Альховіцька-Магда О.Є.

Рівненський державний гуманітарний університет, Україна

Взаємодія країн-членів ЄС по подоланню економічних нерівностей в контексті інтеграційної конвергенції

1. Сьогодні однією з найбільш гострих проблем економічного розвитку, що посилює існування інших проблем та, щодо якої, сучасний світ не має моделі вирішення – це зростаючий розрив між індустріально розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, в яких проживає більша частина населення планети. Проблема економічної нерівності не оминула і Європейський Союз. Хоча до початку світової кризи європейська економіка була однією з найбільш розвинених економік світу, внутрішні економічні нерівності між країнами-членами ЄС завжди мали місце, подолання яких було одним з основних завдань спільної економічної політики Союзу.

Проблематику країн-учасниць ЄС, їх розвиток та вплив на економіку об’єднання, а також проблеми регіональної політики аналізують у своїх працях багато науковців. Серед вітчизняних найбільше уваги у дослідженнях приділяють Б. Лук’яненко, А. Мокій, Д. Пахомов , Є. Савельєв, Я. Столярчук, А. Філіпенко, В. Чужиков, О. Швиданенко, В. Шевченко, І. Школа, О. Шнирков та ін. Великого значення набули дослідження і зарубіжних науковців, таких як С. Роккана, Д. Фрідмана, Р. Пребіша.

2. Політика подолання нерівностей між високорозвинутими та слаборозвинутими економіками здійснюється в ЄС протягом 30 років, змінюючи свій характер, засоби та пріоритети. Ця політика – одна із найдинамічніших напрямів діяльності, про що свідчить зростання бюджетних витрат ЄС: 1989–1993 рр. – 75 млрд. євро, 1994–1999 рр. – 161 млрд. євро, 2000-2006 рр. – близько 200 млрд. євро.

Обсяги капіталів, що забезпечують виконання цілей щодо подолання нерівностей через механізми структурних є досить суттєвими. Так, для допомоги країнам ЄС на 2007–2013 рр. з бюджету ЄС виділено 347,41 млрд. євро, що становить 35,7% загального бюджету ЄС. Ці кошти розподілені відповідно до цільових програм:

· Ціль 1 (конвергенція) – 81.54%,

· Ціль 2 (конкурентоспроможність та зайнятість) – 15.95%,

· Ціль 3 (європейська територіальна кооперація) – 2.52% [1].

Передбачається, що реалізація програм структурних фондів в період 2007-2013 рр. матиме такі наслідки: підвищення рівня ВВП та зростання зосередження капіталу, створення понад 700 тисяч нових робочих місць, зростання промислового виробництва в абсолютних показниках.

Основною метою фінансування цілей структурних фондів ЄС є подолання нерівностей в європейському територіальному просторі. Головним критерієм для визначення економічно відсталих країн ЄС є показник 75% і нижче ВВП на душу населення від середнього по ЄС (табл. 1).

Таблиця 1. ВВП на душу населення країн ЄС [2].

Однією з причин значного збільшення фінансування були останні розширення союзу в 2004 та 2007 рр. Тим не менше, очікуваний вплив політики єдності на рівень ВВП є значно більшим, ніж в період 2000–2006 рр. Виграш від програм структурних фондів залежить від сум та масштабів витрат, а також, від економічної структури країни. Припускаємо, що центральні та західні країни ЄС з потужним промисловим сектором виграють найбільше, в той час, як східні країни із переважно масштабним аграрним сектором та малим менш ефективним промисловим сектором – найменше.

3. За період 2007–2010 рр. результати програм структурних фондів ЄС за трьома основними цілями європейської регіональної політики, метою якої є подолання нерівностей, полягають в наступному:

Ціль 1. За результатами 5 років семирічного періоду програм по подоланню економічних нерівностей загальний обсяг ВВП країн ЄС зростав досить повільними темпами. Протягом 2007–2011 рр. в таких країнах, як Естонія, Латвія, Литва, Польща зростання ВВП було найбільшим, ніж в інших європейських країнах. В Греції, Португалії та Словенії зростання загального обсягу даного показника не відбулось, і, тим більше, він знизився. У решти країнах зростання було незначним – менше 4 відсотків у порівнянні з попередніми роками. Таким чином, за період 2007–2011 рр., програми структурних фондів додали всього лише декілька відсотків до ВВП європейським економікам, а в загальному 1,5% до ВВП ЄС-27.

Ціль 2. Програмами ЄС передбачено створення додаткових робочих місць. Однак, з 2007 р. в жодній країні ЄС, крім Німеччини, Бельгії та Мальті, рівень безробіття не скоротився, а навпаки зріс. В Німеччині – цей відсоток скоротився з 8,7 у 2007 р. до 5,9 в 2011 р., в Бельгії безробіття майже не зменшилось – починаючи з 2007 року воно скоротилось лише на 0,3% і в 2011 р. становило 7,2% у порівнянні з 7,5% у 2007 р., в той час, як на Мальті різниця у рівні безробіття 2007 та 2011 р. становила лише – 1%. Відзначимо, що в 2008 р. в більшості країнах-членах ЄС спостерігається тенденція скорочення безробіття у порівняні з попереднім роком, але у 2009 р. та в наступні роки ситуація на ринку праці ЄС погіршилась. Тенденцію до зростання безробіття можна пояснити впливом кризових явищ в європейській економіці, що мають значний вплив на ринок робочої сили. І, якщо в сучасних кризових умовах в межах Цілі 2 основний акцент робиться на збереженні робочих місць, вважаємо, що позитивна динаміка в перший рік структурних програм фондів ЄС свідчить про їх успішність.

В секторі інновацій та досліджень заходам в рамках Цілі 2 вдалось забезпечити позитивну динаміку зростання зайнятості. В усіх країнах кількість зайнятих в галузі науки та технологій зросла, крім Мальти та Іспанії. Найбільше зростання відбулось в Люксембурзі з 43,3% усіх зайнятих в 2007 р. до 55,9% у 2010 р.

Ціль 3. Ефект від інвестицій в транспортну інфраструктуру залежить від здатності країни чи регіону використати ці кошти ефективно, так само як і в іншій будь-якій сфері. Тому, результати інвестування в країнах можуть бути досить різними. Покращення транспортного сполучення між країнами-членами ЄС підвищує доступ до європейських ринків, що, в свою чергу, посилює конкуренцію між країнами та регіонами. А посилення конкуренції впливає, як на бізнес, так і на ринок робочої сили. Загальний же вплив зростання доступу до ринків залежить від здатності країни створювати та розвивати в майбутньому свої конкурентні переваги.

Забезпеченість транспортними шляхами в Європі досить різноманітна, особливо, що стосується швидкісних автошляхів. Густота автострад в Нідерландах та Люксембургу в три рази вища, ніж середня густота в ЄС, але на 10%, ніж в Румунії. В Латвії та на Мальті швидкісних автодоріг немає взагалі. У семи країн ЄС, шість з яких є членами ЄС-12, густота автострад вдвічі нижча за середній європейський показник.

В період 2000–2008 рр. інвестиції в швидкісні автошляхи переважно були зосередженні в країни, де є найменш розвинені регіони. Майже в 1/3 таких регіонів густота доріг зросла порівняно із середньою густотою по ЄС. В країнах ЄС-15 інвестиції мали особливо високий вплив, зокрема в Іспанії, Португалії та Німеччині. Ситуація в країнах ЄС-15 та ЄС-12 є досить різною, враховуючи відстані, на які мережа доріг з’єднує міські центри та забезпечує високий ступінь доступності. Найбільша густота доріг в центрі Європейського Союзу, що охоплює територію південно-східної частини Великої Британії, Бельгії, Нідерландів та південно-західної частини Німеччини. Досить хороше сполучення у Франції, Іспанії та Північній Ірландії. В країнах ЄС-12 мережа доріг є негустою та фрагментованою, але проекти в рамках Цілі 3 помітні зрушення в цих країнах, зокрема їх наслідки – збільшення ринкового потенціалу, зростання регіональної конкурентоспроможності та ВВП на душу населення. Це може призвести до нового економічного зростання в регіоні, що охоплюють Прагу, Краків, Будапешт та Відень.

В країнах ЄС-15 відбулись помітні покращення в інфраструктурі, зокрема, між регіонами таких країн, як Іспанія та Німеччина, що дає можливість дістатись без перешкод з великих міст у віддалені малі міста. В ЄС-12 внутрішні регіональні сполучення практично не покращились [ 3 ].

4. З 2008 р. в економіці Європейського Союзу проблеми нерівностей набули інших особливостей. Якщо раніше головними цілями фінансової допомоги були відсталість між регіонами чи подолання нерівностей між країнами-членами, то з поширенням кризи в світовій економіці європейські країни стикнулись з такими питаннями, як обслуговування державного боргу, бюджетний дефіцит, неспроможність країни забезпечити фінансову стабільність.

За оцінкою Європейської комісії станом на 2010 р. реалізація проектів структурних фондів передбачених періодом 2007–2013 рр. мала такі наслідки:

·основними проблемами, що виникали при реалізації структурних програм були: 1) короткий термін (п’ять місяців) для прийняття рішення щодо фінансування (середня тривалість цього періоду встановлена у вісім місяців), 2) складові програм інколи розглядались як окремі стадії періоду реалізації програм, попри те, що їх роль полягає у сприянні кращому розумінню пріоритетів програми [4].

Підсумовуючи, можна поставити під сумнів, чи дійсно регіональна політика ЄС досягає поставлених завдань – подолання економічних нерівностей, посилення конкурентоспроможності, зниження регіональних дисбалансів. Покращенню загального добробуту в ЄС ускладнює усунення інших проблем, таких, як рівні можливості – заходи в рамках програм конвергенції ідентичні як для старих, так і для нових країн ЄС, в той час, як потреби у всіх країнах різні. Процеси поглиблення європейської інтеграції посилили необхідність подолання економічної асиметрії в ЄС, успіх якої прямо залежить від вдалого поєднання фінансових інструментів структурних фондів Європейського союзу.

Список використаних джерел:

1. Cohesion Policy 2007 – 2013. Commentaries and official texts. Guide. – Brussels : European Regional Committee, January 2007. – 204 р .

2. Eurostat , 2012 [Електронний ресурс]. ? Режим доступу: http:// www .epp.eurostat.ec.europa.eu

3. Investing in Europe ’ s future . Fifth report on economic and social cohesion , 2010 [Електронний ресурс]. ? Режим доступу: http:// www . ec.europa.eu/regional_policy/sources/docoffic/official/reports/cohesion5/index_en.cfm

4. Villaverde J. Regional Disparities in the EU . Are They Robust to the Use of Different Measures and Indicators? / J. Villaverde, A. Maza – Stockholm .: Swedish Institute for European Policy Studies, 2011. – 54 p.