WEB-ресурс научно-практических конференций

Малик К.А.

Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Україна

ҐЕНЕЗА КОНЦЕПЦІЙ ЕКОЛОГІЗАЦІЇ ЕКОНОМІКИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Актуальність теми обумовлюється тим, що на початку ХХІ сторіччя екологічна криза, впливаючи майже всі сфери життєдіяльності людства, перетворюється на все більш лімітуючий фактор його соціально-економічного розвитку. У зв’язку із цим світова спільнота все чіткіше починає усвідомлювати той факт, що без зміни наявного техногенного, природо руйнівного типу розвитку економіки на стійкий, екологозбалансований суспільний прогрес неможливий як такий, неможливим стає і вирішення безлічі складних еколого-економічних проблем, першочерговими з яких є зростаюча дефіцитність природно-ресурсного потенціалу, зростаюча кількість відходів промислового виробництва і як наслідок зростаюча забрудненість навколишнього середовища. За світовою статистикою, на подолання екологічної кризи країни світу вже сьогодні витрачають більш ніж 270 млрд. дол.., що відповідає 1% світового ВВП, тоді як для досягнення вагомих результатів цей показник має дорівнювати 5–7% [4].

Екологізація економіки – це процес впровадження інструментів економічної політики у ресурсозбереженні та раціональному природокористуванні [2].

Великий вклад у розробку моделей екологізації економіки світу мали виступи в Римському клубі. Ця міжнародна неурядова організація була створена в 1968 році італійським промисловцем, віце-президентом компанії FIAT Ауреліо Печеі з метою обговорення й розробки перспектив світового розвитку на глобальному рівні.

Найбільш відомою доповіддю у Римському клубі стала робота американського еколога Д. Медоуза «Межі зростання» (1972), що мала світовий резонанс і стала свого роду класичною роботою в області концепцій світового розвитку. У своїй праці автор розробив різні варіанти світової динаміки, котрі показували, що внаслідок вичерпання природних ресурсів, зростання забруднення навколишнього середовища до середини ХХI ст. на Землі повинна вибухнути криза, світова катастрофа: голод, скорочення чисельності населення, епідемії та ін. [1]. Від катастрофи може врятувати тільки концепція “нульового зростання”, яка закликає до відмови від подальшого технічного прогресу.

Відповідно до концепцій нульового зростання людство повинно стабілізувати чисельність населення, зупинити промислове зростання, інвестувати і розвивати лише сільське господарство для збільшення виробництва продовольства та сферу послуг, а в промисловості тільки компенсувати зношування фондів. Ця робота була першою спробою оцінити значення екологічного фактору для світового розвитку [3].

У 1974 р. американські дослідники М. Месарович та Е. Пестель запропонували модель, за якою світ представлений у вигляді 10 регіонів. Держави, що входять до цих регіонів, об’єднані на основі врахування традицій, історії, економіки та спільності більшості проблем, серед яких першочергове місце займають еколого-економічні. Модель розглядає еволюцію світової системи аналогічно організму, в якому спостерігається як спеціалізація його окремих частин, так і функціональний зв’язок між ними.

У 1992 р. з’являється нова робота Медоуза із символічною назвою «За межами зростання», основний постулат якої: є межі економічному зростанню, але немає меж економічному розвитку та прогресу [6].

Етапною з точки зору формування екологічно-орієнтованої моделі розвитку економіки була відома Конференція ООН з питань стану довкілля та подальшого розвитку людства, яка відбулася в Ріо-де-Жанейро в 1992 р. і була названа програмою на ХХІ століття. На конференції були присутні представники 178 держав. Декларація Ріо-де-Жанейро з навколишнього середовища та розвитку містить перелік принципів, які мають дотримуватися країни з метою встановлення справедливого глобального партнерства шляхом створення нових рівнів співпраці між державами, ключовими секторами суспільства та людьми. Найважливішим з прийнятих документів є "Порядок денний на ХХІ століття". Основою формування нового типу еколого- економічного зростання, як підкреслюється у висновках "Порядку денного", повинен стати стійкий розвиток (sustainable development). В сучасній літературі можна зустріти більше 60 визначень стійкого розвитку, найбільш поширеним з яких є визначення, дане колишньою головою ВОЗ Г. Х. Брундтланд.

Стійкий розвиток – це такий розвиток, який задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність наступних поколінь задовольнити свої власні потреби [5].

В математичному вигляді стійкий розвиток у часі із врахуванням основних параметрів можна представити в наступній формулі:

    (1)

де F(L, K, N, I) — функція стійкого розвитку (розширена виробнича функція):

L — трудові ресурси;

K — засоби виробництва;

N — природні ресурси;

I — інституційний фактор [2].

На конференції ООН в Ріо-де-Жанейро було прийнято важливе рішення, у відповідності з яким 178 країни-учасниці повинні вдосконалювати національну статистику шляхом включення екологічного фактору в систему основних соціально-економічних показників [3].

Статистичним відділом Секретаріату ООН запропонована система еколого-економічного обліку (СЕЕО) (System for Integrated Environmental and Economic Accounting), направлена на облік екологічного фактору в національних статистиках. Дана система описує взаємозв’язок між екологією та економікою [5].

В основі екологічної трансформації національних рахунків знаходиться наступний показник – (EDP) (Environmentally adjusted net domestic product ) – екологічно адаптований чистий внутрішній продукт.

Корекція полягає у вилученні із чистого внутрішнього продукту (NDP) вартісної оцінки вичерпаних природних ресурсів (DN) та вартісної оцінки екологічного збитку(ED) в результаті забруднення навколишнього середовища.

.      (2)

Проведені на основі даної методики розрахунки за окремими країнами показали велике розходження традиційних та екологічно скорегованих економічних показників. За попередніми оцінками в середньому величина екологічно адаптованого чистого внутрішнього продукту (EDP) складає близько 60–70% від ВВП країн. Наприклад, у Японії розрахований екологізований ВВП виявився на 16% менше традиційного ВВП [6].

Екологізація економіки, зумовлена науково-технічним прогресом та його результатами, супроводжується переміщенням центру економічного аналізу з витрат і проміжних результатів на кінцеві результати економічної діяльності і далі на прогнозовані тенденції розвитку. Євроінтеграційний процес України об’єктивно полягає у формуванні спільного з ЄС екологічного, економічного, соціального, політичного та правового простору. Водночас, зазнаючи зворотного впливу європейських екологічних чинників, Україна має належним чином сприймати тенденції екологічної політики ЄС, адаптуючи їх до національної екологічної політики, але у контексті формування екологічно безпечного європейського простору.

Список використаних джерел:

1. Экология и мировая продовольственная проблема // Экономика и управление в зарубежных странах: Ежемесячный информ. бюллетень. – М., 2005. – № 1.

2. Экономическая география мирового развития XX века. – СПб., 2003.

3. Філіпенко А.С. Світова економіка: підручник / А.С. Філіпенко, В.С. Будкін. – К.: Либідь, 2007. – 640 с.

4. Бобович Б.Б., Девяткин В.В. Переработка отходов производства и потребления: справочное издание / Б.Б. Бобович, В.В. Девяткин; под ред. док. техн. наук, проф. Б.Б. Бобовича. – М.: Интермет Инжиниринг, 2000. – 496 с.

5. Офіційний сайт Міністерства екології та природних ресурсів України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.menr.gov.ua

6. Офіційний сайт Органу екологічної сертифікації та маркування [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ecolabel.org.ua