WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Бєлікова Н.В.

Науково-дослідний центр індустріальних проблем розвитку НАН України, м. Харків

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА В РАМКАХ СИСТЕМНИХ РЕФОРМ В УКРАЇНІ

У другій половині ХХ сторіччя розвиток людства наблизився до певної межі, коли відбулося усвідомлення існування глобальних проблем. Глобальні проблеми являють собою специфічний феномен, досі не відомий в історії цивілізації. Їх можна визначити як проблеми, що в тій або іншій мірі стосуються усіх країн та народів; вирішення яких можливе тільки за рахунок зусиль усього світового співтовариства. Таке визначення актуалізує дві концептуальні риси глобальних проблем як соціально-економічного явища: масштабність (глобальність) розповсюдження (категорія «локалізація у просторі») та складність зусиль, спрямованих на їх подолання (категорія «залучення у вирішення»), які представлені на рис. 1.

Рис. 1. Глобальні проблеми людства як феномен його розвитку

Уперше визначив та систематизував глобальні проблеми людства Дж.  Форрестер [1] , який розробив динамічні моделі «Світ-1» та «Світ-2» у докладі для міжнародної організації «Римський клуб». Розрахунки вченого показали, що домінуючий шлях ресурсомісткого зростання світової економіки в умовах демографічного буму призведе до катастрофічного забруднення довкілля, нехватки ресурсів та продовольства. Поглиблювали дослідження феномену глобальних проблем вчені під керівництвом Д. Медоуза [2 ; 3 ] , які уперше запропонували термін «ліміти зростання». Це був поворотний момент не тільки в екології, але й в економіці та філософії. Дійсно, до тих пір вважалося, що економічне зростання являє собою безперервний процес, динаміка якого визначаються в першу чергу внутрішніми факторами (сукупністю різних потенціалів світу, країни, регіону, підприємства, їх взаємодією). Проте вчені довели, що об’єктивним лімітом соціально-економічного розвитку є довкілля, а у широкому розмінні – глобальні проблеми людства, які супроводжують такий розвиток. Сучасна економічна наука, зокрема модель нескінченого економічного зростання та концепція прогресу, виявилась нездатною відповісти на виклики глобальних проблем, в тому числі вирішити такі протиріччя:

– збільшення споживання = збільшення обсягів виробництва = погіршення екологічної ситуації;

– збільшення концентрації доходів у одних верств населення = зубожіння інших.

Зрозуміло, що загострення глобальних проблем пов’язане із об’єктивними процесами посилення соціально-економічних зв’язків між країнами світу та формуванням єдиного світового економічного простору. Історія дослідження глобальних проблем має певні етапи. Так усвідомлення самого факту існування проблем, притаманних суспільству в цілому, стимулювало пошук шляхів відокремлення глобальних проблем від локальних, місцевих проблем окремих країн світу. Це логічно потребувало визначення ролі людства та домінуючого типу економічного розвитку в утворенні глобальних проблем. Згодом вченими були розроблена система критеріїв віднесення проблем до глобальних.

Усвідомлення факту існування лімітів зростання та глобальних проблем породило нову концепцію «сталого розвитку», основа якої закладена ще в працях В.І. Вернадського, який застосовував термін «стале світове співтовариство» [4] . Сталий розвиток базується на таких принципах: гармонійне поєднання економічного, соціального та екологічного розвитку територій; координація зусиль всього світового товариства; провідна роль держави у забезпеченні сталого розвитку. Перехід до концепції сталого розвитку має відбуватися в кожній країні світу з урахуванням національних особливостей.

На даний час в Україні на законодавчому рівні відсутнє чітке визначення сталого розвитку та немає закону, який би регулював механізм переходу до сталого розвитку країни та її регіонів. проте термін «сталий розвиток» застосовується в ряді документів: Закони України «Про стимулювання розвитку регіонів»; «Про охорону довкілля»; «Про тваринний світ» та ін.; Концепція державної регіональної політики, Державна стратегія регіонального розвитку на період до 2015 року; Концепція сталого розвитку населених пунктів; Методичні рекомендації з формування регіональних стратегій тощо.

В рамках системних реформ в Україні, розпочатих у 2010 р., подолання глобальних проблем має відбуватися за такими напрямами: якість життя населення (тривалість, стан здоров’я, рівень знань та доходів, рівень зайнятості, права людини тощо); природомісткість економіки (споживання природних ресурсів, рівень порушення екосистем тощо); якість довкілля (атмосфери, води, лісів, біологічних видів).

Таким чином, глобальні проблеми мають вирішуватися в рамках реформування соціально-економічного та екологічного розвитку України.

Список використаних джерел:

1. Форрестер Дж. Мировая динамика / Дж. Форрестер . – М.: Наука, 1976. – 168 с.

2. Медоуз Д.Х. Пределы роста / Д.Х. Медоуз , Д.Л. М е доуз , Й. Рандерс , Ш. Беренс . – М.: МГУ, 1991. – 206 с.

3. Медоуз Д.Л. За пределами роста / Д.Л. Медоуз , Д.Х. Медоуз , Й. Рандерс . – М.: Прогресс, Пангея , 1994.

4. Вернадский В.И. Научная мысль как планетарное явление. – М.: Наука, 1991. – 270 с.