WEB-ресурс научно-практических конференций

Аль Мутлак Елаян

Донецький національний технічний університет, Україна

ДО ПИТАННЯ ПРО ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ВИЩОЇ ОСВІТИ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ

Виходячи із самого змісту, відбитого у терміні «соціально-економічний розвиток», можна виділити два його основні компоненти – економічний та соціальний [1, с. 96]. Економічний компонент містить відповідні показники, які відображають стан та зміни економічних параметрів системи (на рівні держави відображених у таких показниках, як валовий національний продукт, обсяги промислового виробництва, обсяги прямих іноземних інвестицій тощо), соціальний – стан та зміни соціальних параметрів (рівень зайнятості та безробіття, середній рівень оплати праці, рівень споживання etc .).

В багатьох дослідженнях науковці взагалі не наводять визначення соціально-економічного розвитку через його інтуїтивну доступність розумінню більшості читачів.

Отже, незважаючи на розбіжності у формулюваннях терміну, соціально-економічний розвиток країни є аксіоматичним поняттям, під яким варто розуміти багатовимірний процес, що включає реорганізацію і переорієнтацію економічної та соціальної систем країни з набуттям останніми нових властивостей, відбитих у базових економічних та соціальних показниках, що дозволяють ним в більш повній мірі виконувати свою базову функцію – підтримку розширеного відтворення суспільства. Таким чином, соціально-економічний розвиток через сукупність його показників виступає центральною інтегральною характеристикою національної економіки.

Протягом усієї історії людства одним з ключових чинників соціально-економічного розвитку був і залишається процес здобуття, систематизації, практичного застосування та трансферу знань про об’єктивну реальність. Від моменту винаходу людством найпростіших знарядь праці та елементарних технологій можливість розповсюдження інформації про винахід та навичок його використання визначала здатність соціальних груп ефективно трансформувати оточення з метою забезпечення себе необхідними для подальшого існування ресурсами та подолання загроз, що виникають внаслідок негативних явищ зовнішнього середовища. З плином часу значення цієї можливості не тільки не знижувалось, але й навпаки – зростала пропорційно збільшенню кількості застосовуваних соціумом технологій та їх складності.

Процеси трансферу знань та навичок систематизовані та реалізуються в системі освіти. Важливою властивістю освіти є її кваліфікаційна структура, яка дозволяє виділити основні елементи освітньої системи у їх відповідності до потреб відтворення суспільства. Так, початкова освіта відповідає за базисну соціалізацію людини, а середня освіта – за набуття сукупності знань і навичок, необхідних для утворення трудових ресурсів. Функції локомотива соціально-економічного розвитку в цій структурі виконує вища освіта.

Теоретичні розробки західних економістів дозволяють підкреслити щонайменше три основні механізми, через які вища освіта впливає на соціально-економічний розвиток. По-перше, освіта дозволяє збільшити людський капітал, що міститься в трудових ресурсах країни, що дозволяє підвищувати продуктивність праці і зміщувати точку економічної рівноваги до більших обсягів пропозиції (неокласичні теорії, [2, c. 412]). По-друге, освітня система збільшує спроможність економіки до інноваційного розвитку, завдяки якому через створення нових технологій, продукції та систем організації економічної та суспільної діяльності відбувається економічне зростання (теорії ендогенного зростання, [3]). По-третє, освіта дозволяє активізувати процеси передачі та дифузії знань та навичок, необхідних для засвоєння та впровадження нових технологій, що були розроблені іншими країнами, що знов таки сприяє економічному зростанню (зростання наздоганяючого типу [4]). Крім цього, освітня діяльність в сучасному суспільстві є одним з видів економічної діяльності в сфері надання послуг, тобто освіта має також і прямий вплив на економічний розвиток – через комерціалізацію процесів передачі знань.

Отже, якщо розглядати вищу освіту як процес розвитку особистості та як систему економічної діяльності, її вплив на соціально-економічний розвиток схематично можна представити наступним чином (рис. 1).

Рис. 1. Структура впливу вищої освіти на соціально-економічний розвиток

Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна відзначити:

По-перше, соціально-економічний розвиток через сукупність його показників виступає центральною інтегральною характеристикою національної економіки.

По-друге, важливим аспектом процесів трансферу знань та навичок в соціумі виступає освіта. При цьому вища освіта виконує функції локомотива соціально-економічного розвитку.

По-третє, існують три основні механізми, через які вища освіта впливає на соціально-економічний розвиток: освіта дозволяє збільшити людський капітал, освітня система збільшує спроможність економіки до інноваційного розвитку, освіта дозволяє активізувати процеси передачі та дифузії знань та навичок, необхідних для засвоєння та впровадження нових технологій, що були розроблені іншими країнами. Крім цього, освітня є одним з видів економічної діяльності в сфері надання послуг, тобто має і прямий вплив на економічний розвиток – через комерціалізацію процесів передачі знань.

Список використаних джерел:

1. Пирог О.В. Сталий соціально-економічний розвиток України в умовах формування інвестиційної політики держави / О.В. Пирог // Актуальні проблеми розвитку економіки регіону: науковий збірник; за ред. І.Г. Ткачука. – Івано-Франківськ: ВДВ ЦІТ При Університеті ім. В.Стефаника. – 2008. – Вип. IV. – Т. 2. – С. 95–101.

2. Mankiw N., Romer D., and Weil D. A contribution to the empirics of economic growth // Quarterly Journal of Economics . – 1992. – vol . 107. – № 2 ( May ): pp . 407–437.

3. Aghion , P., Howitt P. Endogenous Growth Theory . – Cambridge , MA : MIT Press , 1998. – 597 p.

4. Benhabib , J., Spiegel M. 1994. The role of human capital in economic development : Evidence from aggregate cross- country data // Journal of Monetary Economics . – 1994. – Vol . 34. – № 2. – Р. 143–174.