WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Фролова Т.О.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна

МІЖНАРОДНІ ІНВЕСТИЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ УКРАЇНСЬКИХ КОРПОРАЦІЙ

В умовах, коли інтеграційні процеси стають невід’ємною частиною господарського життя кожної країни, необхідним елементом успішного економічного розвитку держави є активізація міжнародної інвестиційної діяльності, поглиблення міжнародних економічних зв’язків між провідними компаніями, розробка та реалізація сучасних інвестиційних стратегій.

Протягом останніх років для багатьох українських компаній ІРО стало ефективним способом залучення інвестиційного капіталу як на українському фондовому ринку (у системі ПФТС), так і на західних фондових біржах. Сучасні інвестиційні механізми вітчизняного фондового ринку в умовах трансформаційної економіки здатні задовольнити необхідність збільшення ринкової вартості підприємства. Проте невирішеними залишаються питання щодо інтенсифікації процесу виходу українських підприємств на міжнародний фондовий ринок.

Вперше українські компанії вийшли на світовий ринок IPO в 2005 р. Це була відома київська компанія «XXI століття», що успішно розмістила свій пакет акцій (35%) на Лондонській фондовій біржі й отримала $139 млн. на розвиток будівельної структури (підготовка до виходу зайняла кілька років). А виробник молока і сирів «Укрпродукт» продав 27,2% акцій за 6 млн. фунтів ($9,6 млн.). На AIM Лондонської фондової біржі (LSE) компанія «XXI Століття», продала за рахунок нової емісії акцій 35% статутного фонду за 139 млн. дол. США [1].

Акції «ХХІ століття» були продані за максимальною ціною, а те, що серед її нових акціонерів з'явилися «Merіll Lynch Іnvestment Management», «East Capіtal Asset Management», «JP Morgan Flemіng», говорить про успішність проекту [2].

Процес IPO за широкої участі українських компаній активізувався у 2006 р. Зростання приватних розміщень торік порівняно з 2005 р. становить більш як 200%. Вийшли на зарубіжні біржі й банки «Надра» та «Родовід» (отримали $105 млн.), торгові компанії – «Фуршет» і «Велика кишеня» (отримали $69 млн.), а також автомобілебудівна компанія ЛУАЗ ($26 млн.). Того ж року виробник цукру «Астарта» продав інвесторам 18,8% акцій за $32 млн.

У 2007 р. IPO здійснив великий український олієжировий виробник «Кернел Груп».У 2007 р. на зарубіжні ринки вийшли девелоперські компанії «Т.М.М.», Dragon-Ukrainian Properties&Development, «КДД Груп» і швейцарська Ferrexpo AG, яка володіє Полтавським ГЗК. Обсяг IPO і приватних розміщень українських компаній у 2007 р. становив $1,5–2 млрд.

Однак, вже у 2008 р. IPO-бум змінився обвалом котирувань. Капіталізація компаній, які провели публічне розміщення акцій, знизилася в рази. У період зниження світових фондових індексів часткове розміщення акцій стало популярнішим інструментом серед вітчизняних компаній, ніж IPO. Проте українській агропромисловій групі «Миронівський хлібопродукт» удалося в травні 2008 р. у рамках IPO, проведеного на Лондонській фондовій біржі, залучити понад 322 млн. дол. США, продавши 19,4% статутного фонду на основному майданчику Лондонської фондової біржі (LSE) за ціною 15 дол. за акцію. Капіталізація в момент розміщення склала 1,7 млрд. дол. США. Ця оцінка була наближена до верхньої межі цінового коридору, який вирахувала компанія перед розміщенням – 1,4 – 1,85 млрд. дол. США.

«Миронівський хлібопродукт» готувався до розміщення три роки. І, незважаючи на несприятливі умови на ринку капіталу, інвестори досить високо оцінили підприємство. Це сталося через те, що компанії аграрного і харчового ринку того року користувалися підвищеним попитом серед інвесторів. Фактично, це перша крупна food-processing компанія (харчова переробка), яка вийшла на ринок акціонерного капіталу [3].

Іноземні інвестиції і кредити сьогодні фактично єдине істотне джерело капіталу для українських компаній. Про плани вийти на IPO з початку 2010 р. заявили близько десятка підприємств, серед яких: цукровий союз «Укррос», група «Авангард», холдинг «Агротон», Український Медіа Холдинг. Більшість вітчизняних підприємств готуються до IPO в 2011 р. Але є і компанії, які планують випуск акцій на зарубіжній біржі в 2010 р. Наприклад, група компаній «Авангард» – український виробник яєць і продукції з них – вийшла на IPO на Лондонській фондовій біржі в травні цього року. До IPO було запропоновано 20% акціонерного капіталу компанії, капіталізація підприємства склала $937,5 млн. [4].

До IPO в 2010 р. в основному готувалися агропромислові компанії. На сьогоднішній день вибір цінних паперів українських агропідприємства невеликий: на Варшавській фондовій біржі котируються папери «Астарти – Київ» і «Кернел Груп», на альтернативному майданчику Лондонської фондової біржі – акції компанії «Укрпродукт Груп» [4].

Втім, компаній, що відклали IPO до після кризових часів, значно більше, чим підприємств, готових розміститися вже в 2010–2011 рр.

Однак, слід зазначити, що процес IPO вимагає багатьох структурних, управлінських змін бізнесу. Прозорість її фінансової й управлінської системи є наріжним каменем будь-якої успішної IPO. Для виходу на міжнародний ринок компанія повинна змінити систему корпоративного управління, включаючи фінансову й управлінську звітність. Серйозними бар'єрами для здійснення IPO можуть стати висока вартість лістингу й можлива нестабільність цін на акції. Крім того, існуюче законодавство обмежує вітчизняним компаніям вихід на міжнародні ринки. Для української юридичної особи акції повинні випускатися в національній валюті. Також українська компанія не може розмістити більш ніж 25% акцій за кордоном [5]. У таких умовах доводиться шукати іноземних посередників для IPO, що серйозно збільшує тривалість і знижує ефективність процесу.

Окрім використання таких основних методів залучення компаніями іноземних інвестицій на міжнародних ринках для свого розвитку, як випуск акцій за допомогою механізму ІРО та випуск єврооблігацій, існує такий метод залучення ресурсів, як випуск депозитарних розписок.

Депозитарні розписки являють собою різновид похідних цінних паперів у формі іменного сертифікату, що випускаються спеціалізованими депозитарними банками і розміщуються на зарубіжних фондових ринках як свідчення про володіння однією чи декількома акціями (або іншими цінними паперами) іноземної компанії-емітента [6].

Загалом в Україні станом на початок 2010 р. реалізовано близько тридцяти програм депозитарних розписок, переважна частина яких має глобальний характер розміщення. Нижче у табл. 1 наводяться параметри впровадження ДР-проектів українських емітентів.

Найбільша активність випуску депозитарних розписок спостерігалась наприкінці 2010 р., коли одинадцять емітентів-ВАТ зареєстрували реалізацію своїх ДР-програм на зарубіжних риках (для порівняння: у 2006 р. було зареєстровано розписки семи емітентів, у 2007 р. – п’яти, у 2008 р. – трьох, у 2009 р. – одного).

Першими українськими підприємствами, що реалізували ДР-проекти у 2006 р., були ВАТ Укррічфлот та ВАТ Укрнафта. 11 серпня 2006 р. компанія Укррічфлот розмістила свої депозитарні сертифікати на Віденській фондовій біржі (Австрія) через посередництво Райффайзен-банку і банку Сос’єте Женераль. Ціна акцій миттєво піднялась з 2,5 дол. США за одиницю до 4 дол. США.

Поряд з акціями для залучення іноземних інвестицій активно використовуються облігації, насамперед єврооблігації. В Україні залученням ресурсів за допомогою випуску євробондів на міжнародних ринках першими почали займатися українські банки. Це пояснюється тим, що внаслідок зростання обсягів кредитування фізичних та юридичних осіб українські банки почали відчувати дефіцит коштів.

Таблиця 1. Умови реалізації українських ДР-програм у 2006–2010 рр. [7, c. 16]

Вартість запозичень на зовнішньому ринку значною мірою залежить від стану світової економіки, і ринків капіталу, насамперед у США та Лондоні, а також від рейтингу емітента. Також до вартості організації єврозапозичення необхідно віднести винагороду професійним учасникам ринку, плату за послуги рейтингового агентства та за лістинг на фондовій біржі. Поряд з банками, залучати кошти за допомогою євробондів почали великі українські компанії нефінансового сектору. В табл. 2 наведено найбільші випуски єврооблігацій українських емітентів, які обертаються на міжнародних ринках.

Таблиця 2. Найбільші випуски єврооблігацій українських корпорацій, які обертаються на міжнародних ринках на 1 січня 2011 року [8]

За даними табл. 2 можна зробити висновки, що на міжнародних ринках на сучасному етапі обертаються євробонди таких нефінансових компаній України, як Азовсталь, Київстар, Нафтогаз, Стірол, Южмаш. Купонна ставка за євробондами коливається від 6,8% до 10,375%. Ринкова дохідність коливається від 7,18% до 21,24%.

Список використаних джерел:

1.Офіційний сайт Всеукраїнського загальнополітичного освітянського тижневику [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.personal-plus.net/264/3096.html

2.Сорока М.В. ІРО як механізм залучення інвестицій [Електронний ресурс] / М.В.   Сорока. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/VNULP/Logistyka/2007_594/50.pdf

3.Офіційний сайт Всеукраїнського загальнополітичного освітянського тижневику [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.personal-plus.net/264/3096.html

4.Офіційний сайт видання для власників та менеджерів компаній «Круглий стіл» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kstil.com.ua/archive/?aid=78&jid=71

5.Ковалева В. По ком рычит медведь / В. Ковалева // Эксперт Украина. – 2006. – № 35. – С. 53–56.

6.Шапран Н. Депозитарні розписки: погляд із США / Н. Шапран, В. Шапран // Цінні папери України. – 2009. – № 10.

7.Шапран В. Перспективи розвитку ринку депозитарних розписок. Нові можливості для українських емітентів / В. Шапран, Н. Шапран // Цінні папери України. – 2008. – № 7. – С. 16–17.

8.Офіційний сайт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ssmsc.gov.ua