість їх зниження); невизначеність і збільшення термінів самої кризи; поглиблення впливу інфляційних процесів на хід й інтенсивність кри­зи | ; прискорення валютної кризи, викликане |спричиняти| як економічними причинами (збільшеними |зрослими| масштабами валютних операцій в світі, концентрацією фінансових | засобів |коштів| на світовому валютному ринку), так і посиленням взаємозалежності країн в рамках |у рамках| глобалізації; перерозподіл фінансових коштів на користь експортоорієнтованих | галузей (глобалізація максимально сприяє цьому процесу, роблячи |чинити| їх політику більш скоординованою й однорідною).

Особливість сучасної глобалізації, що впливає і на циклічний характер економічного розвитку, виявляється також у тому, що спостерігається деяка відокремленість країн постіндустріальної епохи всередині |всередині| себе, з |із| одночасним | зростанням |зростом| залежності від них індустріальних країн.

Криза, у свою чергу, впливає як на інтенсивність, форми і методи глобалізаційних змін в світі, так і на характер і можливості участі країн у глобалізаційних процесах. При цьому слід передбачати економічні особливості причин сучасної світової фінансової кризи. По-перше, це фінансова нестабільність, яка виявляється у надзвичайно високих темпах зростання кредитів, споживчої заборгованості і неплатежів (це причина – у циклічному характері розвитку процесу суспільного відтворення). По-друге, це стихійний рух спекулятивного капіталу, припливи і відпливи "гарячих" грошей, деяка відособленість фінансового капіталу від реальної економіки, які істотно впливають на глибину кризових падінь. По-третє, це велика зовнішня заборгованість. По-четверте , це недовикористання досягнень НТП, недостатнє освоєння у реальному секторі економіки високопродуктивних і високотехнологічних (проривних) інновацій і нових технологічних пристроїв. По-п'яте, це зростаюча обумовленість політичними і соціальними явищами (нераціональними, економічно необґрунтованими витратами, помилками в управлінні, неефективним використанням бюджетних коштів, збільшеним, загостренням суперечностей між інтересами різних соціальних груп населення).

Безпосереднім попередником спільної кризи в США стала криза високоризикових іпотечних кредитів у 2007 р. Проте, у 2008 р. криза з іпотеки стала світовою, яка проявилася у всеосяжному скороченні обсягів виробництва, зниженні попиту й цін на сировину, зростанні безробіття. Як відзначив відомий американський фінансист Дж. Сорос, іпотечний "мильний міхур" став лише спусковим механізмом, який призвів до того, що лопнув великий "міхур" [9]. Роздмухування фіктивного капіталу і похідних фінансових інструментів сприяло бажанню збільшити доходи за рахунок підвищення ризиків. А це спровокувало кризу ліквідності банків.

Як підкреслює А. Чухно , сучасна фінансова криза носить системний характер, пов'язана з якісним станом розвитку продуктивних сил і знаходиться на убуваючій хвилі нового великого циклу (по Н. Кондрат’єву ). На відміну від попередніх криз 1929–1933 і 1971–1975 рр., що відображали менш досконалі технологічні уклади, сучасна фінансово-економічна криза відображає особливості становлення нового технологічного укладу [5] .

При цьому характер сучасної фінансово-економічної кризи пов'язаний з переходом людства від індустріальної до постіндустріальної стадії розвитку цивілізації, із |із| становленням | інформаційно-технологічного способу виробництва. У сучасній кризі з'єднуються кризи великого і малого циклів, саме тому вона спричиняє собою надзвичайно глибокі втрати, а через співпрацю |співробітництво| країн є |з'являється| глобальною по суті |єству| і наслідкам.

Приблизно один раз на півстоліття спостерігається входження у фазу падіння відразу чотирьох економічних циклів різної тривалості, коли вони збігаються за часом і виникає ефект резонансу. Так, у 2007–2008 рр. виник ефект резонансу, коли в циклах Китчина , Жюгляра , Кузнєца і Кондрат’єва практично одночасно минули верхні пікові точки розвитку і почалася фаза спаду. Так, цикли англійського економіста Джозефа Китчина (відкриті у 1920 р.) – це короткострокові економічні цикли з характерним періодом 3–5 років. Нинішній спад циклу Китчина виявився у різкому падінні світового попиту на більшість товарів, внаслідок чого у нижній його точці у 2009 році об'єм світової торгівлі, за даними ВТО, обвалився на 12%. Цикли Клемана Жюгляра – це середньострокові економічні цикли з характерним періодом у 7–11 років. У 2008–2009 р.р . входження в рецесію циклу Жюгляра ознаменувалося значним зниженням завантаження виробничих потужностей, різким зростанням безробіття і зниженням темпів оновлення основного капіталу. Цикли Саймона Кузнєца (1930 р.) – це економічні цикли з характерним періодом приблизно в 20–22 роки. Спад в циклі Кузнєца у 2007–2008 рр. виявився в іпотечній кризі і різкому скороченні об'ємів будівництва у житловій, виробничій і інфраструктурній сферах розвинених країн, падінням цін на житло. Великі економічні цикли Кондрат’єва (К-цикли) продовжуються 40–50 років і складаються з двох хвиль – знижуваної і зростаючої. У 2008 році світова економіка увійшла до знижуваної хвилі шостого К-циклу, у процесі якої станеться формування нового шостого технологічного укладу (ТУ), заснованого на нано- , біо- й інших новітніх технологіях, без розвитку яких подальше зростання світової економіки буде неможливе. Але Кондрат’єв попереджав, що "середні цикли ( Китчина , Жюгляра , Кузнєца ), що знадяться на знижуваному періоді великого циклу, повинні характеризуватися особливою тривалістю і глибиною рецесії, стислістю і слабкістю підйомів". Вихід з цієї кризи полягає у тому, щоб опанувати технологію шостого технологічного укладу ( нано- і біотехнології, мікроекономіки, генної інженерії, мультимедіа , комп'ютерними й інформаційно-комунікаційними технологіями, мобільним зв'язком, мережею Інтернет та ін.) [10].

При цьому сучасна фінансово-економічна криза по-різному впливає на окремі групи країн, отже – і на можливості |спроможності| для їх участі у глобалізаційних | процесах. Постіндустріальні держави накопичили |нагромаджували| настільки великий економічний потенціал, а економічні зв'язки між ними носять настільки інтенсивний ха­рактер | , що наслідки від їх кризових |кризових| падінь менш відчутні | у порівнянні з іншими державами, а використання країнами цього типу |типу| переваг, пов’язаних | із |із| глобалізацією, відчувається найвиразніше.

Тим часом криза, що розвернулася у країнах індустріального типу |типу| , має специфічні економічні особливості |межі| , обумовлені рівнем їх соціально-економічного розвитку. Особливості кризи в індустріальних країнах (зокрема, в країнах перехідного типу |типу| ) накладають відбиток на характері й ефективності участі кожної з них у сучасних глобалізаційних | процесах, а також звужують можливості |спроможності| використання переваг, пов'язаних із глобалізацією. Індустріальні країни відчули вплив фінансово-економічної кризи найважче.

Основними показниками, що відображають вплив фінансово-економічної кризи є індекси валового внутрішнього і національного продукту (ВВП і ВНП ).

По­ряд | з |із| індексами ВВП і ВНП вже розраховується індекс валового національного щастя ( ВНЩ ). Індекс валового національного щастя ( GNH | Index | ) вперше |уперше| був запропонований в 1972 р. королем Бутана , який почав |починав| модернізацію країни з метою створення економіки, що слугує культурним і духовним цінностям народу цієї країни буддиста. Останніми роками цей індекс привернув увагу провідних економістів світу |світу| (наприклад, Дж. Сакса) і державних діячів Великобританії, Італії та інших країн, які вже впроваджують |впроваджують| даний індекс у систему своєї державної статистики).

На саміті ООН, щодо цілей розвитку тисячоліття, в Нью-Йорку у вересні 2010 р. позитивні оплески аудиторії викликав виступ прем'єр-міністра Бутана Джігмі Тінлея , який, спираючись на концепцію гімалайського буддизму й унікальний досвід Бутана у визначенні індексу ВНЩ , закликав будувати таку світову економіку, яка не лише задовольнятиме матеріальні потреби, але і збільшуватиме щастя людей, а це вимагає балансу споживання, вільного часу, якісного державного управління, уваги до природи, біорізноманітності й екологічної стійкості кожної країни [11].

Спираючись на світовий досвід, для виходу з кризової ситуації необхідно стимулювати участь країни у глобалізаційних заходах і підвищувати ефективність цієї участі. Антикризові й антициклічні заходи, запозичені з практики постіндустріальних держав, не можна автоматично переносити на реалії інших країн, тому що "Універсальні рецепти" міжнародних організацій, в більшості випадків у чисто монетарній сфері, нерідко не в змозі врахувати специфіку країни і можуть привести не до економічного зростання, а навпаки – до консервації відсталості [12].

При розробці відповідних економічних заходів потрібно враховувати специфіку періоду переходу до ринкової економіки, наявність рецидивів командної економіки, однобічний |односторонній| , недостатній розвиток грошової системи та її регулювальників |регуляторів| , відсутність конкурен­ції | , монополізм, дефіцит ресурсів, відносно слабкий |слабий| фінансовий ринок, високі темпи інфляції, падіння добробуту соціально незахищених верств | населення, і нарешті |урешті| – зовнішні чинники |фактори| , які здатні |здібні| викликати |спричиняти| глибокі дисба­ланси | в економіці та цінові шоки.

Висновки. Враховуючи економічні особливості глобальних фінансових криз для попередження виникнення їх у майбутньому необхідно: відокремити фінансові ринки від реальної економіки й істотно обмежити спекуляції; ввести системи компенсації, які стимулюватимуть довгострокові реальні інвестиції в економіку і досягнення довгострокової прибутковості фінансових вкладень. Доцільно підвищити вимоги до розміру резервів банків у періоди економічного підйому, що матиме антициклічний ефект; ввести так званий "податок Тобіна " на трансакції на фінансових ринках, а також підвищити податки на прибуток компаній, що займаються фінансовими спекуляціями. Крім того, можна максимально обмежити об'єм вторинних і похідних ринків фінансових інструментів. У новій, ефективній фінансовій системі переважно має бути представлений сегмент первинного фінансування реального сектора. Передбачати економічні цикли різної тривалості та розраховувати індекс валового національного щастя ( ВНЩ ) .

Втілення в життя всіх цих заходів національного і міжнародного регулювання | сприятиме подальшій |дальшій| інтеграції країн світу й ослабленню |ослабленню| наслідків від глобальних кризових |кризових| падінь.

Список використаних джерел:

1. Носова О.В. Системні фінансові шоки та передумови їх виник­нення. В коллект . монографии "Моделі та методи короткострокового прогнозування із врахуванням шокових впливів на економіку" / О.В. Носова; за ред. І.В. Крючкової . – К.: Ін-т економ. і прогноз. НАНУ, 2010. – 480 с.

2. Сорос Дж. Криза глобального капіталізму (Відкрите суспільство під загрозою) / Дж . Сорос. – К.: Основи, 1999.

3. Сорос Дж. О глобализации / Дж. Сорос . – М.: Эксмо , 2004.

4. Стігліц Дж. Глобалізація та її тягар / Дж. Стігліц . – К.: Академія, 2003.

5. Бек У. Что такое глобализация ? / У. Бек. – М.: Прогресс-Традиция , 2001.

6. Чухно А. Современный экономический кризис / А. Чухно // Экономика Украины . – К., 2010. – № 1.

7. Геец В. Финансовый кризис в Украине / В. Геец // Экономика Украины . – 2010. – № 4.

8. Белорус О. Глобалізація і безпека розвитку: монографія / О. Белорус . – К.: КНЕУ, 2004.

9. Филипенко А.С. Экономическая глобализация : истоки и результаты / А.С. Филипенко . – М.: Эко­номика , 2010.

10. " Die Welt " от 14 октября 2008 г ., С. 1.

11. Айвазов А. Новый мировой кризис начнется в 2012 году [Електронний ресурс] / А. Айвазов . – Режим доступу: http://www.warandpeace.ru/ru/exclusive/view/59490

12. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://blogs.ft.com/beyond-brics/2010/09/21/jeffrey-sachs-yearning-for-happiness-and-innovfinancing

13. Круглий стіл "Реалії економічної кризи: чи є підстави для оптимізму?" Національного інституту стратегічних досліджень України. 16 червня 2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://wwwniss.gov.ua/table/1606200