WEB-ресурс научно-практических конференций

Білик О.С.

Луцький національний технічний університет, Україна

ОЦІНКА БЕЗПЕКИ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНУ

Процес забезпечення та підвищення конкурентоспроможності регіонів України вимагає оцінки рівня їх безпеки з метою своєчасного державного втручання в економіку тих регіонів, які знаходяться в стані небезпеки, або ж в ситуації, коли така небезпека існує. Оскільки розвиток економічної, екологічної та соціальної сфер життєдіяльності населення регіону характеризується суперечливими відносинами, то виникає необхідність оцінки безпеки сталого розвитку регіону [1].

В більшості методичних підходів, які використовуються для оцінки рівня безпеки регіону, ключовим елементом є показник (або індикатор) безпеки. Оскільки показники безпеки сталого розвитку регіону відображають різні напрями виникнення загроз безпеки сталого розвитку, є різнорідними, то побудова системи показників, з якою можна відповідним чином оперувати з метою одержання необхідного результату, є важливою складовою методики оцінки рівня безпеки сталого розвитку у всіх без винятку задачах такої оцінки. Таким чином, система показників безпеки сталого розвитку повинна відображати ті можливі впливи на об’єкт безпеки сталого розвитку, які для даної або прогнозованої ситуації можуть викликати загрози або призвести до порушення стану безпеки сталого розвитку.

В зв’язку з тим, що від рівня безпеки регіону залежить рівень його конкурентоспроможності, пропонуємо в якості показників оцінки безпеки сталого розвитку використати конкурентні переваги сталого розвитку регіону.

Оцінку рівня безпеки сталого розвитку регіону слід здійснювати, порівнюючи фактичні дані із пороговими значеннями. При цьому конкурентні переваги слід поділити на показники-стимулятори та показники-дестимулятори .

Ті показники, за якими перевищення фактичних даних над пороговими є сприятливими для нарощення конкурентних переваг регіону прийнято називати стимуляторами. Показники, за якими перевищення фактичних даних над пороговими негативно відображаються на рівні нарощення конкурентних переваг регіону прийнято називати дестимуляторами [2, с. 64].

Для показників-стимуляторів рівень безпеки конкурентних переваг сталого регіону визначимо на основі наступної формули:

,

де Р _бс – рівень безпеки конкурентних переваг сталого розвитку регіону за і-тим показником-стимулятором ;

П _ф – фактичне значення показника конкурентних переваг регіону ;

П _п – порогове значення показника конкурентних переваг регіону.

Для показників-дестимуляторів рівень безпеки конкурентних переваг c талого розвитку регіону визначається наступним чином:

,

де Р _д – рівень безпеки конкурентних переваг c талого розвитку регіону за і-тим показником-дестимулятором .

Інтегральний показник безпеки конкурентних переваг сталого розвитку регіону найдоцільніше розраховувати за наступною формулою:

,

де   – інтегральний показник безпеки конкурентних переваг сталого розвитку j- ого регіону;

  – індекс безпеки екологічних конкурентних переваг сталого розвитку j- ого регіону ;

  – індекс безпеки економічних конкурентних переваг сталого розвитку j- ого регіону ;

  – індекс безпеки соціальних конкурентних переваг сталого розвитку j- ого регіону.

Таким чином, індекс безпеки конкурентних переваг сталого розвитку регіону змінюється в межах [0;1] (за умови, що більше 0) і чим ближче значення цього індексу до 1, тим кращий рівень безпеки конкурентних переваг сталого розвитку регіону. Разом з цим в межах кожного інтервалу пропонується виділити регіони, які попадають в стан небезпеки, загрози, ризику та безпеки. Регіони, що будуть знаходиться в стані небезпеки та загрози потребують першочергової уваги з боку держави задля уникнення небезпечного стану. З цією метою використаємо формулу для розрахунку розмаху варіації:

де r – розмах інтервалу;

I _max – максимальне значення індексу безпеки конкурентних переваг сталого розвитку регіону;

I _min – мінімальне значення індексу безпеки конкурентних переваг сталого розвитку регіону;

g – число відокремлених груп.

Даний підхід дозволить згрупувати регіони на чотири груп: регіони, у яких спостерігається рівень безпеки; регіони, для яких характерний стан ризику; регіони, які знаходяться в стані небезпеки та регіони, для яких характерна загроза, що відповідно вимагає державного регулювання процесів нарощення їх конкурентоспроможності задля зменшення рівня їх диференціації.

У сучасних умовах, безпека сталого розвитку регіону вимагає посиленої уваги з точки зору вибору пріоритетів регіонального управління, тому з’ясування рівня цієї безпеки є нагальною потребою.

Список використаних джерел:

1. Герасимчук З.В. Конкурентоспроможність регіону: теорія, методологія, практика: монографія. / З.В. Герасимчук, Л.Л. Ковальська. – Луцьк: Надстир’я , 2008. – 248 с.

2. Герасименко С.С. Статистика: підручник / С.С. Герасименко , А.В. Головач, А.М. Єріна , та ін.; за наук. ред. д-ра екон . наук С.С. Герасименка . – 2-ге вид., перероб. і доп . – К.: КНЕУ, 2000. – 467 с.

3. Ковальська Л.Л. Методичні підходи до оцінки конкурентоспроможності регіонів держави / Л.Л. Ковальська // Економічні науки. Серія «Регіональна економіка»: зб. наук. праць; редкол .: відп . ред. д.е.н., проф. З.В. Герасимчук. – Луцький національний технічний університет. – Випуск 5 (17). – Ч. 2. – Луцьк, 2008. – 360 с.