WEB-ресурс научно-практических конференций

К.е.н. Люльчак З.С.

Національний університет «Львівська політехніка», Україна

СЛАНЦЕВИЙ ГАЗ – ЗА ТА ПРОТИ

Сьогодні у більшості розвинених країн світу, внаслідок запровадження додаткових вимог безпеки, виробництво електроенергії на АЕС дорожчає і стає залежним від субсидій. Полегшення для атомної енергетики цих країн полягає в тому, що більшість проектованих атомних електростанції у найближчі два десятиліття буде збудована у країнах, що розвиваються. У всьому світі на вугілля, нафту і природний газ припадає понад 80% всього попиту на первинні енергоресурси (ресурси, що існують у природі та не проходили крізь перетворення чи обробку ), на ядерне паливо – лише 6%. Відновлювані джерела є інноваціями майбутнього, але залежать від субсидій і регулювання, задовольняють поки що менше ніж 2% загальносвітових потреб в енергії – і цей показник у кращому разі зросте лише до 7% у 2035 році.

Але в метушні останніх декількох років одна визначальна, малопомітна подія може змінити енергетичні ринки. Дослідження, опубліковане Управлінням енергетичної інформації США вперше містить оцінки обсягів доступних покладів сланцевого газу у 32 країнах. Йдеться про альтернативний природний газ, що видобувається зі сланцю, складається переважно з метану [1] . Колись його видобуток вважали занадто дорогим, але останнім часом він вже починає змінювати американський енергетичний ринок. Його видобуток зріс у 12 разів за останнє десятиліття, і тепер він задовольняє майже чверть потреб США у природному газі. Країна, що була великим імпортером, нині є самодостатньою у газовій сфері. Дехто навіть говорить про експорт . Перша газова свердловина в сланцевих пластах була пробурена в США ще в 1821 році. Ініціаторами масштабного виробництва сланцевого газу в США є Джордж П. Мітчелл і Том Л. Уорд.

Україна, будучи найбільшим імпортером російського природного газу і власником значних родовищ сланцевого газу, розраховує, що до 2020 р. зможе задовольнити до 10% своїх потреб у газі за рахунок альтернативного палива, одним з яких може стати і сланцевий газ. Так, згідно з даними 2011 року обсяг досліджених і оцінених обсягів сланцевого газу в Україні складає 1,2 трлн. куб. метрів, що ставить Україну на четверте місце в Європі за обсягами резервів цього енергоресурсу після Польщі, Франції та Норвегії. За іншими оцінками, зокрема Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, його резерви складають 5 трлн. куб. метрів. Перспективними газоносними районами є Юзівська (Харківська та Донецька області) та Олеська (Львівська та Івано-Франківська області) площі. На лютий 2012 року Державна служба геології та надр України оцінює перспективні запаси традиційного та нетрадиційного газу на Олеській та Юзівській газоносних площах в 12,5 трлн. кубометрів. Більш перспективною з точки зору пошуку та розробки сланцевого газу виглядає Юзівська площа, запаси якої в рази більші, ніж в Олеської. За оцінками Держгеонадр, прогнозні ресурси Олеської площі складають близько 2,5 трлн кубометрів газу, тоді як Юзівської — до 10 трлн кубометрів [2].

Україна також може розраховувати на допомогу Польщі в розробці родовищ сланцевого газу. Через складні відносини з Росією Польща приділяє цьому питанню серйозну увагу. Тому саме вона може допомогти Україні з відповідними технологіями, які вже сама використовує. Якщо ж врахувати американські технології, то важко сказати, чи будуть вони ефективні в Україні. Особливо враховуючи ту значну підтримку, яку одержали розробники сланцевого газу в США і яка, на жаль, малоймовірна в Ук­раїні. Зацікавленість у видобутку сланцевого газу на сході України вже висловили як мінімум дві великі іноземні компанії – ТНК-ВР та Shell. Що стосується самої технологій видобутку сланцевого газу, тут ключову роль грають три складові: сейсморозвідка, горизонтальне буріння та гідророзрив пласта. Специфіка видобутку вуглеводнів (як з традиційних, так і з нетрадиційних джерел) така, що основні роботи виконуються не власне нафтогазовими компаніями, а з залученням підрядників – сервісних компаній. Тобто, у різних компаній може бути один підрядник на буріння, який і володіє необхідною технологією. У такому випадку, вже з наступного року варто очікувати появу в Україні найбільших сервісних компаній [3].

Не зважаючи на ряд істотних переваг, сланцевий газ, як енергоресурс, може викликати і заперечення. Викиди вуглецю в атмосферу при його спалюванні є вищими, ніж у звичайного природного газу, а деякі невеликі проекти з його видобутку у Європі вже призупинені через побоювання щодо шкоди для довкілля. Але високі ціни на енергоресурси і політична невизначеність на Близькому Сході може тепер підштовхнути багатьох світових імпортерів до експлуатації цих нових покладів газу.

Значні кроки у напрямку до видобутку сланцевого газу мали б також великі хвильові ефекти на інших енергетичних ринках. Сланцевий газ може також позмагатися з відновлюваними джерелами енергії, які вимагають великих субсидій, і новими проектами будівництва газопроводів та транспортування зрідженого природного газу. Без сумніву, у 2012 році буде ще більше заголовків, що декларуватимуть чергову енергетичну кризу. Однак, довготривалі зміни навряд чи будуть спричинені політичними конфліктами у Північній Африці або проблемами атомної енергетики у Японії. Ефективне поєднання геології і нових технологій могло б допомогти змінити світові енергетичні ринки, зокрема і українські, у найближчі десятиліття.

Список використаних джерел:

1. Електронний ресурс . – Режим доступу: http://www. ukr rudprom.ua

2. Електронний ресурс . – Режим доступу: http://www.epravda.com.ua

3. Електронний ресурс . – Режим доступу: http://www.dt.ua/ECONOMICS/slantseviy_ gaz_v_ukrayini_buti_chi_ne_buti-95968.html